Провалля. Проливаємо світло

 

В кінці вересня минув рік, відколи на шахтному полі рудника №2 Стебницького гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал» утворилось велетенське провалля. Що відбулось за цей рік на підприємстві? Держава виділяє кошти на дослідження. Науковці висувають теорії-причини утворення провалля. Людей заспокоюють, мовляв, небезпека їх будинкам не загрожує. Про необхідність страхування нерухомості, звісно, ніхто нічого не каже. Щодо провалля відкрите кримінальне провадження. Минув рік. Винних не знайдено…

 

З метою моніторингу стану «Полімінералу», Департамент екології та природних ресурсів залучив науковців Національного університету “Львівська політехніка”, Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, ТзОВ “Інститут “Гірхімпром”. На моніторинг ситуації з обласного бюджету виділено 1,483 млн. грн. При цьому німецьку проектно-дослідну компанію K-UTEC, що раніше вже займалась тут моніторингом процесів карстоутворення, до подальшого моніторингу не допускають.

 

Є дві основні думки з вияснення причини обвалу. Офіційна – науковців, залучених до моніторингу Департаментом екології та природних ресурсів ЛОДА. Неофіційна – позиція колишнього керівника, що звільнився з посади перед ухваленням рішення про затоплення шахти. Але спершу – про специфіку видобутку та історію «Полімінералу».

 

 

Чому і як припинили добувати каїніт? Ринок добрив

Насамперед розповімо про саму руду. Стебницьке родовище калійних солей – унікальне. Сіль тут видобували ще з VII століття. А ще – каїніт – мінерал класу сульфатів, який використовують в якості добрива. Цінність каїніту в тому, що він не є шкідливим для ґрунтів. У світі було лише три родовища каїніту: Стебницьке, Калуське та Штрасфуртське в Німеччині. Тепер – лише в Німеччині.

 

Ринок калійних добрив в Україні був досить великий. Собівартість каїніту в 1990-х роках була 10 доларів за метричну тонну. Ринкова ціна – 100 доларів. Про рентабельність видобутку каїніту свідчить хоча б те, що на початок 2000-х ПАТ “СТЕБНИЦЬКЕ ГІРНИЧО-ХІМІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО “ПОЛІМІНЕРАЛ” вийшло «в плюси» та успішно пережило усі перевірки КРУ.

 

Тепер Україна в якості добрив закуповує хлорид калію в Білорусії – ЗАТ “Білоруська калійна компанія”, засновниками якої є ВАТ «Бєларуськалій» та російська компанія ВАТ “Уралкалий”. Актуальна ціна добрива на сьогодні – 215 доларів за метричну тонну. Максимально у 2009 р. вона становила 870 доларів. Отже, припинивши видобуток каїніту, Україна не лише втратила робочі місця на підприємствах та набула екологічних проблем, істотно програла на закупівлі натуральних добрив для сільського господарства, а й купує добрива в окупанта. Свій до свого по своє?
Тільки за січень-квітень 2018 р. Україна закупила в Білорусі 23,3 тис. тонн калійних добрив, що дорівнює 5 млн. доларів США. Українські ж виробники добрив закуповують хлористий калій для виробітку добрив  також в Білорусії.

 

Посередником у поставці білоруських добрив в Україну до 2011 року було ТОВ з іноземними інвестиціями «Укркалій» – монополіст у цій галузі. Компанія пов’язана з ПАТ “УКРАГРО НПК”, керівником якої є один з найбагатших українців Дмитро Фірташ. Він і є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ “ІНСТИТУТ ГІРНИЧО-ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ”, яке розробило проект «мокрої консервації» Рудника №2. Можливо, навіть для того, щоб виправдати в майбутньому поставки дорогих білоруських калійних добрив до України? До речі, 73% акцій «Гірхімпрому» належать компанії, що знаходиться в офшорі.

 

Ніж видобувати, краще затопити – «Мокра консервація»

У середині 1990-х років калійне родовище зіткнулося з проблемою – затоплення з боку Модрич та Трускавецького лісового масиву. Близько 1000 кубометрів води щодня почало потрапляти в шахти. В часі це збіглось із створенням озера на базі відпочивального  комплексу «Козацький хутір», с. Модричі. Інші джерела затоплення – р. Вишниця та загалом заболочена місцевість. Воду раз на кілька днів відкачували до хвостосховища.

У 2001 р. в управлінні ДГХП «Полімінерал» відбуваються зміни. Захисники екології хвилюються про те, що мінералізована вода з рудників у хвостосховищі може негативно вплинути на стан навколишніх вод, що, зокрема, може зашкодити Молдові. Адже р. Дністер – основне джерело прісної води цієї країни. Виникає ідея припинити видобуток каїніту. Рудники – законсервувати.

 

Ліквідація рентабельних шахт є протизаконна в нашій країні. А ліквідація небаченим ще досі у світі методом – заповнення пустот Рудника №2 насиченими росолами соленої води й поготів. Розробкою «Комплексного проекту консервації Рудника № 2 і рекультивації порушених земель Стебницького ДГХП «Полімінерал» займається ВАТ «Гірхімпром». Наукове товариство раніше займалось сірковими кар’єрами.

 

Документи пройшли всі інстанції, зібрали необхідні підписи. Крім одного – підписа директора “Полімінералу” Зеновія Вариводи. Під тиском він написав заяву на звільнення. До керівництва «Полімінералу» у 2002 р. приходить його колишній головний інженер М.І. Яковлєв. Господарництво підприємства зводиться нанівець: насоси для відкачування води псуються і зникають, зникають в шахті цілі машини. За таке поводження з держмайном ніхто не поніс відповідальності. Ба, навіть кримінальної справи порушено не було. Лише у випадку пошкодження ствола «Допоміжний» та затоплення шахтного 12-тонного електровоза працівник Б.І. Кулинич, що керував технікою без належних документів, та механік, інженер і начальник рудника отримали догани і були позбавлені частини місячної заробітної плати (з матеріалів внутрішнього наказу підприємства). Ствол «Допоміжний» був важливим тому, що за його допомогою здійснювалася доставка  шахтарів, спеціалістів, обладнання, вантажів на всі горизонти Рудника №2. Його знищення фактично паралізувало роботу Рудника №2.

 

У січні 2002 року Міністерство промислової політики України ухвалює рішення про затоплення. Згідно з рішенням Рудник № 2 підлягає «Мокрій» консервації шляхом заповнення гірничих виробіток третього-четвертого горизонтів насиченими розсолами, а простір відроблених запасів вищерозташованих горизонтів — гідрозакладкою накопичених у хвостосховищі відходів збагаченої калійної руди.

 

А вже в березні 2004 р. Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження про затвердження проекту. Прем’єр-міністром України тоді був Віктор Янукович. Згодом країна стане залежною від білоруського ринку калійних добрив…

На проект держава заклала 162,4 млн. грн. – що в тоді дорівнювало приблизно 30 млн. доларів США. Станом на 1 січня 2013 р. виконано робіт на 70,9 млн. грн.

 

Якби не “мокра” консервація, обвалу могло б не бути?

Так вважає колишній керівник «Полімінералу», кандидат технічних наук, член-кореспондент Академії гірничих наук України, який свого часу очолював Стебницький калійний комбінат Зеновій Варивода. «Мокра консервація могла б підійти для шахт із нерозчинними у воді породами. І аж ніяк не для соляних». До того ж, з його слів, розсоли не надходили в повному обсязі. «З шахти просто припинили викачувати прісну воду, і вона почала поступово заповнювати Рудник. Вода розбила «соляну шапку» і почались утворення нових і все більших пустот (карстів). Так звана депресивна лійка стягує воду, і відбуваються процеси розширення площі порожнеч – прісна вода розмиває сіль. Пласти виходять на поверхню. Тому відбуваються провали. І все це пов’язано зі Стебницьким Рудником №2», – вважає Зеновій Варивода. Інтенсивний розвиток карстових процесів, які, власне, і спричиняють провали земної поверхні, підтверджує моніторинг процесів карстоутворення на поверхні Рудником №2, проведений за рахунок європейського гранту в рамках проекту «MАBUWU» німецькими спеціалістами влітку 2010 р. за допомогою методів геофізичної та сейсмічної розвідки.

“А головного – тампонажу карсту, що б припинило потрапляння води в шахту – так і не зробили. Не такі часті спроби закачування в копальню розсолів із хвостосховища, як то було передбачено проектом, призвели до нового неочікуваного ефекту – інтенсивного виділення в копальні сірководню і т.д.. Які наслідки для навколишнього середовища це може мати – можна лишень здогадуватись, але явно не сприятливі”, – каже п. Зеновій. Ще один негативний наслідок недовідкачки росолів з хвостосховища – переповнення останнього, що може обернутись проривом дамби і потраплянням соленої води в р. Дністер. Як повідомив науковець, розсоли мали перекачувати в пустоти Кавського газового родовища. Але трубопровід в середині 2000-х років продали…

 

Позиція проектантів

Один з власників та науковець «Гірхімпрому» Іван Зозуля запевняв нас раніше, що консервація соленою водою – більш економний варіант, ніж тверда консервація – засипання шахт твердими породами. Розробка проекту здійснювалася в умовах кризового стану економіки країни і тому потребувала нових підходів, прогресивних оригінальних рішень. Проект був би цілком безпечний, якби не багато факторів, – пояснюють науковці Гірхімпрому в «Методичних підходах до ліквідації негативних наслідків діяльності гірничо-видобувної галузі». А саме: втрата контролю над реалізацією проекту, недофінансування, відсутність дій з боку власника підприємства.

 

Відповідальність – на власнику

Справою про обвал займаються правоохоронні органи та СБУ, – повідомляє Львівська обласна державна адміністрація. Причиною просідання земної поверхні чиновники вважають невиконання заходів консервації рудника № 2 підприємством «Полімінерал».

 

У 2010 р. мав проводитися аукціон з продажу цілісного майнового комплексу «Полімінералу» – початкова ціна становила тоді 207,03 млн. грн.. У 2013 році відбулася корпоратизація “Полімінералу”, і воно перетворилося з державного в публічне акціонерне товариство «ДГХП Полімінерал». В цьому ж році 93,53% пакету акцій за 56 млн. грн..  у Фонду Державного Майна Українм викупила ПРАТ «Компанія «РАЙЗ» (власник – відомий аграрний бізнесмен та один з найбагатших людей України – Олег Бахматюк. При цьому, кажуть очевидці, купила її компанія за насіння соняха. Насіння – ніхто не бачив.

В умовах купівлі-продажу, відповідно до цього Договору, є п.10.4, у якому йдеться про зобов’язання покупця проводити необхідні природоохоронні роботи на «Полімінералі» власним коштом та про передачу йому на відповідальне безоплатне зберігання майнового комплексу рудника №2.

2015 р. ПРАТ «Компанія «РАЙЗ» перепродує весь пакет акцій Тзов «Зорема Вест», кінцевим власником якого є також Олег Бахматюк.

 

До 2013 року, поки “Полімінерал” був державним підприємством, держава профінансувала проект на 30%. Решту робіт мало фінансувати ПАТ “Полімінерал” – це близько 90 млн. грн. Підприємство фінансує половину суми. Цих коштів, з урахуванням падіння курсу гривні вдвічі порівнюючи з 2004 р., виявляється замало. У 2014 р. через недовиконання проекту «мокра консервація» ПАТ «СГХП Полімінерал» до суду звернувся Фонд держмайна. Спори тривали три роки. За цей час сторони підписали мирову угоду, яка внесла зміни в умови про строки виконання проекту «мокра консервація»: згідно з першим проектом консервація мала закінчитись у 2008 р., тепер – у 2022 р. У 2017 році суд вирішив, що виконувати далі проект є неможливо ні в такому вигляді, в якому його створили у 2002 році, ні у виправленому. Проте згодом прокуратура рішення оскаржує. Найближчим часом відбудеться нове засідання суду, на якому має визначитись подальша доля “Полімінералу”: ліквідація чи видобуток. Тим часом перевірка Держекоінспекції фіксує численні вияви бездіяльності з боку керівництва «Полімінералу».  

 

Теперішній керівник ПАТ «СГХП Полімінерал» Володимир Коваль з багатьма претензіями Держекоінспекції не згідний. Як і з тим, що компанія повинна нести відповідальність за будинки людей, побудовані в зоні гірничого відводу та потенційної небезпеки: «Люди знали, де будуються, а головні архітектори – які земельні ділянки продають».

 

Що буде далі з підприємством?

На “Полімінералі” сьогодні каїніт не видобувають. На порядку денному справ підприємства – приватизація земель, – каже Володимир Коваль. Чи буде відновлено видобуток? – залежить від рішення суду та висновків експертів. Наразі ВАТ «Гірхімпром» розробляє для “Полімінералу” новий проект для завершення консервації. «Проект має бути виконаний. Це розблокує розробку гірничого відводу, – пояснює працівник “Гірхімпрому”, кандидат геологічних наук, доцент Василь Дяків. – Проте без суттєвих фінансових інвестицій відновити видобуток на Руднику №1 є неможливо. А це близько 100-200 млн. доларів США».

Чи така сума є підсильна “Полімінералу”? Аналітична система Youcontrol характеризує ПАТ «СГХП Полімінерал», ПРАТ «Компанія «РАЙЗ» та ТзОВ «Зорема Вест» як компанії з високим рівнем ризику та великими боргами. Такі ж підозри про бізнес п. Бахматюка читаємо в спеціалізованих економічних виданнях. Проте, якщо враховувати те, що п. Бахматюк володіє великою кількістю аграрних підприємств і купує дороговартісні білоруські добрива, капіталовкладення у своє ж підприємство з видобутку добрива було б для бізнесмена вигідним і доречним.

 

Найбільші загрози сьогодні

Соляні та калійні пласти пролягають в землі на великій території навколо Стебника в бік Трускавця, Борислава, Дрогобича, ближніх сіл (с. Солець – цьому підтвердження). Це означає, що після видобутку тут залишились технологічні порожнини – карсти. Це близько 30 мільйонів кубометрів пустот на глибині 70–400 м, – каже Зеновій Варивода. І небезпека цих пустот в тому, що вони можуть збільшуватись внаслідок розмивання їх водою. Науковець вважає, що найбільша небезпека припадає на територію від існуючого провалля і до Модрич. Особливо – в районі наявної автодороги Трускавець-Дрогобич. Як показують геологічні карти, розроблені німцями, пустоти під нею втричі глибші за пустоти під теперішнім проваллям. Місцевість далі в сторону Модрич – болотиста. А детальні дослідження цієї ділянки не здійснювались.

Окрім технологічних порожнин існують карсти, які утворилися внаслідок вимивання прісною водою соляних пластів. Вони можуть провокувати локальні землетруси і великі провалля землі. Перша екологічна катастрофа на підприємстві трапилася у 1983 р.: після сильного дощу відбувся прорив ґрунтової дамби. Велика кількість соляних відходів потрапила в р. Тисменниця, Дністер та Чорне море, забруднила навколишню територію.

Катастрофа також може призвести до втрати “Нафтусі”, адже провалля може спровокувати землетрус до 7 балів. Випадки зникнення мінеральних вод після землетрусів 4-5 балів вже були в Румунії.

 

Василь Дяків: великого провалля чекати не варто

8-12 жовтня у Трускавці на базі готельно-курортного комплексу «Rixоs Prykarpattya» відбувалася П’ята міжнародна науково-практична конференція «Надрокористування в Україні. Перспективи інвестування». Говорили і про Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал».

Зокрема Василь Дяків доповідав на тему: «Провал 30 вересня 2017 р. над Рудником №2 Стебницького ГХП «Полімінерал»: причини, наслідки та сучасний стан».

За результатами матеріально-балансового моделювання та моніторингових спостережень науковець визначив, що причинами обвалу було розмивання водою 2,7 ціликів з 5. (Цілик – перегородки між пустотами на глибині близько 200 м., що утворились внаслідок видобування калійних солей). З його слів, найнебезпечніші ділянки на сьогодні – готель «Візит» та дорога Дрогобич-Трускавець на ділянці її перетину двома лініями електропередач 110 кВ та 220 кВ . Проте такого масштабного обвалу як 30 вересня 2017 р. п. Василь не прогнозує. На його думку, пустоти на 80 % наповнені водою, яка має тримати соляні та надсоляні верстви над пустотами. До повного затоплення усіх пустот – від двох до чотирьох років. Щодо ділянки під дорогою, то карсти тут не такі довгі як над великим проваллям, а найбільшу загрозу становить «підземна річка» у карстовому каналі, – каже науковець. Тож на цій ділянці задовго до провалу може трапитись просідання дорожнього покриття із вертикальними зміщенням, які призведуть до того, що по такій дорозі неможливо буде проїхати. Тобто провал на дорозі не може бути раптовим. Але до нього ми не готові – нова дорога, яка відповідно до проекту проходитиме через Модричі, може бути небезпечніша за наявну. Через заболочену місцевість та довгу історію видобутку солі тут є багато пустот. Знаходяться вони поза межами житлової забудови Модрич, тому людським будинкам, які знаходяться за межами водоохоронної зони р. Вишниця, обвали не загрожують. Контрольованою є також ситуація з с. Солець.

 

Солець трясло

27 вересня 2018 р. до нас надходить інформація від жителів с. Солець, біля м. Стебник, що ввечері вони відчували поштовхи землі. Люди схвильовані не на жарт – на кону їх особиста безпека. 10 жовтня мер м. Стебник Петро Старосольський доповів про поштовхи на оперативній нараді у дрогобицькій Ратуші. А також – в обласну службу з надзвичайних ситуацій ЛОДА. Там відповіли, що їхні датчики сильних поштовхів не зафіксували. Страхові компанії радять людям, котрі живуть в потенційній зоні ризику, застрахувати своє майно на випадок аварії: небезпеку це не відверне, а от кошти на відновлення житла повернуть. А хто буде повертати кошти? Якщо держава не визначиться з винуватцем провалля та можливих майбутніх катастрофах, то гроші за застраховане майно в більшій мірі повертатиме вона ж. А за незастраховане – ніхто.

 

Громадський контроль – потрібен

Можна багато говорити про те, хто винен чи кому тепер дати гроші на ремонт.
Окремі питання ми будемо висвітлювати в наступних публікаціях. В тому числі – і про перенесення водогону та автодорогу Дрогобич-Трускавець. Але дуже би хотілось, щоб до контролю долучились органи місцевих рад та представники громадськості. Так як це робить ГО “Відверто” (м.Стебник) – бере участь у нарадах, контролює хід виконання рішень і т.ін. Адже на кону безпека людей та чималі кошти – наші податки. Ми повинні контролювати кожен їх рух.

 

Юлія Гасій

Медіа Дрогобиччина, № 15 (45)

 

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *