На ній можна заробляти! Лохина – маловідома і рентабельна

 

За фахом вчитель історії, за станом душі – художник, в житті – фермер.
Володимир Борис з братами вирощують лохину в одному із сіл Гніздичівської ОТГ, що на Жидачівщині.

 

Два поля. Сумарною площею більше гектара. Кущики місцями в зріст людини. Культура мені невідома. Все впорядковано: валики, на них кущі. Є поміж них травичка, поруч басейн-збірник води для поливу.
Про родинну справу із вирощування лохини розповідає Володимир Борис.

 

– Коли ви зайнялися вирощуванням лохини?
– Ця культура мені стала відома років вісім тому: розповів про неї мій товариш. Любов до саду була в мене віддавна, тож ризикнув спробувати.
На кількох кущах вивчав технологію. І потім з братами у 2015 році на першій ділянці площею 15 сотих ми посадили першу свою таку міні-плантацію.
Коли почали її вирощувати – зрозуміли, що на тому можна заробляти.
Наступного року ми розширилися, засадили другу ділянку. На кожній з них – різні сорти.

– Ми це хто?
– Ми – це BORYS FRUTS FARM. Цю справу ми ведемо разом з братами

– Земля, на якій засаджено лохину – власна?
– Так, перша ділянка власна. Щоправда, ми її отримали під будівництво. Але це складний район, провести туди газ-світло, зробити інфраструктуру дуже дорого, відповідно ніхто найближчим часом там будуватися точно не буде.
Друга – пай наших знайомих. Орендуємо його.

– Ця культура доволі нова і не надто поширена. Як було зі збором інформації про догляд за нею?
– Оце дійсно було непросто. Інформації теоретичної мало, практичних наочних прикладів ще менше. Аматорські відео в інтернеті теж довелося відшуковувати, потім відфільтровувати , аби отримати з них щось цінне.
Разом з тим, ми мали колег, які разом з нами починали це все діло. Шляхом проб і помилок вчилися, почали шукати інформацію на американських галузевих сайтах. Так крок за кроком дійшли до рівня, коли можемо вважати себе фахівцями в тій справі, і тепер можемо братися за більші, масштабні проекти щодо вирощування лохини.

– Як виглядає життєвий цикл куща лохини?
– Зазвичай садять дворічні саджанці. Це означає, що на другий рік з моменту посадки , буде перший врожай, на четвертий рік можливо покрити затрати або принаймні їх частину, і на п’ятий рік мати чистий прибуток
Лохина – багаторічна культура. Але рости як смородина і малина не може. Їй треба робити відповідний грунт – за механічним складом, добривами і т.д. Якщо все правильно – років сорок точно плодоноситиме.
Якщо все робити за технологією – вона вас дуже потішить!

– Ви самі доглядаєте за своїми “плантаціями”?
– Так, ми з братами здебільшого справляємося самі, без найманої праці. Додаткові руки нам потрібні під час таких операцій, як мульчування чи збір урожаю.
Разом з тим, оцінюючи пагони, робимо висновок, що наступного року на другій ділянці теж буде гарний урожай. Тож доведеться залучати додатково людей.

– Правильна земля – це чи не найважливіший момент. Що там повинно бути – в її структурі?
– Головні параметри грунту для лохини – він має бути кислий, механічного легкого склалу (рихлий). Для цього слід додавати органіку (тирса, торф тощо). Далі робимо валики з тої землі і в них висаджуємо кущики. Це зручно, бо легко обробляти потім, а також – бо рослина захищена від підтоплень. Лохина любить воду, але не тоді, коли її забагато. Наприклад, талий сніг чи повені. Вода стоїть, але коріння на 80% в валику і рослині це не шкодить.

– Яка вартість кущика лохини?
– Ціни різні, є дорогий імпортний саджанець, є дешевший – вітчизняний.
Середня ціна – 50-80 гривень за дворічний кущ, який вже наступного року дасть перші ягідки.

– А вартість кілограма ягід?
– Теж ціни різні. Оптові суттєво відрізняються від роздрібних. Опт в сезоні, що минув, склав 90-110 гривень за кілограм, а ціни роздрібні – в супермаркетах остання, яку бачив – 1100 гривень за кіло.
Лохина – одна з найрентабельніших культур. Навіть продаючи в цьому році її оптом по 95 гривень за кіло, агровиробники були в паніці тільки тому, що мали не надприбутки, а дуже гарні прибутки.
Лохина – високопродуктивна культура. При правильному догляді, хороших добривах і вірній обрізці, з гектара можна отримати 15 і більше тонн урожаю, тут, у нас, в Україні. В Польщі це 20 тонн, а в Голландії часто й 25 тонн.
Взагалі затрати найвищі є на старті, коли закладаєш плантацію. Але якщо все правильно робити – воно швидко окуповується. І потім маєш хороший прибуток та незначні витрати

– Як доглядати за культурою?
– Взимку, коли кущі в стані спокою – обрізка, далі весняні роботи (підживлення грунтове, кореневе), під час сезону – виявлення шкідників і їх профілактика, косіння міжрядь (найкраще, коли вони засіяні травичкою), боротьба з птахами час від часу і, власне, збір урожаю.

– Розширювати діяльність не плануєте?
– Плануємо. Завдяки тому, що маємо власний практичний досвід, помножений на теоретичні знання, маємо й інші проекти: і на правах консалтингу, і з залученням інвесторів. Також наступного року очікуємо хороший прибуток, з нього закупимо саджанці і будемо розширюватися.
– Уявімо, що є люди, яким це цікаво, але у яких нема відповідних знань – чи можуть вони до вас звертатися за консультацією і на яких умовах?
– В нашому районі в межах “Української Галицької Партії” зібралися хороші люди, багато фермерів, тож напевно це було одним з визначальних чинників щодо того, щоб вступити туди. Обмінюємося досвідом, вчимо і вчимося. Ми організовуємо навчання, люди звертаються за порадою – ніколи не відмовляю. Що знаю, де компетентний – підказую, даю поради.

– Якщо йдеться про інші території, як от Дрогобиччина?
– Без проблем. Якщо людина хоче працювати в себе вдома на своїй землі – то як їй не допомогти?

– А не боїтеся, що знаннями, які напрацювали, поділитеся – і всюди ростиме хіба лохина?
– Ні. Бо знання – це одне. Досвід і база – це друге. Та й наш ринок до насичення ще дуже далекий.
А в майбутньому плануємо в переробку піти.

– Чи є у Вас рецепт для людей, які не вірять, що заробляти можна і тут, і що не обов’язково за прибутком їхати за кордон?
– В мене після закінчення університету теж поставало питання поїхати за кордон жити і працювати. Були пропозиції. Але якби я поїхав туди – не відомо, де би я був, чим би займався і що би мав. А зважився на лохину – і абсолютно не шкодую. Так, були різні моменти, набили багато гуль, були стресові ситуації, добіса грошей вклали в ту справу, багато було негативного – але те все перейшли, є гарт, і не боїшся братися за ще більші проекти та працювати і розвиватися тут, в себе вдома.
Рецепт? Треба бути сміливим і обов’язково рішучим. Зараз є вже підтримка, якої не було, коли починали ми. Зараз легше. І “Центр фермерства” від УГП, і я особисто готовий прийти на допомогу.

Розмовляла Марія Кульчицька

Медіа Дрогобиччина, №16 (46)

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *