Про лелечу трагедію і совковість РЕМу

Не випадково цих птахів в народі протягом віків на українських землях якось виокремлюють і по особливому шанують.

Довкола них уже сформувалися  певні повір’я:  «бузько на даху –  мир та спокій в домі», або «поява бузьків означає швидке поповнення».

Чи так воно насправді – судити не нам, проте поява лелек на вулиці Дорошенка у місті Стебник нікого не залишила байдужим. Уся вулиця спостерігала за спробою лелек звити гніздо на одному з електричних стовпів. Так тривало рік, потім усі мешканці цього мікрорайону дружно спостерігали за боротьбою між особинами за нові квадрати житлової площі і ось перше поповнення. Насправді поява цих велетенських птахів вплинула на подальший побут усієї вулиці:  у домівках почало з’являтися потомство, сусіди стали згуртованішими і у життя кожного із них увійшло традиційне клекотіння, яке усі стали сприймати як звичну і улюблену музику.

Та так тривало лише декілька років. Боротьба між природою і технічним прогресом далася взнаки. 7 серпня у вечірню пору, очевидно через замикання,  помешкання лелек спалахнуло. На порятунок птахів зібралася чи не уся вулиця. Благо і потомство виросло, і перше задимлення птахи зрозуміли правильно: евакуація пройшла успішно. Та з останнім на горизонті помах крил пропало і везіння мешканців вулиці. Звертання в Дрогобицький РЕМ про допомогу далі перевтілилося у драму. На виклик з’явилася ремонтна бригада у складі двох чоловік. Цей дует спромігся лише на те, щоб відімкнути усі вулицю від електропостачання. Справді допоки гніздо палало, проводити якусь роботу було небезпечно. «Оперативне» прибуття пожежників через 20 хвилин спричинило лише змивання залишків лелечої оселі з електричної опори, бо гасити просто було нічого. По логіці речей далі мала б відбутися ліквідація аварії. Але цього не сталося. Вулиця занурена в темряву простояла усю ніч. Ранкові звертання в диспетчерську службу Дрогобицького РЕМ нагадували добрі радянські часи: спочатку звідтіля розповідали, що бригада на місці, хоча інформація не відповідала дійсності, пізніше відповіді диспетчерів переросли в зверхній цинізм, який межував з хамством: «купляйте генератори», «якщо ви такі мудрі, пишіть куди хочете». Лише після дзвінків до Львова ситуація зрушилася з мертвої точки. Аж у другій половині наступного після пожежі  дня мешканці отримали світло в свої оселі.

Та знову ж доля лелек залишила свій яскравий слід у житті вулиці. Як не дивно власні проблеми на початку трагедії якось перейшли на задній план. Усіх цікавили доля птахів «чи вижили, чи встигли залишити гніздо». Коли уже все стало на свої місця, конфлікт з РЕМ також вирішили долати колективно. Наразі ситуація перейшла в правове поле: створено колективну скаргу на ім’я керівника Дрогобицького РЕМу. Якщо протягом місяця не буде прийнято адекватних дій, мешканці вулиці готові йти далі.

Трагедія з лелечим гніздом – доконаний факт. Звісно звинувачувати когось у навмисних діях у даній ситуації просто недоречно. Птахи боролися за виживання, а електрики не спроста нарікають, адже  лелечі конструкції на електричних опорах справді створюють чимало проблем. Тому виникає запитання: чи можна було уникнути трагедії? Як показує досвід сусідньої Волині –  трагедії можна було не лише уникнути, але й зробити стосунки між людьми і природою більш комфортними. Там  в одному з енергетичних компаній з’явився розумний менеджер, який за порадою “як вирішити дану проблему” подався до вчених-орнітологів. В результаті ще у березні місяці до прильоту лелек на Волині було проведено масштабну акцію з модернізації електричних опор: ті опори, на яких були змонтовані лелечі гнізда оснастили спеціальною конструкцією, яка дала змогу підняти гніздо над комунікаціями. В результаті і птахи задоволені і електрики мають доступ для ремонту мережі. До речі про це можна переглянути у сюжеті  ТСН, який подаємо нижче. Враховуючи той факт, що Дрогобиччина також є місцем гніздування лелек, варто місцевим енергетиками перейняти цей досвід у волинських колег. В такому випадку вдасться уникнути подібних трагедій, а також з економити на аварійних виїздах. Проте виникає інша пересторога: враховуючи культурний рівень диспетчерів Дрогобицького РЕМу, чи здатний колектив цієї установи на впровадження ноу-хау.

Майкл Річчі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *