Олег Петренко: “Включення солеварні на приватизацію – це не про її втрату, а про шанс на розвиток”
Дрогобицька солеварня знову в топі новин і знову через можливий перехід підприємства у приватну власність. Майновий комплекс державного підприємства «Солевиварювальний Дрогобицький завод» включили до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. Відповідний Наказ видав Фонд державного майна України № 2104 від 10.09.2024.
З приводу можливого переходу підприємства у приватну власність у місцевих соцмережах вже почалися дискусії. Нагадаємо, кілька років тому місцеві активісти доклали максимум зусиль і навіть їздили в Київ, залучившись підтримкою народних депутатів, щоб не допустити перехід підприємства у приватну власність, коли постновою від 25 листопада 2019 році уряд вніс підприємство у список на приватизацію.
Тоді, як шлях порятунку солеварні, пропонували передачу майнового комплексу на баланс комунальної власності міста. Долучалися до підтримки підприємства і місцеві та обласні депутати – Дрогобицька міська рада зверталась до Фонду держмайна України щодо збереження солеварні у власності міста, тим самим унеможлививши її приватизацію. Цю позицію тоді підтримали у ЛОДА та ЛОР. Боротьба проходила під гаслом – Зберегти солеварню, як пам`ятку архітектури місцевого значення. Серед аргументів проти приватизації активісти називали те, що з приходом приватного інвестора підприємство може зупинити свою роботу, а велика територія в центрі міста може бути використана в зовсім інших цілях.
Відтак результат, якого спільно досягли активісти та представники місцевої влади – виключення солеварні з переліку підприємств, що підлягають приватизації – вважався якщо не перемогою, то принаймні не поразкою. Підприємство перейшло до Фонду державного майна й продовжило свою роботу, а вкінці 2020 року його новим керівником призначили Олега Петренка.
Після повномасштабного вторгнення російських окупантів у 2022 році із зупинкою виробництва найбільшого в Європі заводу з виробництва солі «Артемсіль» в Україні виник ажіотаж і дефіцит цього товару. Дрогобицька солеварня, яка залишилась фактично єдиним в Україні виробником солі, запрацювала на повну, але її технічних потужностей виявилося недостатньо, аби задовольнити попит на ринку. Тоді на підприємстві у коментарях ЗМІ розповідали, що кошів на модернізацію немає: «В нас нема таких потужностей. Можемо взяти 50 кубів соленої ропи на день, не більше. Щоб збільшити виробництво, треба проводити газ, ставити великі ванни 10х12 м, сушильний барабан, транспортери. Це дуже великі кошти».
Після оприлюднення Наказу Фонду держмайна, адміністрація солеварні з приводу включення опублікувала коментар на Facebook-сторінці підприємства:
«Це може звучати тривожно, але насправді це шанс для розвитку! Час терміново вкласти кошти в реставрацію 9 памʼяток архітектури, які тут знаходяться, і повернути до життя цю важливу частину нашої історії!”.
Тож, чи варто тривожитися за долю солеварні і чим ризики від можливої приватизації кілька років тому відрізняються від можливої приватизації зараз – з цими питаннями МедіаДрогобиччина звернулася до директора ДП “Дрогобицький солевиварювальний завод” Олега Петренка:
Включення підприємства у перелік на приватизацію – це ще не означає його продаж. Кричати, що нас продають – ще рано.
Як кожен дрогобичанин, я виступаю за збереження заводу – як історичного об’єкта, так і виробничого. Але для того, щоб все розвивалося, потрібні великі кошти. Я не хочу, щоб при мені тут все занепало, я не прийшов тут просто сидіти й отримувати зарплату. Тому щось потрібно робити. У Фонді держмайна розмови про зміну форми власності велися вже тривалий час – вони кажуть, що не можуть нас фінансово підтримати й тому пропонують такий шлях.
І, якщо справа до приватизації дійде, то умови в договорі будуть прописані такі, що новий власник повинен зберегти профіль виробництва та гарантувати збереження всіх 9 пам’яток архітектури місцевого значення, які є на території підприємства. Мені це у Фонді гарантували, у нас є уже укладений з ЛОДА Охоронний договір про збереження об’єктів архітектурної спадщини.
Щодо виконання пункту зі збереження профілю виробництва, зазначу, що тут потрібні інвестиції на мільйони доларів. Малоймовірно, що знайдуться охочі серед підприємців вкладати такі кошти в об’єкти, що розташовані на комунальній землі. Бо, нагадаю, земля знаходиться у власності громади міста, тому інвестору доведеться платити ще й оренду.
Чому підприємство не може вкладати в розвиток кошти з власного прибутку та залучати інвестиції?
За час моєї роботи на підприємстві ми збільшили обсяги виробництва у 5 разів, зросла чисельність працівників з 23 до 44. Зараз ми працюємо на повну потужність технічних можливостей підприємства та виробляємо 60 тонн солі у місяць при потенціалі родовища 400 тонн. Аби цей потенціал пустити в дію, необхідно повністю оновити виробництво, а це величезні кошти. Але навіть той власний прибуток, що є зараз, ми не можемо вкладати у розвиток, оскільки умови державної форми власності такі, що 80% прибутку підприємство повинно віддавати державі як дивіденди.
Та ж сама ситуація із залученням коштів ззовні – я шукав для цього різні можливості, але, знову ж таки, навіть із залучених коштів 80% прийшлося б теж віддавати державі. Це замкнене коло.
А що місто? Як підтримує міська влада Дрогобича солеварню?
Я з владою місцевою намагаюся співпрацювати. Але через те, що підприємство державне, від нас всі якби відмежовуються – аргумент, раз ви державні, то нічиї. Ще на початку моєї роботи у 2021 році місто трохи допомагало, зокрема з місцевого бюджету нам виділили кошти на облаштування доріжок, але далі все зупинилося.
Закон дозволяє виділяти кошти з місцевого бюджету на розвиток державних установ через різноманітні Програми, тим паче, що все майно заводу розташоване на комунальній землі, і серед об’єктів – архітектурні пам’ятки, які у виробництві ми не використовуємо. Однак жодної Програми для підтримки солеварні місто не створило. Проте, зараз громада отримає можливість придбати солеварню у комунальну власність – як повноцінний учасник аукціону. Якщо ж на торги ніхто не подасться і аукціон двічі не відбудеться, тоді місто зможе придбати сільзавод по вартості експертної оцінки.
Тобто з включенням підприємства у перелік на приватизацію для громади відкриється можливість придбати його у свою власність. Таке бажання депутати Дрогобицької міської ради задекларували ще у 2019 році, але тоді йшлося про безплатну передачу майна на баланс громади. Зараз доведеться за це заплатити кошти. Про які суми йдеться – наразі невідомо, організацією та проведенням аукціону буде займатися регіональне відділення Фонду держмайна у Львові.
Який варіант розвитку подій для солеварні є найкращий?
Купівля підприємства приватним інвестором чи передача його в обласну або комунальну власність – це один з ефективних способів збереження та відновлення майна. У такому випадку весь дохід можна скеровувати на розвиток підприємства та залучати кошти зовні.
Я, як дрогобичанин, готовий докладати максимум зусиль, щоб підприємство працювало як виробництво солі і розвивалося як туристичний об’єкт. Як керівник, бачу шлях розвитку підприємства як синергію виробництва, туризму і рекреації.
Позиція міського голови Тараса Кучми: якщо продадуть, буде скандал
Поки готувався цей матеріал, публікація про Дрогобицьку солеварню вийшла на ресурсі«Твоє місто». Міський голова Дрогобича Тарас Кучма у коментарі журналістам видання наголосив, що завод має стати комунальним, і його не можна віддавати у приватну власність, бо тоді підніметься все місто.
«Солеварню вже не вперше подають у список приватизації. За 9 років моєї каденції її подавали на приватизацію чотири рази, і всі ці рази ми її відбили, думаю і вп’яте відіб’ємо. Ми все зробимо, щоб це було комунальне підприємство», – підкреслив Тарас Кучма.
За його словами, солеварню не можна віддавати у приватну власність, адже це «душа Дрогобича».
«Якщо держава продасть солеварню, то це буде скандал з Дрогобичем, я гарантую, що все місто підніметься. Але, якщо держава прагне, щоб це був гарний туристичний магніт, то вона повинна віддати завод Дрогобичу. Ми вже маємо партнерів з Канади, Австралії, Америки, які готові вкладати кошти у комунальне підприємство», – додав мер Дрогобича.
Фонд Держмайна: підготовка до продажу стартувала
Тим часом учора, 16 вересня у Фонді держмайна повідомили, що сільзавод вже готують до приватизації. Всю інформацію та документи щодо заводу розмістять на сайті Фонду та у віртуальній кімнаті даних об’єкта. Торги мають відбутися на електронній платформі «Прозорро.Продажі».
Як йдеться у повідомленні Фонду, до єдиного майнового комплексу підприємства входить 9 пам’яток архітектури місцевого значення. Відповідно до Закону України “Про охорону культурної спадщини” пам’ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронного договору на пам’ятку. Таким чином, укладення охоронного договору буде умовою приватизації єдиного майнового комплексу підприємства
Довідково:
Дрогобицька солеварня діє на одному місці щонайменше від XIV ст. Її вважають найстарішим постійно діючим підприємством України, а часто й Східної Європи. У паспорті підприємства датою заснування заводу вказаний 1250 рік. Технологія видобутку солі була дуже простою і збереглась до нашого часу: раніше в чани наливали добуту відрами з криниць глибиною 48-50 метрів соляну ропу, а тепер її качають помпи. Далі вода з тих чанів випаровується, а сіль залишається.
Та найголовнішим для дрогобичан є те, що історія підприємства нерозривно пов’язана з історією міста. І втрати таке підприємство означало б втратити символ Дрогобича, обірвати ту нерозривну нитку, яка крізь віки єднає сторінки історії міста в єдину цілісну книгу.
Авторка: Віра ЧОПИК