Дух свята на фронті

Хто ж із нас не любить зиму? Світ довкола стає світлий і чистий. Разом із неприбраним сміттям та рослинністю, що ховаються під шаром снігу,  зникають сезонні прояви алергії. Збільшується кількість дорослих розваг, таких, як ковзання на дорогах і тротуарах. Час для розваг під час Новорічних та Різдвяних свят додається також. Плюс кутя, пампухи, салати, холодці, пляцки та інші смакоти, коляда, «до коляди», бажання, побажання, феєрверки… А як воно святкується хлопцям на Сході України – не під звуки піротехніки, а під свист справжніх  куль у польових умовах?

Ми поспілкувалися з кількома знайомими військовослужбовцями щодо святкувань на фронті. Перша відповідь майже однакова у всіх: «Та як святкується? З автоматом в руках. Нормально». Не надто воїни красномовні у розмовах про війну… Обстріл українських позицій сепаратистами вони називають «привітаннями». На свята “привітань” переважно більшає. Особливо – на День Незалежності України. Але тоді можна і “привітати” у відповідь. Адже, згідно з Мінськими домовленостями, українські військові не мають права стріляти першими. “Свято – це коли наші в нормі, а у ворога техніка горить і рветься боєкомплект. Такий собі святковий феєрверк”, – каже військовий, що зараз проходить реабілітацію. І ще нагадує, що на війні завжди треба бути пильним. Нерідко вороги “привчають” до певного режиму, обстрілюючи щодня в один і той самий час. Скажімо, о 7 ранку і 8 вечора. Як тільки звикнеш і втратиш пильність – обстріл в обід вже сприймається як грім серед ясного неба. Будеш пильним – почуєш вистріл і встигнеш сховатись. А як ні…

 

 

Щодо комфорту життя на передових…. Бліндажі обігрівають «буржуйкою», прикрашають за можливості новорічними атрибутами. Їжу готують на саморобних печах або мангалах. Їжі вистачає – волонтери стараються. А олів’є у нас щотижня, – жартує колишній боєць 53-ої бригади.

 

Щодо волонтерів, то говорили цього разу з Михайлом Дреньом. Він разом з братами Когутами часто особисто їздить на передову. В грудні, скажімо, був двічі. Каже, що доставляють на свята і кутю, і салати, і вареники, ліплені руками бориславчан (згадував 8 школу, церкви). Пан Михайло зауважив, що великою трагедією нашого суспільства є те, що люди звикають до війни. А ми не повинні про неї забувати в жодному випадку, за жодним святковим столом.

Юлія ГАСІЙ, Медіа Дрогобиччина №16 (30) від 29 грудня

 

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *