Міжконфесійний діалог

З початку року в  український інформаційний простір постійно потрапляють новини церковного характеру: про перереєстрацію майна; про відмову хоронити дитинку, яка трагічно загинула; про Києво-Печерську лавру, а також багато інших навколоцерковних тем, які заполонили інфопростір телеканалів та газет. Причиною цього є одна з конфесій, а саме Українська православна церква Московського Патріархату.

Редакція Медіа Дрогобиччини вирішила з’ясувати деякі гострі моменти в церковному житті, поспілкувавшись із місцевими священиками. До дискусії ми запросили прес-секретаря Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ отця Олега Чупу, а також протоієрея, голову відділу у справах сім’ї УПЦ (МП) отця Михаїла Коника.

Отож питання, які, без сумніву, цікаві нашим читачам ми адресували священикам обох конфесій.

– Останнім часом навколо церкви УПЦ (МП) багато інформаційних приводів. Як Ви думаєте, отче, з чим це пов’язано?

о. Михаїл Коник УПЦ (МП): Найперше, дякую вам, пане Андрію, за те, що запросили мене до цієї розмови. Адже у сучасному інформаційному просторі так повелося, що всі говорять про нашу Церквубез нашої Церкви. У цьому одна із причин таких резонансних сюжетів у пресі. З іншого боку, я думаю, є певна необізнаність у релігійній сфері тих, хто готує ці сюжети. Існує також і з нашої сторони певне згіршення окремих кліриків. Все це разом дає інформаційні приводи поговорити про нашу Церкву.

о. Олег Чупа УГКЦ: Складно зі свого вікна розібратись, що відбувається в домі сусіда. Тому, крім загальновідомих фактів, які відомі усім з преси, мені складно щось до них додати. Безперечно, антиукраїнська позиція окремих представників духовенства УПЦ (МП) є незрозумілою і обурює мене як українця. Адже будь-які прояви ненависті не мають нічого спільного з вірою в Христа.

– Повертаючись до теми, яка спричинила великий суспільний резонанс (йдеться про священика, який відмовився хоронити дитину у Запоріжжі). Підставою стало хрещення дитини у православній церкві (КП). Чи завжди священик питає про те, в якій конфесії уділялися св.Тайни, і чому це так важливо?

о. Михаїл Коник УПЦ (МП): Не буду зараз засуджувати чи виправдовувати дії священика в Запоріжжі. Особисто для мене цей випадок болючий… Якщо б така ситуація виникла у моїй практиці, я б похоронив дитя. Для мене, як для священика, є суттєвим питання конфесійної приналежності, оскільки це важливий момент догматики і правил Церкви. Я вважаю, що людина має вільний вибір визначати свою конфесійну приналежність, я поважаю його і прагну, щоб в рідній Україні всі чинили так само.

о. Олег Чупа УГКЦ: Втрата когось з близьких для родини є дуже болісною подією. Тому священик в таких випадках, навіть в якихось простих деталях, які стосуються організації похорону, намагається йти назустріч родині покійного, або, якщо це неможливо, шукати порозуміння.
Для священика УГКЦ важливо, щоб покійний був охрещеною особою, оскільки тайна хрещення необхідна для того, щоб людина мала можливість брати участь в інших святих тайнах (сповіді, Пресвятій Євхаристії, подружжі та ін.), або церковних обрядах, до яких саме належить чин похорону. Зазвичай у нашому регіоні рідко трапляється, щоб хтось просив поховати дорослу неохрещену особу. У сільських парафіях священики добре знають кожну родину, тому питання, чи був покійний охрещений, чи ні просто немає сенсу. Лише у великих міських парафіях, коли з проханням про похорон покійного родича може звернутись родина, яку священик не знає, тоді він може запитати, чи був покійний охрещений.
Чи запитують греко-католицькі душпастирі про те, в якій конфесії була охрещена померла людина? – Ні, не запитують. Справа в тому, що УГКЦ, вслід за всією Католицькою Церквою, визнає тайну хрещення тих некатолицьких церков і церковних спільнот, котрі звершують його водою і вживають формулу, що виразно вказує на акт хрещення в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. У такий спосіб тайну хрещення здійснюють, зокрема, такі православні конфесії як УПЦ (КП), УАПЦ, УПЦ (МП). 
У 2012 р. з цього приводу чітко висловився Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, в листі до Патріарха Філарета, який попередньо надіслав запит про офіційну позицію УГКЦ щодо дійсності тайни хрещення, здійсненої в УПЦ (КП). Посилаючись на «Довідник застосування принципів і норм екуменізму», що був виданий в 1995 р. Римською Апостольською Столицею, Патріах Святослав відповів ствердно, що УГКЦ визнає тайну хрещення, здійснену в УПЦ (КП).

-Чи є правдою те, що усі парафії, котрі належать до УПЦ (МП) перереєстровують майно, зокрема церковні споруди? Якщо так, то з чим це пов’язано, і чи в такому разі церковна громада не втратить своє майно?

о. Михаїл Коник УПЦ (МП): Одразу, хочу зазначити, що в Україні такої організації, як «Московський патріархат» не існує. В усіх статутах чітко юридично прописано «Українська Православна Церква» – і крапка. Саме за такою назвою наша Церква була зареєстрована ще 1991 року і донині юридична назва її не змінювалася.

Щодо перереєстрації статутів скажу таке: відповідно до норм пункту 35 підрозділу 4 розділу XX ,,Перехідні положення” Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 – VI (із змінами та доповненнями, далі – Кодекс) та Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №440 (із змінами та доповненнями, далі – Порядок) передбачено, що релігійні організації до 01.01.2018 року не могли бути виключені з Реєстру через невідповідність установчих документів вимогам пп.133.4.1 п.133.4 ст.133 Кодексу. Тому потрібно було привести всі установчі документи в норму згідно з чинним законодавством.

В роз’ясненні Міністерства юстиції України від 05.12.2017 року за № 12719/8/32-17 прописано порядок включення відомостей про релігійну організацію, зареєстровану до 1 липня 2004 року,  до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

В цьому листі йдеться про те, що для включення релігійної організації подається лише заява про державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру.

Звідси зрозуміло, що додатково перереєстровувати установчі документи, в тому числі Парафіяльні Статути, які були зареєстровані до 1 липня 2004 року, немає потреби.

Зважаючи на норми діючого законодавства нашої держави, не лише одна наша конфесія приводила документацію до відповідних умов. Майже всі релігійні організації, що діють на території нашої держави, проводили відповідні дії.

Щодо Статуту парафій УПЦ, то він повністю відповідає вимогам діючого Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Всі Статути, які не відповідають цим вимогам на сьогодні упорядковуються і підлягають перереєстрації.

Майно та культові споруди, відповідно до Статуту, належать громаді. Тому лише згідно з рішенням Загальних зборів парафії (навіть не громадськості) вони можуть бути там, де вирішують парафіяни.

о. Олег Чупа УГКЦ: Про мотиви таких дій доцільніше запитати в очільників УПЦ (МП). Натомість правову оцінку цим діям має давати держава.
Майнові питання для УГКЦ залишаються болючою темою, починаючи з часів виходу Церкви з підпілля. У 1946 р. радянська влада відібрала у нас все майно. На відміну від сусідніх посткомуністичних країн (Словаччини, Румунії), нашій Церкві не було повернено значну частину майна, а також не компенсовано його в якийсь інший спосіб (як це зробило державне керівництво вищезгаданих країн). Через це сьогодні УГКЦ не має можливості вповні здійснювати своєї місії. Також на сьогодні на території Самбірсько-Дрогобицької єпархії є ряд храмів, які законно визнано  власністю греко-католицьких громад, але на ділі – інша конфесія греко-католиків туди не допускає. Вже не кажучи про те, що усі храми на території Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, що повстали до 1946 р., були збудовані греко-католиками, оскільки інших конфесій на цих територіях тоді не було. Це речі, які й надалі нас непокоять.

– І наостанок хочу запитати у вас, отче Михаїл: чи можливе об’єднання вже існуючих православних конфесій в одну помісну православну церкву? Яким ви бачите таке об’єднання?

о. Михаїл Коник УПЦ (МП): Я скажу, що не лише можливе, але й вірю, що ми доживемо до цього часу, коли в Україні буде єдина Православна Церква! Я на це надіюся і молю про це Бога!

Таке об’єднання, я вважаю, передовсім відбудеться не під тиском тих чи інших зацікавлених осіб, а буде вільним свідомим вибором кожного християнина і громадянина нашої держави. Оскільки є відповідні канонічні норми у світовому Православ’ї, тому на даний час створені комісії, які визначать всі нюанси об’єднання та визнання у світі українського Православ’я.

Лише витримкою, молитвою та взаємоповагою кожної окремої думки можливе таке об’єднання, і воно буде!

– Питання до вас, отче Олеже: чи є якісь факти міжконфесійних непорозумінь або суперечок у нашому регіоні?

о. Олег Чупа УГКЦ: Громади УГКЦ намагаються співіснувати з іншими конфесіями в мирі, адже мир і любов – це ті риси, які вирізняють учнів Христа з-поміж решти світу. Конфліктів між греко-католицькими громадами та громадами УПЦ (МП) на території Самбірсько-Дрогобицької єпархії немає. За останній рік в окремих місцевостях наші вірні зіштовхнулись з нетолерантністю й непошануванням наших святинь іншими православними конфесіями. Однак, на щастя, це поодинокі випадки, тож сподіваюсь, найближчим часом вдасться знайти компроміс, який буде прийнятним для обох сторін конфлікту. Хочеться, щоб усі мали можливість мирно молитись і славити Бога, не витрачаючи енергії на чвари та взаємозвинувачення.

Андрій Юркевич


Медіа Дрогобиччина №2 (32) від 02 лютого

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *