Ті, перші, з дерев’яними щитами та золотими серцями, особливо болючі

З 20 січня і майже до кінця лютого, шостий рік поспіль,  у нас триває час спогадів про події на Майдані та про  вбитих Героїв Небесної Сотні.

В ці дні ми застановляємося і усвідомлюємо, що у нас шостий рік іде війна, яка, на жаль, вже має тисячі жертв. Та ті, перші, з дерев’яними щитами та золотими серцями, особливо болючі.

Що відчувають родичі загиблих Героїв Небесної Сотні сьогодні, запитуємо у рідних Героїв з Дрогобиччини.

Галина, сестра Йосипа Шилінга:

«Найперше чергу відчуваю біль. Неодноразово їздили на суд у Львів, останній раз 28 грудня 2019 року, а беркутівці вже знали, що їх відпустять, обміняють… А вони ж стріляли не на війні, не в АТО, а на Майдані – в мирних беззбройних демонстрантів. Ще нічого не було доброго від нової влади. Ось 20 лютого поїдемо в Київ, будемо мати зустріч з Президентом Володимиром Зеленським. Вже почуємо, що буде говорити. Як пояснить, для чого він беркутівців випускав.
Надихає і тішить, що прості люди пам’ятають і шанують наших рідних Героїв Небесної Сотні. Фантастично чуйна жінка, волонтер, історик Марія Головкевич постійно збирає нас в Дрогобичі, згадаємо, погомонимо, та й вже легше. А то часом вимикаю телевізор, бо нерви не витримують новини по телевізору дивитися».

 

Марія, сестра Богдана Вайди:

«Шість років цього року, як ми втратили Богдана. І можу вам сказати, що роки проходять, а біль залишається. Я втратила брата, чуйного, люблячого, дуже розумного. Боюся уявити, що відчуває мати, яка втратила єдиного сина. Хочеться, щоб люди, які стріляли, були притягнуті до відповідальності, а їх випускають… Залишається молитися, щоб Бог навернув ворогів на правильний шлях і подякувати за всіх добрих, безкорисливих, фантастичних людей, яких за ці шість років зустріла на своєму шляху.
У червні 2017 року під час відкриття скверу Героїв Небесної Сотні у Дрогобичі у мене стався інсульт від хвилювання. Лікар-нейрохірург Львівської лікарні, кандидат медичних наук Володимир Дяків, який лікував мене, є справжнім професіоналом своєї справи. Тож хочу сказати, що у нас є дуже сердечні лікарі. І вчителі!
25 жовтня 2019 року школа, нині ліцей №7 міста Стебника, де вчився Богдан, святкувала своє 50-річчя, і мене запросили на цю урочистість.

Директор школи на цьому святі пообіцяв, що вулиця Грушевського, на якій стоїть установа, буде перейменована на вулицю Героїв Небесної Сотні, а ліцей отримає ім’я Богдана Вайди».

 

Роман, брат Олега Ушневича:
«Ситуація не з кращих. Шість років після Майдану і шостий рік війни, а при владі і далі слуги не народу, а олігархів, яким, складається враження, байдуже все: нічого особистого, тільки бізнес. І, тим паче, байдужі Герої, які віддали за нашу землю життя. Все як було, тільки вплив розподілили по-іншому. Прізвища, гасла і обіцянки змінили.
Зараз ситуація ще складніша, аніж була. Бо ті, що зараз, тобто команда Зе, виявились, ще більш віддаленими від подій Майдану, війни, українських цінностей, культури, мови. І чим далі, тим вони більш віддалені від українського, і ближчі, на жаль, в сторону ворога – окупанта РФ , до якого вони, чомусь, лояльні і вірять в мир і домовленості з ним…
Щодо Майдану, зокрема ситуація така, що :
1) Справи Майдану передали оточенню Януковича. Зокрема, передали з генпрокуратури, з спеціального слідчого управління, яке розформували в ДБР, де заступником зробили адвоката Януковича.
2) Беркут відпустили, нібито згідно з домовленістю щодо обміну полоненими. Однак це є порушенням всіх норм законодавства і здорового глузду, оскільки Беркут не має відношення до РФ, вони є громадянами України, і не мають стосунку до збройного конфлікту в АТО…
Про що свідчать останні події?
Це говорить про те, що Путін, руками своїх агентів, колишніх регіоналів, українофобів, всяких там «портнових, лукаш, і інших їм подібних», все будуть робити, щоб справи Майдану знищити. Так, як знищують, руками проросійських представників ОБСЄ докази нападу РФ та їхніх військових формувань.

Останнім часом вони, тобто ці проросійські сили в Україні, намагаються дискредитувати сам Майдан, Революцію Гідності, загиблих Героїв, їхні родин, також активістів Майдану. Роблять це шляхом різних провокаційних заяв, статтями, сюжетами, які поширюються з невідомих інтернет джерел та їхніх TV-каналів, дискредитуючи саму суть Майдану і Революцію Гідності. Їх мета – применшити значимість, сам феномен Майдану, щоб в майбутньому нові покоління не спроможні були дати відсіч, піднятися і прогнати ворожі сили, які окуповують нашу землю і наш мозок через TV, інтернет і книги.
Але, гадаю, що в них нічого не вийде. Україна не Росія, ми сильна нація, яка гартувалася в боротьбі в різний час становлення нашої держави, ми ще не раз це доведемо. Допоки будемо пам’ятати своїх героїв, їхні подвиги і усвідомлювати їхню любов до України і свого народу, нації – мету про незалежну Україну і нас ніколи і ніхто не здолає.»

 

Ірина Циган, Марія Кульчицька

Газета “Медіа Дрогобиччина”, № 2 (59)

 

***

Ми в Телеграм  t.me/drogmedia 

 

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *