Дрогобиччина провела в останню путь своїх синів

25 червня на Дрогобиччині прощались з військовослужбовцями, які  полягли на полі бою  21 червня в Авдієвці внаслідок  танкової атаки.

Андрій Луців (38 років, Борислав) та Володимир Іваник (29 років, Стебник) були  добровольцями батальйону «Аратта».

Залишилися сиротами діти, які втратили батьків…

23, 24 та 25 червня Бориславі та Стебнику оголосили жалобу. Трускавець та Дрогобич відмовились від святкування дня молоді та інших заходів. Тільки в барі «Оранта» в Бориславі 24 червня «жива музика» розважала відвідувачів. Були інциденти з батьками випускників, які вбачали певні незручності в перенесенні випускного вечора на інший день, але всі випускні все таки перенесли.

У суботу зранку скорботна колона взяла участь у прощанні із загиблими бійцями біля пам’ятника Тарасові  Шевченку у Львові. 
Близько 11 години громади Дрогобиччини зустріли воїнів на Перехресті Героїв та взяли участь у спільній панахиді. Потім із загиблими прощалися у  Стебнику та Бориславі. Вздовж дороги  люди виклали лампадки зі свічками. Зустрічали героїв на колінах, з квітами й сльзами на очах.
Священики Дрогобиччини відслужили  панахиду за загиблими Андрієм та Володимиром., 25 червня Володимира Іваника поховали у Сільці,  Андрія Луців знайшов вічний спочинок у Бориславі.

Вічна пам’ять Героям та найщиріші співчуття їхнім рідним та близьким.

Юлія ГАСІЙ

Тато Йохая
не повернувся до дому.
Тато Йохая
уже не вернеться додому.

Але тато Йохая
завжди буде
татом Йохая.
Моя бабуся впевнена в цьому.
Вчора діти в дворі питали Йохая:
“Де твій тато?”.
Діти галасували, і їх було багато…
Йохай замовк, похилилася голова.
Йохай затнувся, він добирав слова.
Діти просили:”Ну, говори”.
А Йохай затявся.
Йохаєві лише три.

І ось він очі поволі стуляє
і тихо спокійним голосом промовля:
“Мого тата зараз немає.
Зараз мій тато – це я.

Тірца АТАР (Переклад з івриту Ані Хромової, “Видавництво Старого Лева”, Львів , 2015.)

фото Іван Швед