Цар, просто цар?

Прикро, але більшість співгромадян не знають своїх прав і можливостей. Депутат будь-якої ради для них – ледь не пан чи цар, слово якого – мало не закон. Та чи дійсно це так?

Мережу збурило відео, відзняте під час сесії Підбузької селищної ради, де депутати намагались заборонити активісту вести відеозйомку сесійного засідання.

Аргументи обранців вражають: «Згідно букви закону я не хочу, шоб мене завтра показували по тєлєвізорі!”, «Депутати – встали, проголосували і відеоспостереження виключили. То є наше, внутрішнє!”, “На сесії мають бути тільки депутати або тільки особи, питання яких розглядається”. Перл на перлі, на цитати розбирати можна.

На щастя, активіст виявився не зі слабкодухих, відео відзняв і виклав у мережу.

Можемо лише припускати, що такі ситуації непоодинокі. І, мабуть, не всім вистачає «нахабства» (на думку тих же обранців) обстоювати своє право на інформацію. Тож як поводитися, коли депутати райради підносять себе до царів?

Поговоримо, оперуючи нормами чинного законодавства. Для цього нам знадобиться Конституція України, а саме Закони України: «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації»,  «Про місцеве самоврядування» та «Про статус депутатів місцевих рад».

 

Підбузька, як і будь-яка інша сільська, селищна чи міська рада є елементом місцевого самоврядування. Так, стаття 2 ЗУ «Про місцеве самоврядування» гласить: «Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст». Згідно зі статтею 4 цього ж Закону, місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах народовладдя; законності; гласності; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб.

 

Звернімо особливу увагу на гласність. Гласність — політичний термін, що позначає політику максимальної відвертості (відкритості) у діяльності державних установ і свободи інформації. Гласність гарантує ще ряд законів. Так, у статті 3 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» зазначено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;  здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Тобто ви маєте право бути присутніми на різних комісіях, сесіях; маєте право контролювати дотримання прав на доступ до інформації; маєте право звернутися до суду в разі, якщо ваше право на доступ до публічної інформації порушене.

Чимало, чи не так?

Та й це ще не все. Бо крім отримання інформації, ви маєте право на її запис. В тому числі, й на відео. Адже відеоматеріал – це записана на носій інформація. Як зазначено у статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово, або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене виключно законом. Також стаття 7 Закону України «Про інформацію» передбачає, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел отримання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Тобто обмеження права на відеозйомку можливе тільки в зазначених законом випадках. Про які випадки йдеться? Зокрема, стаття 307 Цивільного кодексу передбачає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Але ця ж стаття зазначає, що таку згоду отримувати не потрібно в публічних місцях та під час заходів публічного характеру, якими є засідання комісій, сесій тощо.

Якщо депутати забувають, що в ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» є стаття 15 «Право депутата місцевої ради вимагати усунення порушення законності»  і самі порушують законність – право відстоювати свої інтереси маєте ви.

І наостанок, пам’ятайте: у вас є прекрасна стаття 19 Конституції України. Відповідно до  неї, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. А правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Ніхто не може заборонити вам бути присутніми на сесії вашої ради, проводити відеозйомку тощо. Ніхто не може змусити вас робити те, чого ви не хочете. Головне – не порушуйте закон, і, на відміну від депутатів-неуків, робіть так, як гласять його норми.

Марія Кульчицька, Медіа Дрогобиччина №1 (31) від 19 січня