3,50 у Стебнику та 10 у Дрогобичі

ЯК ТА ЧИМ ЖИВУТЬ РИНКИ ДРОГОБИЧЧИНИ

В останню неділю липня в Україні відзначають день працівника торгівлі. Завжди і в усі часи саме торгівля визначала економічний стан та розвиток того чи іншого регіону. Життя будь-якої повноцінної держави чи міста неможливо уявити без хороших і розвинених торгових відносин. Адже саме ринок – це місце де повинен бути постійно рух коштів та прибуток.
Сьогодні як в Дрогобичі, так і в Стебнику функціонують комунальні ринки. Як та чим живуть ці ринки – про це та інше наші журналісти поцікавилися у керівників підприємств.
Як розповів директор КП «Дрогобицький ринок» Володимир Білоган, сьогодні територія ринку складає 27 тисяч квадратних метрів – це і промисловий ринок на Пилипа Орлика, і м’ясний та овочевий ринки, ринок на Шолом-Алейхема. “Це всі земельні ділянки, які належать нам на праві постійного користування, оренди або сервітуту. Тут ми не говоримо про території, які нам надані виконкомом на заключення угод на Володимира Великого, Михайла Грушевського, Шолом-Алейхема. Це ще орієнтовно три-чотири тисячі метрів квадратних. На сьогодні наше комунальне підприємство – це такий собі локомотив, який їде і тягне все самостійно. Ми не сидимо на бюджеті міста, як інші комунальні підприємства. Навпаки, ми стали досить прибутковим підприємством.”
Володимир Білоган розповідає, що у 2016 році, коли він очолив підприємство,дохід КП складав 4 мільйони гривень. А у 2018 році цей показник сягнув 13 мільйонів. “Це такий перший наш здобуток Перше, що ми зробили – це покінчили з готівкою. Оплату підприємці проводятьу бухгалтерії, де є касовий аппарат, або у будь якому банку. Також почався облік – ми створили реєстр і все облікується. Є фінансова дисципліна тому і є хороший результат роботи підприємства”.
– Можливо є ще здобутки?
– Ще одним нашим здобутком є опіка і розвиток туристично-готельного комплексу «Тустань». На той час, коли ми брали готель собі на баланс, нам депутати пообіцяли надати фінансову підтримку. Пообіцяли, але не дали. Тим не менше, ми собі дали раду.
– Ви плануєте й надалі розвивати його як готель?
– Так ми його розвиваємо тільки як готель. Підприємство було збиткове: коли ми за нього бралися – там було два з половиною мільйонів боргу. Ми його реанімували і навіть вивели на прибутковий рівень. У 2018 році оборот підприємства склав 2 мільйони 700 тисяч гривень. Всі кошти, які на сьогодні заробляє готель, ми вкладаємо у його розвиток, покращення інфраструктури та ремонтні роботи. Також є проблема з персоналом, бо люди звикли працювати “як на державному підприємстві”. Ми запрошували відповідних людей із готелів, щоб навчити і роз’яснити принцип роботи готелю – аби він був успішним. Зараз у готель поселяються канадці, поляки, гості з Києва. Ми зареєстровані на сайті Booking. Мало хто вірить, що це є комунальне підприємство.
Коли стояло питання взяти в управління готель – я не відмовився, хоча мало хто вірив в успіх. Всі говорили, що я беру суцільну проблему. Але основна проблема не у підприємстві, а в управлінні, менеджменті, питанні крадіїв і злодіїв. Якщо це все вирізати – то можна і інші комунальні підприємства взяти і поставити на ноги. Готель – це тільки перший приклад. Дайте нам інший, ми і його піднімемо.
– Тобто, Ви готові взяти на себе відповідальність і за інші підприємства?
– Так. Ми уже довели, шо готові брати на себе відповідальність і покращувати підприємство. Питання в тому чи це ще комусь цікаво. Громаді цікаво. Хочу сказати, що якщо би справи в готелі ішли так і далі, як воно було – то громада просто його втратила б. Його би продали за борги. А так – ми виготовили право власності на міську раду, а не на Білогана як говорили, і це все належить громаді. В нас громада ніби-то і активна, але просто не знає, що їм належить. А належить їм багато чого, зокрема і готель. Бо він залишиться не Білогану, а саме громаді.
– У Дрогобичі сьогодні гостро стоїть питання вуличної торгівлі. Як ви боретесь із стихійною торгівлею?
– У 2016 році ми почали жорстку боротьбу із стихійною торгівлею на вулиці Ковальській. Я вважав і вважаю, що місто не повинно мати такий вигляд. Однак, цю територію від нас забрали і на сьогоднішній день ми не маємо жодного впливу на це місце. І воно собі живе у свій спосіб. Але ми ставимо своїх підприємців у нерівні стосунки. Ті – не платять нічого і торгують, а підприємці змушені платити і ринковий збір, і ветеринарна служба має право їх перевірити. Я проти такої торгівлі і знаю як її побороти.
– Як?
– Я це вже робив. Так, це був метод такого-собі нахрапу, але по іншому просто не можливо.
Можливо, є якісь методи заохочення іти торгувати на ринок, а не стояти просто на вулиці?
Ми створили молочний ринок, але не для того, щоб закрити «Молочний рай». Так, сьогодні він не працює. Але треба бути чесним: там було десь 80 місць для торгівлі. Ми створили ще 80. Це уже є 160 торгових місць. Загальний потік торговців молочною продукцією складає приблизно 250 чоловік. Тобто ми створили умови для нормального потоку торговців. Людина відторгувала молочною продукцією пів години, максимум годину, і на її місце прийшов інший торговець. Тому не було б жодних проблем. Але «Молочний рай» закрився. Громада дала бізнесмену побудувати торговий центр, і він мав певні зобов’язання згідно договору, проте їх не дотримав.
Поза тим, є можливість забрати молочників із Ковальської на ринок, але вони самі того не хочуть.
– Можливо, зависока орендна плата?
– Плата чисто символічна – 10 гривень. В тій ціні – робота прибиральників і закупівля хімічних реагентів. Ми створили належні умови для молочного ринку – це і ремонт, і покладена бруківка. Крім того, ми хотіли забрати вуличну торгівлю – для того, щоб людина на ринку своєю покупкою покращувала фінансовий стан підприємця. А підприємцю в свою чергу було б цікаво працювати на ринку, бо весь оборот ішов би не через якісь “ліві двері”. Ми хотіли створити певний потік – людина прийшла взяла молоко, а там ще сир, і помідори і перчик. Ось в чому полягала головна ідея створення молочного ринку.
Уся продукція, яка потрапляє на ринок, проходить певні тести, дослідження. На ринку повинна бути лабораторія і кожен підприємець повинен пройти ветслужбу?
Так, в обов’язковому порядку. На ринку є ветеринарна служба, і кожен підприємець має отримати сертифікат про те, що його продукція може реалізуватися на ринку. Нещодавно наша ветслужба пройшла перевірку київськими спеціалістами щодо того, наскільки вона відповідає часу і нормам. Був приємно вражений тим, що нашу ветеринарну службу високо оцінили і зауважили, що дуже довго в Дрогобичі не було такої служби.
– Що плануєте зробити для покращення умов праці на ринку?
– Ми над тим працюємо постійно. Зараз ставимо ковані ворота. Робимо такі речі, щоб ринок мав привабливий вигляд. На ринку сьогодні є 1500 підприємців, і це не говорячи про персонал ринку –вантажників, логістів та інших.
Складність роботи ринку полягає в тому, що кожен підприємець є самодостатній, зі своїм характером, вподобаннями. Але ми працюємо на спільну мету. Тож ми завжди підприємцям говоримо, що ми від них нічого не хочемо, окрім оплати за торгове місце, а за нами – забезпечення належних умов праці.
***
У Стебнику, звичайно ж, комунальне підприємство опікується значно меншим ринком, однак здобутки та результати теж має. Це при тому, що ще у 2016 році підприємство стояло на порозі банкрутства. Про це розповідає керівник ринку Андрій Янів.
– Пане Андрію, що змінилося від того часу коли Ви очолили комунальне підприємство?
– Коли я очолив ринок, то перше, що треба було робити – це погашати великі заборгованості та недостачі. В нас працівники, які прибирають територію ринку, були по два місяці без заробітної плати. На даний момент заробітна плата в усіх працівників виплачується згідно з постановою Кабінету міністрів України, а до того часу це питання навіть ніхто не розглядав. Також серед перших кроків – ремонт приміщення для адміністрації та перенесення його на територію самого ринку. При цьому було затрачено усього близько 13 тисяч гривень. Відремонтували господарські будівлі та санітарні кімнати.
Цього року нам вдалося встановити відеокамери по периметру ринку, що сприяло запобіганню кількох крадіжок. І головний наш здобуток – це прибутковість.
– Тобто, у Вас зараз є кошти, якими Ви уже можете оперувати для благоустрою ринку? Бо, чесно кажучи, умови праці на ринку жахливі!
– Так, це кошти, які ми можемо використати на перші необхідні речі. Цього року нам вдалося сплатити податок на прибуток, чого уже давно не було. Також ми повністю замінили труби та зробили туалети. Бо ринок без води – це порушення усіх санітарних норм. Ще ми навели порядок із вивезенням сміття. Також зробили усередині ринку кімнату для охорони. Цього року нам вдалося замінити вхідні двері на ринок та вивіску, а ще – замінили частково вікна. Також облаштували стоянку на задньому дворі ринку для підприємців, котрі у нас торгують.
– Якось ви казали, що проблемою є те, що підприємці, котрі мають на ринку місця, але не проводять ніякої торгівлі – не платять орендної плати. Яка ситуація зараз, чи щось змінилося?
– Так, це проблема, бо дуже важко заставити підприємця сплачувати оренду, якщо він її взагалі ніколи не платив. Ми постійно проводимо роботу з тими підприємцями, у яких заморожені контейнери. Є дуже багато боржників, але зі всіма ми стараємося знайти спільну мову. Кожному ми відправили відповідний лист, поговорили індивідуально. Якщо б це був приватний ринок – такого б не було. Шкода, що люди не усвідомлюють: наш ринок – це комунальне підприємство, наша спільна власність, усієї громади. Сподіваюся, що порозуміння ми рано чи пізно, але знайдемо.
– А так званий молочний ринок? Чи платять люди там орендну плату?

– Так, підприємці, котрі там торгують молочною продукцією, також платять, хоча ця оплата є чисто символічна у розмірі 3 гривні 50 копійок. Проте за день це десь 150-200 гривень. За ці кошти ми пофарбували ці торгові місця і поставити там лавочки.
– А чи з’явилися нові торгові місця. Чи вдалося залучити нових підприємців, окрім тих, що торгують тут уже не один рік?
– Ні, когось нового нам не вдалося залучити. Проте в нас з’явилося багато приїзних торгових точок. Вони також платять в касу ринку орендну плату.
На жаль, в нас не з’явилося нових підприємців, але з’явилося чимало людей, які розпивають там спиртні напої і навіть лізуть до бійки, коли робиш їм зауваження.
– Чи підтримують підприємці ініціативи щось змінювати?
– Звичайно, що підтримують. Цього року ми запланували провести санітарну побілку ринку.
– Чи працює на ринку лабораторія. І чи проходять перевірку товари, якими торгують на ринку?
– На ринку у нас є лікар ветеринарної медицини, який проводить усі необхідні перевірки та допускає чи не допускає продукцію до продажу. Овочі та фрукти проходять обстеження на нітрати.
Ну і звичайно ми не маємо жодного впливу на людей, котрі торгують на стихійних точках продажу.

Олеся Німеровська

Газета “Медіа Дрогобиччина”, № 6 (53)

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *