На суддю, яка поновляла на посаді Радзієвського, поскаржились у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України

На суддю Дрогобицького міськрайонного суду Лілію Гарасимків, яка поновляла на посаді екс-міського голову Дрогобича Олексія Радзієвського, поскаржились у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України

Суддя увійшла «в історію Дрогобича» тим,  що 5 серпня 2014 року поновила на посаді екс-міського голову О.Радзієвського. Прикметно, що останнє судове засідання проходило без представника відповідача – Дрогобицької міської ради. Як повідомила тоді головуюча на засіданні суддя Лілія Гарасимків, адвокат А.Мацей, який був представником міської ради у цій справі, звернувся з листом, в якому повідомив, що не може взяти участі у засіданні через те, що цього дня виступав захисником в іншій справі в апеляційному суді і просив перенести розгляд справи за позовом О.Радзієвського на інший день. Адвокат екс-мера Ігор Багнюк виступив проти перенесення розгляду справи і суддя винесла рішення відхилити клопотання А.Мацея.

Нагадаємо, тоді було прослухано аудіозапис сесії міської ради від 25 лютого ц.р., яка більшістю голосів підтримала заяву Олексія Радзієвського про складання ним повноважень міського голови, а також відеозапис народного віча, яке відбулося 24 лютого ц.р. і поставило вимогу перед міськими владцями скласти повноваження. Завершилось слухання дебатами, в яких взяла участь лише сторона позивача – адвокат Ігор Багнюк. Після невеликої перерви суддя Л. Гарасимків оголосила рішення згідно з яким Олексія Радзієвського поновлено на посаді Дрогобицького міського голови з 28 лютого 2014 року.

 

…Втім, скаргу у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України п.Гарасимків «заробила» навіть не цією справою. Поскаржились на її діяльність мешканці с.Лішня Леся та Любомир Карпини.

 Свою скаргу, як зазначають заявники, вони подали на підставі п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.92 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» у зв’язку з:

1. істотним порушенням норм процесуального права.

2. незазначенням в судовому рішенні мотивів відхилення аргументів позивачів.

3. допущення порушення ст.ст. 1, 6, 7, 8, правил суддівської етики.

4. допущення суддею порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема, права власності ст.1 Протоколу №1, права на справедливий суд ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року, права на ефективний засіб юридичного захисту ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

 

То чим «допекла» суддя? Витяг зі скарги – вашій увазі

 «Згідно ст.1 ЦПК України– завданням судочинства є справедливий розгляд і вирішення справи для захисту порушених прав, відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України – суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин, відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України – судові рішення, що набрали законної сили обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових  чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, згідно ст.213 ЦПК України – рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим,  відповідно до ч.4 ст.212 ЦПК України – результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суддя допустила порушення цих норм права.

Шляхом незаконного проведення прилюдних торгів відбулось захоплення нерухомого майна відпочинкового комплексу «Інклюз»: готельного комплексу, кафе-бару, земельної ділянки. За захистом порушених прав власники та учасники торгів звернулися до суду.


Суддя не забезпечила справедливого розгляду справи, аргументи та докази позивачів були необґрунтовано відхилені суддею без зазначення мотивів відхилення.

Вперше прилюдні торги були призначені на 25.10.2013 року, однак не відбулись, через відсутність повних даних в оголошені, де не було докладного опису предмету іпотеки. Як наслідок, ціну продажу було штучно зменшено на 368 827 грн. Це були умисні дії спрямовані на протиправне заволодіння майном за явно заниженою ціною. Позивачі наголошували на даних обставинах, однак, суддя такі обставини не перевірила і не мотивувала відхилення аргументів позивачів. 

Майно «Інклюз» було «відчужено», а фактично захоплено, без проведення оцінки об’єкта. Відсутня експертна оцінка об’єкта, звіт був складений на інше майно і станом на час оформлення права власності на «переможця» торгів (08.07.2014 року) втратив чинність (був складений станом на 03.09.2013 року).

  На прилюдні торги 15.11.2013 року  виставлялось:  приміщення кафе-бару відпочинкового комплексу «Інклюз» загальною площею 177,7 кв.м.; об’єкту незавершеного будівництва мотелю – 81 % та земельної ділянки площею 0,1125 га. для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу «Інклюз».

Згідно Звіту про оцінку майна від 03.09.2013 року,  у ньому проводилась оцінка наступного майна: „кафе-бар колиба І поверх з мансардою та підвалом (98,8 м.кв.), будинок заг. пл. 262,6 м.кв.; незавершений будівництвом мотель цегляний з з/б перекриттям ІІІ пов. будинок заг. пл. 875,2 м.кв. з кімнатними номерами (15 номерів) та рестораном.

Суддею не були взяті до уваги покази експерта Мешкова С.М. надані ним у ході судового розгляду і який підтвердив, що він дійсно оцінював те майно, яке вказано у Звіті, а не нерухоме майно, що виставлялось на прилюдні торги 15.11.2013 року

Суддею було проігноровано той факт, що відповідно до ч.5 ст.58 ЗУ «Про виконавче провадження», Звіт про оцінку вважається чинним протягом шести місяців. Звіт що був у матеріалах  виконавчого провадження, було складено станом на 03.09.2013 року, а складення Протоколу проведення прилюдних торгів №1413457-4/3 від 08.07.2014 року, оголошення переможцем прилюдних торгів  Тимощенко В.В., складення на його основі Акту про реалізацію предмета іпотеки від 09.07.2014 року відбулось коли навіть той звіт, який був у матеріалах виконавчого провадження  і стосувався іншого об’єкту ніж той, що виставлявся на торги, вже втратив свою чинність

Правовою позицією Верховного суду України у справі № 6-147цс14 встановлено: „Виходячи з правового аналізу частини п’ятої статті 58 Закону України “Про виконавче провадження”,пункту 3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майназатвердженому наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5  слід дійти висновку про те, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього строку обовязковою умовою призначення і проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.

Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, є порушенням частини п’ятої статті 58 Закону України та підставою для визнання  таких торгів недійсними.”

Суддею  було порушено норми ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої: „Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

  Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.”

Про відсутність оцінки об’єкта, що «відчужувався», свідчать дані про вартість майна «Інклюз». Зокрема, повідомлення №438392 за 27.06.2012 року, номер лоту 781667, початкова вартість 3 249 013 грн., вартість будівлі 177 м.кв. – 1 466 330 грн., (оцінювач Примяк), незавершене будівництво станом на 30.11.2007 року оцінено у 6 641 200 грн.

Прилюдні торги були проведенні з грубим порушенням вимог ст.ст. 41,42,43,44,45,46,47,49 ЗУ „Про іпотеку”, п.п.2.2, 3.3., 4.4, 4.5, 4.10 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, ЗУ „Про виконавче провадження”.

Під час голосуваня на прилюдних торгах 15.11.2013 року не була прийнята пропозиція учасника – Карпин Лева в інтересах Добродуб: підтверджують – протокол присутності на прилюдних торгах від 15.11.2013 року, покази Матковського, пояснення Карпил Лева, пояснення Дудяк, покази Дяків (ліцитатор) – не приймав пропозиції, бо вважав, що вона подана не в належній формі, Це є прямі порушенням ч.1 ст.45 – прилюдні торги проводяться прозоро, Карпин Лев голосував згідно п.4.4 Тимчасового положення, піднімав аукціонну картку з номером і пропонував свою ціну, ліцитатор порушив п.4.10 тимчасового положення – не оголосив номер учасника і запропоновану ним ціну.

Суд цих доводів позивачів не перевірив і не з’ясував їх обставин. Суд не вказав мотивів відхилення доводів позивачів.  

Позивачі наголошували, що не прийняття пропозиції Карпина Лева було умисним, оскільки, як наслідок, було штучно збільшено ціну придбання (до 5 000 000 грн.). Це умисні дії, які були вчинені для захоплення майна відпочинкового комплексу «Інклюз».

Суддя цих обставин не перевірила і не дала їм належної оцінки.

08.07.2014р. відбулось оформлення майна «Інклюз» на учасника, який серед чотирьох запропонував найнижчу ціну, яка явно не відповідає вартості нерухомого майна та земельної ділянки «Інклюз».

      Таке оформлення відбулось протиправно:

– в межах зупиненого виконавчого провадження,

– під час дії двох судових заборон, вжитих увалами суду про забезпечення позову,

– за відсутності спору щодо погашення заборгованості (боржник та стягувач уклали мирову угоду, була проведена часткова оплата). 

22.11.2013 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області була винесена ухвала про забезпечення позову, згідно якої ПП „Нива-В.Ш” було заборонено вчиняти дії щодо розпорядження та відчуження обєктів нерухомого майна відпочинкового комплексу „Інклюз”.

06.12.2013 року державним виконавцем була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження в межах якого реалізовувались обєкти нерухомого майна відпочинкового комплексу „Інклюз”.

 

07.03.2014 року між ТзОВ „ОТП Факторинг Україна” та Карпин Л.С., Карпин Л.М. була укладена мирова угода на стадії виконавчого провадження, якою боржники та стягувач домовились про порядок погашення боргу, звернення стягнення на майно не передбачалось.

16.06.2014 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області у судовій справі №442/4240/14-ц була винесена  ще одна ухвала про забезпечення позову, згідно якої ПП „Нива В.Ш.” заборонено розпоряджатися обєктами нерухомого майна відпочинкового комплексу „Інклюз”, здійснювати його відчуження та накладено арешт на вищевказане нерухоме майно.

Цього суддя до уваги не прийняла, не забезпечила повного та всебічного засування обставин справи та допустила порушення ст.ст. 14, 212, 213, 214 ЦПК України.

При цьому, за для незаконного оформлення виконавча служба протиправно зняла попередні обтяження на майно «Інклюз», чого не мала права робити, у визначені строки не передала мирової угоди сторін на затвердження суду. Ці обставини свідчать про умисні дії спрямовані на захоплення майна «Інклюз». Позивачі наголошували на цьому в судових засіданнях, оскільки, це є складовою частиною протиправності прилюдних торгів.        

Суддя цьому значення не надала і не перевірила, а безпідставно відмовила у захисті порушених прав позивачів.

Прилюдні торги були проведені з порушенням строків. Голосування на торгах відбулось  15.11.2013, а результати оформлені 08.07.2014 року, порушено ч.1 ст.43 ЗУ «Про іпотеку», п.3.3. Тимчасового положення (прилюдні торги проводяться в двохмісячний строк). На цьому наголошували позивачі.

Суддя цього до уваги не прийняла і не мотивувала своє рішення в цій частині.

Суддя належним чином не спростувала доводів позивачів про те, що прилюдні торги не відбулись, оскільки, через судові заборони перший та другий учасник не мали можливості викупити майно. Згідно ч.8 ст.45, ч.3 ст.46, якщо перший та другий учасник не мали можливості підписати протокол чи внести кошти, прилюдні торги є такими що не відбулись. Законодавство не передбачає передачу прав переможця третьому чи четвертому учаснику. У даному випадку право власності оформили на четвертого учасника, що є порушенням вищевказаних норм. На це наголошували позивачі.

Це підтверджується судовою практикою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13.11.2013 року, в ухвалі  заначається:Визнання переможцем торгів іншого учасника, який запропонував ціну не меншу ніжпочаткова ціна арештованого майна, за умови коли переможець торгів не вніс запропоновануним суму у встановлений строк, а наступний учасник, який запропонував найвищуціну, відмовився від визнання його переможцем торгів та підписання протоколу торгів, чинним законодавством не передбачена. Відмова наступного учасника торгів від підписання протоколута визнання його переможцем торгів, з огляду на приписи ч. 3 ст. 46 Закону «Про іпотеку» та п.7.2 Тимчасового положення є підставою для визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.”;

Суддя цього до уваги не прийняла, що привело до порушень допущених суддею.

Позивачі наголошували і подали докази того, що майно «Інклюз» – спільна сумісна власність подружжя (шлюб з 1983 року), а виконання було лише щодо Карпин Лесі (підтвердив виконавець, підтверджує лист виконавця від 05.09.2013 року). Ії частка в спільному майні не визначалась, позов про виділення частки не пред’являвся (ч.1 ст.371 ЦК України кредитор може пред’явити позов про виділення частки зі спільного майна для звернення стягнення, цього не було), а звернення стягнення за борговими зобов’язаннями Карпин Лесі було вчинено на спільне майно та майно її чоловіка, котрий не був боржником у виконавчому провадженні.

Таким чином, суддя допустила порушення права власності та права на справедливий суд.

Суддею  було встановлено, що: ”прилюдні торги було проведено 15.11.2013 року, а 08 липня 2014 року складено протокол на переможця торгів Тимощенко В.В. у звязку з тим, що інші учасники торгів не вчинили передбаччених законом дій для набуття права власності на предмет іпотеки.”.

 Відповідно до п.2.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5: „Прилюдні торги – продаж майна, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.”

Правовою позицією Верховного суду України у справі №6-174цс12 встановлено: „Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.”

Прилюдні торги 15.11.2013 року проведені не були, жодного продажу майна  (оформлення договірних відносин купівлі-продажу) у цей день не відбулось,  15.11.2013 року учасники прилюдних торгів надали свої цінові пропозиції, а натомість 08.07.2014 року та 09.07.2014 року відбулось оформлення оскаржуваного Протоколу та Акту, на підставі яких було протиправно оформлено право власності на обєкти нерухомого майна відпочинкового комплексу „Інклюз”.  

Суддя, встановлюючи такі факти у судовому рішенні, порушує норми ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України щодо обовязкового застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду України №6-174цс12.

Суддя  встановлює факт, що станом на 09 липня 2014 року Відділу ПВР Управління ДВС ГУЮ у Львівській області не було відомо про наявність Ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2014 року, згідно якої ПП „Нива В.Ш.” заборонено розпоряджатися обєктами нерухомого майна відпочинкового комплексу „Інклюз”, здійснювати його відчуження та накледено арешт на вищевказане нерухоме майно.

Згідно показів представника Відділу ПВР Управління ДВС ГУЮ у Львівській області, державного виконавця Германчука Р.В., наданих ним у судовому засіданні по вищевказаній цивільній справі, він підтверджує, що ухвала Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2014 року надійшла разом з позовною заявою до Відділу ПВР Управління ДВС ГУЮ у Львівській області з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області і він знав про існування такої ухвали, проте дана ухвала не була належним чином засвідчена (не була скріплена „мокрою” печаткою). Вищевказане підтверджується диском звукозапису вищевказаної цивільної справи.  Тобто, суддя у рішенні не вірно викладає покази надані представником Відділу ПВР Управління ДВС ГУЮ у Львівській області  Германчуком Р.В., який вказував, що він був обізнаний про наявність Ухвали про забепечення позову від 16.06.2014 року.

Крім того, у цьому ж контексті слід звернути увагу на неналежне ставлення суддею до своїх службових обовязків, яка, як вбачається з показів представника Відділу ПВР Управління ДВС ГУЮ у Львівській області  Германчука Р.В. наданих у судовому засіданні, направила до Відділу ПВР Управління ДВС ГУЮ у Львівській області  неналежним чином оформлену Ухвалу про забезпечення позову від 16.06.2014 року.»

Враховуючи вищевикладене заявники просять Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести перевірку даних про наявність підстав для притягнення судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Гарасимків Лілії Іванівни до дисциплінарної відповідальності.

Марія Кульчицька