Оксана Муха: «Українцям не потрібно чекати щоб їхню народну пісню полюбили.  Треба самим її любити»

Різдво у Дрогобичі святкували гучно та автентично — 12 січня у Львівському музично-драматичному театрі ім. Ю. Дрогобича відбувся концерт Оксани Мухи – української співачки і скрипальки, лауреатки Гран-прі першого Міжнародного конкурсу українського романсу ім. Квітки Цісик. «Різдвяний вечір по-львівськи» – новий проект Оксани Мухи і друзів зібрав у Дрогобичі цінителів української музики. – Оксано, розкажіть про свою музичну програму, яку ви привезли у Дрогобич. Чим вона особлива в час Різдва?

 

 

– Сьогодні все буде особливим! Ті колядки, які ми привезли вам, є дуже давніми та енергетично наповненими. Це наша правда, яку ми часом забуваємо. На концертах я хочу подати ці пісні не виключно автентично, а навпаки – вільно, сучасно. Ми з музикантами залишаємо незмінними тексти та мелодію – вони є саме такими, якими їх написали наші пращури. Загалом моя музика є прийнятною для меломанів, але й для звичайного слухача буде приємною також.

– У вашому репертуарі є пісні та колядки дуже давні, про які мало хто знає, їх ніде не чути зараз. Де ви знаходите таку автентику?

 

 

– Кажуть: прославляйте Бога, хто на чому вміє. Коляда – саме той час, коли кожен прославляє Його як може. Українці віками складали колядки, бо ми – нація духовно дуже правильно наповнена, тому ці пісні вже наділені потужною силою. Я співпрацюю з Дмитром Кацалом ( директор хорової капели «Дударик»). У них в архіві є ціла «криниця» колядок та щедрівок. Самій складно щось знайти, а Гугл не всесильний. (Сміється). Дмитро приніс мені понад сто коляд. З них ті, на котрі моє серце відгукнулося, ввійшли до мого репертуару.

– На вашу думку, наскільки тепер потрібна народна пісня сучасному поколінню українців?

 

 

– Впевнена, що саме зараз люди почали себе відшуковувати. Їх цікавлять сімейні традиції  пращурів. Якраз це починає людину відновлювати, в  такий спосіб вона самоідентифікується. Українська народна пісня – це те, що може нас позиціонувати – хто ми, звідки ми, навіщо ми на цій землі. Українцям не потрібно чекати, щоб їхню народну пісню полюбили, натомість – треба самим її любити. Мені дуже хочеться подати її так, щоб нею милувалися і хотіли й надалі співати.

– Ви святкуватимете Різдво в родинному колі чи, можливо, маєте особливі традиції?

 

 

– Коли ми були маленькими, то це свято було надзвичайним! Спочатку вечеряли з однією бабусею, а потім ще їхали до іншої бабці в село. Ці подорожі були незабутніми. Зустрічалися також з друзями, колядували багато. Боже, який то був гарний час! Зараз коляда проходить для мене трохи спокійніше, адже є сім’я та діти. Але водночас у мене є унікальна можливість збирати сотні людей в залі, колядувати з ними, а тому для мене час різдвяних свят є дуже змістовним.

– Розкажіть про  найяскравішу емоцію, яку ви переживали під час концертів…

 

 

– Коли весь зал співає з тобою акапельно – це надзвичайно. Коли я бачу, що до мене на концерт прийшли люди в українських строях – не штампованих вишитих футболках – люди, які знають своє минуле і намагаються себе продовжувати з ним в майбутньому. Пам’ятаю, що одного разу на своєму концерті побачила звичайну маму з немовлятком – стоїть проста жінка з дитинкою на грудях і колядує. В цей момент я зрозуміла: ось вони – справжні українці, які з маминим молоком вдихають свої традиції. Нехай нас стає більше, єднаймося! Особливо зараз маємо триматися за своє, шанувати власні звичаї та з ними йти в майбутнє.

Роксолана Буяк

Медіа Дрогобиччина №2 (32) від 02 лютого

 

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *