Штири відтінки шофера

Є в мене, люде, колєґа. Ігорко Фаркоп* сі називає. Фист файний хлоп і шофер від народжинє. Про авта може говорити зранє до вечора. Стрів’єм го вчора на дорозі. Він пішки йшов, та й я го рішив підвезти. Їдем, пашталакаєм. Зайшла мова про водіїв і їх нелегкі характери.

От, – каже Ігорко, – возьмем, курча паліца, маршручіка. В него шонайменче п’єть рук. Ними він кєрує, рахує касу, перемикає передачі, чистит сємочкі та показує середній палець іншим учасникам дорожнього руху. Но і два писки. Єдним жере насіння, а другим пискує в бік пільговиків.
З тими водіями говорити тре дуже обережно. Бо як заговориш до него ввічливо, в хлопа нараз зникає дар мови і квадратіют вочи. Тому так робити не варто, бо водій може дістати атак серця. Тіко крик, ґвалт і матюки. Тодий організм такого кермувальника фунциклірує, як швайцарскій зеґарок.

Друга категорія, то таксісти. То люде здебільшого без голови, але з шашечками на даху чи заднім сидінні. Їм все до дупи, бо шомісіцє вни касують обмилкам*. І тому вни нич не знают про теорему Фубіні, але фист добре вивчили табличку ділення. Бо шо тіко влада не робе, би змусити їх податки платити – ніц в неї не виходе. Депутацкі комісії, колегії видатних податківців, екологія. санстанція…. Керує усім – комітет по нагляду. А тим таксістам всьо по барабану, – розумієш, Куба?!

Є ше такі, шо сі називают – “в мене беха”. От я, – продовжує Фаркоп, – того баварця заборонив би опше. Бо в мене таке враження, шо як хлоп сідає до такого авта, в нім зразу проявляються всі якості попередніх двох типів і додаєсі звичайна людська глупість. А то вже поважна хороба і помочИ їм може тіко стовпотерапія або бетонний паркан у ролі профілактики!

 

І останний тип, то шофер в капелюсі. То є окрема категорія. Авто вни купили ше за союзу по партійній квоті. Виїжджєют з ґаражу раз на десіть літ, акурат на якусь річницю. Но і їде такий вуйко, до прикладу, на цвинтар до свата чи на фазенду з повним багажніком топінамбуру. А докола всьо сі помінєло. Нові знаки, машин купа. А йому ніц, він їде двайціть кілометрів на годину. Так ніби довкола ше совєцкій союз і “партія – наш рулєвой”*. Поволи, як волами, і посередині дороги. І найголовніше: навит як він без капелюха, силует цього головного убору завше з ним, як німб свєтий.

– Чуєш, Куба, ти видів тото недавнє ралі в Оровограді? – раптом Ігорко перервав свою сповідь.
– Ну!
– О! То в мене такє враження, жи вно акурат для таких шоферів сі проводило.

Завше Ваш, Яків Кутовий

*Фаркоп – такий гак ззаду авта, би було за шо тєгнути єнче авто, шо застрєгло в болоті, наприклад.

* Обмилки, люде, то такі бувші міліційонери, котрі ними вже не є, але ше не поліцаї. Бо то, як кавалок мила. Руки ним нормально не помиєш, але і викінути жєль.

*”Партія – наш рулєвой” – популярне гасло за союзу.

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *