Продав машину і купив … малину!

Однією серед найблагородніших робіт можна назвати роботу на землі. Садити, обробляти, вирощувати щось смачне і поживне, а особливо коли це тут, в Україні – великого варте!

Гарно на землі працюють хлопці із Жидачівщини. Святослав Багрій вирощує малину, Володимир Борис – лохину.

Мені вдалося побувати на обох «плантаціях» смакоти, і побачене, відверто, вразило!

Сьогодні розповім вам про малину, в наступному номері – про лохину. Зможете порівняти і вирішити, що вам більше пасує.

Святославу Багрію майже 33 роки. Одружений. За фахом юрист. Учасник АТО.

Наша розмова – вашій увазі.

– Коли ви розпочали цю малинну справу? І з ким?
– Спільно зі шваґром розпочали роботу цього року. Плани були ще минулоріч. Але тоді ми не встигли оформити землю і підготувати її до посадки.
Запустили все тепер. Трохи з запізненням, бо техніки ще нема і вмінь ще нема належних. Але нічого, впоралися (сміється).

– Тут засаджено один гектар. Один гектар – це скільки кущиків?
– Орієнтовно шість тисяч.

– І як воно? Перші враження?
– Навіть попри те, що посадили із запізненням (травень, спека) і з браком належних для цієї справи знань – ми ще цього року отримали урожай і навіть перший невеликий дохід. І хоча в цьому році фермерів сильно підвели ціни, оскільки ціна на всі ягоди різко впала, ми задоволені. Бо отримали перший урожай.

– Один гектар обробити – це багато роботи. Справляєтеся самі чи долучаєте людей?
– Виходимо на поле усією родиною : тато, мама, дружина, шваґро́, сестра. Своїми силами старалися. Коли геть не встигали, тоді наймали людей.

– Закупівля саджанців малини – це, напевно, недешево. Кошти були ваші чи якоїсь програми?
– Це були наші кошти. Швагро мав зекономлені, зібрані гроші. Я ж продав автомобіль, і разом все вклали в справу.

– Можете назвати приблизну суму, яка потрібна для того, аби стартувати?
– Це залежить від того, з якої ділянки починаєш і на що розраховуєш.
В нас значні кошти потягнули так звані підготовчі роботи. Тобто нема світла – треба купити генератор, нема води – треба копати криницю, нема ємності для води – треба купувати бочку чи робити «басейн».
Без цього – ніяк. Вода для поливу, електроенергія теж – накачати воду в бочку і тоді подавати на полив.
Щодо саджанців і їх закупівлі. Якщо хочете брати якісний матеріал, а не той, який у людей вже виродився, то слід готуватися викласти від 5 до 10 гривень за саджанець.

– Від чого залежить різниця в ціні 5 і 10 гривень?
– Від об’єму, який закуповуєш.
Нам було легше. Завдяки підтримці Центру фермерства, який створила Українська Галицька Партія, ми скооперувалися і закупили саджанці одночасно гуртом. Тобто ціна за саджанець вийшла по 5 гривень

– Скооперувалися з ким?
– З такими ж, як ми, початківцями, які починають вникати у цю сферу.
Все інше залежить від тебе: маєш друзів і сім’ю – допоможуть посадити. Ні – доведеться наймати людей

– Наймати людину на один день, яка допомагатиме – чи садити, чи полоти, чи збирати врожай: скільки це коштує?
– Ми платимо 30 гривень за годину за обробку (земельні роботи). Щодо збору урожаю, то оскільки цього року в нас він перший, та й посадили її ми пізно – то самі справляємося зі збором. А взагалі на зборі оплата йде 6-7 гривень за кілограм ягід.

– Щодо ринків збуту: як вони виглядають?
– Оскільки об’єми урожаю у нас ще невеликі, то стараємося ягоду продавати у нас, в Жидачеві, на ринку.
Серед тих, хто починав з нами, є люди, які засадили більші площі – до двох гектарів. Вони посадили швидше, більше, отримали кращий урожай – і його здавали далі – малина поїхала до вас, у Дрогобич

– А що з цінами?
– У липні-серпні вони були не надто привабливі для нас. 10-12 гривень за кілограм якісної малини – це якось невесело. Місцями було нерентабельно збирати, бо ти платив більше за довіз, ніж виручив.
Але з вересня ціни пішли вгору, ситуація вирівнялась: 15 гривень у нас, і десь 40 у Львові.

– З чим пов’язано падіння ціни?
– Думаю, це було створено штучно. Змова монополістів. Погляньте, ціна ж не лише на малину впала. Горіхи можна було здати по 140 гривень, тепер 50.
Експорт зріс в півтори рази. За пронозами, нині малина мала би коштувати 18 гривень, а не 10-12. Щось не в’яжеться, правда ж?
І погода не посприяла. Дощі не дали змоги її належно обробити. Ягода місцями виросла неякісна. А неякісна в ціні зразу падає суттєво.

– В якій формі власності перебуває земля , на якій вирощуєте ягоди?
– В приватній

– Оформлення земельної ділянки – тривале, вартісне?
– Мені земельну ділянку надали як учаснику бойових дій. Сама процедура її оформлення тривала з 2015 року, наприкінці минулого року отримав право власності.

– Як у воно у вас все оформлене юридично?
– Це особисте сільське господарство. Хтось має дачу, а хтось ділянку для ОСГ.

– Ви плануєте розширюватися?
– Так. Наразі не можу сказати, чи це буде інший вид малини, чи інша ягода. Але певно, посадимо ще іншу ягоду. Влазити лише в малину з таким наразі нестабільним ринком ризиковано.

– Що це може бути?
– Найрентабельнішою, але й найзатратнішою по об’ємах праці є полуниця, над нею думаємо.
Також будемо вивчати ринок загалом.
Посадити щось нове – це найбільш рентабельно. Але оскільки знань ще нема – треба вчитися

– Бачите варіанти вирішення проблеми низької ціни на малину?
– От читаю, що сьогодні малину здають по 40 гривень. Ті, хто купив її за 10, перетримав і тепер спродує. Не обробляв, не трудився, скупив, протримав – і прибуток.
Треба кооперуватися, зібратися з грошима, ставити холодильники на заморозку. В цьому бачу перспективу.

– Ваші враження від першого року роботи? Не шкодуєте, що за це взялися?
– Не шкодуємо, звісно.
По-перше, ми взагалі не сподівалися на якийсь врожай, бо пізно посадили і погодні умови були несприятливі.
Разом з тим, постійно в процесі роботи ти стикаєшся з новими питаннями і викликами, які треба вирішувати. Тож маєш здобувати нові знання. Як от зараз – як підготувати її до зими, як почати весняні роботи, чим її удобрювти, чим від хвороб захистити і тому подібне. Разом з тим хвилюються за ціни. Бо вкладати у все це кошти, коли нема ціни… А часу йде дуже багато – після роботи ти ціле літо тут на полі працюєш, і відповідно має бути від того якийсь дохід.
Ну але якщо посадили, «влізли» в це – значить треба йти до кінця! До результату!

– Звідки черпаєте необхідні знання?
– Завдяки Центру підтримки фермерства УГП. Він дійсно діє. Ми скооперувалися, приїжджають фермери-практики, які вирощують ягоду і досягли в цій справі успіху, вони вчать нас, радять, показують, діляться досвідом.
Щоб бути учасниками тренінгів і навчань, кооперуватися – не обов’язково бути членом партії.
Найголовніше – ми разом вчимося, пробуємо і працюємо на результат

Розмовляла Марія Кульчицька

Медіа Дрогобиччина, № 15 (45)

 

 

 

 

***

Триває передплата “Медіа Дрогобиччини” на 2019 рік

Зробити її можна онлайн:
Друкована газета – 70 гривень на цілий рік – ЗА ПОСИЛАННЯМ

ПДФ-версія друкованої газети – 50 гривень на рік – ЗА ПОСИЛАННЯМ

 

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *