Тарас Прохасько у Трускавці

Мабуть, мало хто знає, що місто–курорт має чудову нагоду пишатись своїм історичним минулим, котре нині аж ніяк не забуває своїх літературних героїв, а навпаки – відроджує їх у спогадах та камерних зустрічах із трускавчанами. Так було й цього разу.

155 річниця з дня народження уродженця Трускавця, священика греко-католицької церкви Олекси Пристая відбулась першого дня березня в музеї “Історія Трускавця”.

Отець Олекса написав чудову книгу власних спогадів та спостережень про рідне місто, назвавши її промовисто «Із Трускавця у світ хмародерів». Цікаво, що саме ця книга у тридцятих роках стала справжнім галицьким бестселлером, ну а сам Олекса Пристай періодично друкувався у львівській газеті «Діло» в 1936 році. Зрештою уродженець Трускавця залишив нам сьогодні багату історію своїх літературних праць і мудрих нащадків. Один із них його правнук – відомий письменник та публіцист Тарас Прохасько, котрий з рідного Франківська приїхав до Трускавця для того, щоб зустрітись зі своїми читачами та розповісти про найбільш трепетні моменти життя свого прадіда.

За словами пана Тараса, його прадід був шляхетною людиною, яка залишила по собі найкращі спомини – сади, прощені людські гріхи, вислухані сповіді, а найголовніше – пам’ять. Велику, світлу, живу. Письменник також говорив про важливість літературної пам’яті, котру успадкував від прадіда. Фіксувати найбільш важливі моменти свого життя на сторінках паперу – це те, чого, власне, і прагне письменник. З його слів можна зрозуміти як сильно він ностальгує за всім, що минулось і чого не повернеш…

На зустрічі, присвяченій ювілею о. Олекси Пристая, був присутній також і мер Андрій Кульчинський, декілька представників духовенства, ну і, звісно ті, хто найперше цінує українського класика Прохаська.

Зустріч поділялася на декілька частин: театральну; музичну та літературну; а також живу бібліотеку, де письменник намагався згадувати найбільш теплі, цікаві, важливі події з життя своєї родини.

«Важливо пам’ятати. Я ціную своє минуле. Звісно, я особливо не прагну до нього знову повертатись, але воно є для мене опорою»,  – каже Тарас Прохасько.

Отець Олекса Пристай був не лише блискучим письменником, але й благородним парохом, котрого громада любила та шанувала. На моє запитання про те, чи ніколи пан Тарас не думав продовжити справу свого прадіда і стати священиком він відповів так: «Колись я собі думав, що у мене наче є риси, котрі були б добрими для священика. Але не можна ж забувати, що яким би не був священик – дисциплінованість одна з найважливіших рис у його служінні. А я не маю такої здатності». (Щиро усміхається).

Насамкінець гість запевнив, що незабаром знову приїде у наші краї. Цього разу це вже буде Дрогобич у рамках фестивалю Бруно Шульца. То ж поки ми чекатимемо ще однією вартісної зустрічі з українським класиком, ось вам  важлива мотивація, цитата із культової книги Тараса Прохаська “FM “Галичина”: «Немає вірнішої методики організації щоденного життя, ніж мудрого підпорядкування фенології — плинові змін у порах року. Якщо застосувати цю методику, то можете бути спокійними за власну голову — ніяких непорозумінь у ній не станеться. А до всього, що робиш — додасться особливий колорит непозбавленості сенсу. Їжа буде ліпшою, сон цікавішим, вино цілющішим. Треба лиш відчути, як через тебе проходить зима, весна, літо і осінь»

Єва Райська

Медіа Дрогобиччина №5 (35) від 16 березня

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *