Завод у Стебнику: реальність чи міф?

Розмови довкола теми будівництва заводу з переробки сільськогосподарської продукції, а саме сої та кукурудзи, не вщухають у Стебнику досить довгий час. Почалося усе із виділення земельних ділянок, котрі мали йти на аукціон. На сесії Стебницької міської ради рішенням №187 (від 29.12.2016 року) “Про визначення переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення відповідної землевпорядної документації”, земельні ділянки площею 0,0772 га, 0,1991 га, та 0,5782 га, що знаходяться на вулиці Івана Мазепи, мали бути виставленні на аукціон. Власне, тоді і з’явилася ця міфічна особа – інвестор, який буцімто будує завод. Містом навіть ширилися чутки, що це має бути сміттєпереробний завод мало не для львівського сміття. Депутатська група, що є в опозиції до влади, висловила недовіру інвесторові й заявила, що не хоче відповідати за рішення, які потім можуть спрацювати не на користь громади.

“Представник інвестора”

Так, десятого березня, на другому пленарному засіданні 21 сесії Стебницької міської ради, до депутатського корпусу звернувся “представник інвестора” Ігор Комарницький, який і розповів про проект: “Минулої осені між прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом та прем’єр-міністорм Угорщини Віктором Орбаном було підписано міжурядову угоду, в якій йшлося про бу-дівництво на території України заводу з переробки сої та кукурудзи. Завод мали будувати на території Київщини, однак Віктор Орбан висловив бажання, щоб цей завод спорудили на території Західної України (де саме сказано не було). Фінансуватиметься проект з Європейського банку. Для нас дуже важливо чесно та прозоро співпрацювати із владою. Саме підприємство є самодостатнім, і, що важливо, виробництво безвідходне і абсолютно екологічно чисте. Це буде третій подібний завод у Європі. Власне, ми зупинилися на Стебнику, бо тут уже є під’їзні колії та достатньо місця для потужного автопарку. Підприємство буде зареєстровано в Стебнику. Всі податки надходитимуть до місцевого бюджету. Фірма працюватиме абсолютно прозоро і без “зарплат у конвертах”. За нашими підрахунками, нам потрібно 150 найманих працівників для переробки сої і стільки ж на другу лінію – для переробки кукурудзи. Перевага надаватиметься місцевим жителям.” Також пан Ігор розповів, що вартість інвестиційного проекту становитиме 20 мільйонів євро: сім-вісім мільйонів на запуск лінії з переробки сої, та близько 12 мільйонів на запуск лінії з переробки кукурудзи. Що стосується назви майбутнього спільного угорсько-українського підприємства, то наразі ми про це ще не думали”. На застереження щодо будівництва заводу на території “Полімінералу”, Ігор Комарницький відповів: “Наші інженери вивчали питання розміщення шахт, розмовляли з представниками “Полімінералу”. Невже ви думаєте, що хтось готовий вкладати гроші з перспективою, що потім щось може піти не так? Коли йдеться про таке велике фінансуваня, то нічого не вирішується просто так, на пустому місці. Я не розумію застережень, які виникають з вашого боку.” Щоправда, з’ясувати про яку саме фірму і якого саме інвестра йдеться -не вдалося ні журналістам, ні депутатам. Коли ми намагались бодай знайти код ЄДРПОУ підприємства,щоб дослідити його історію, бенефеціарів і фінансову спроможність, нам повідомили … що “представник інвестора” зазначив про те, що фірма ще не зареєстрована.

Півроку потому

Минає більше шести місяців, і цілком логічно виникає запитання, чому досі не було проведено аукціон. За роз’ясненням ми звернулися до відділу містобудування та архітектури Стебницької міської ради. Наталя Куницька, спеціаліст відділу, розповіла нам: “Для того, щоб ми могли виставити земельну ділянку на аукціон, потрібно пройти певну процедуру з підготовки документів. Після того, як депутати проголосували за виставлення даних земельних ділянок на аукціон (29.12. 2016 року, рішення №187), ми уклали договір “Про підготовку до земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок для сільськогосподарського призначення”. Такий договір був підписаний нами із ПП “Фірма “СОМГІЗ” (договір від 16 січня 2017 року №160117/01). Потім ми звернулися у ТзОВ “УкрЗахід Урбанізація” для того, щоб вони виготовили детальний план території цих земельних ділянок. Опісля цей план забудови ми розглядали на громадських слуханнях, які відбулися 25 липня 2017 року (в будній день у робочий час – ред.). Наступним кроком має бути затвердження детального плану сесією міської ради, тоді ми повинні надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, пройти погодження усіх відповідних служб. Тоді знову ж затвердження на сесії проекту відведення та присвоєння кадастрового номера, і лише потім ми можемо виставити ту чи іншу ділянку на аукціон. Згідно з чинним законодавством, а саме Земельним кодексом України ст. 134-138, процедура повинна бути саме такою”. Свою думку висловили і представники ТзОВ “УкрЗахід Урбанізація”, котрі на громадських слуханнях презентували розроблений детальний план забудови на вул. Мазепи: “Детальний план забудови – це документація, яка визначає, чи можна там щось будувати, чи ні. Пізніше будуть ще рішення сесії. Зараз триває лише початковий етап. Вказані три ділянки належать до промислової і санітарно-захисної зон та зони, що за 100 метрів від залізниці. На ділянках будуть розміщенні споруди сільськогосподарського призначення, які не нестимуть якоїсь загрози. Ці ділянки відносяться до зони В-4”. Прокоментувати ситуацію ми попросили і міського голову, який розповів: “В кінці минулого року до Стебницької міської ради звернулася низка підприємців. Говорили про будівництво на території Стебника заводу з переробки сільськогосподарської продукції. Відповідно до ст. 134 та 136 Земельного кодексу, вільні земельні ділянки передаються виключно на аукціоні продажу чи аукціоні оренди. Згідно з сесійним рішенням №187, ці земельні ділянки ми виставляємо на аукціон оренди. Чому це питання мене так зацікавило? В першу чергу, завод – це робочі місця. І завданням влади та депутатського корпусу є зробити все можливе, щоб у місті був такий інвестор. Вкотре наголошу: це наші робочі місця, наповнення нашого бюджету та, врешті, розвиток міста.”

Вірити “на слово”?

Андрій Руденко, голова депутатської групи “Майбутнє Стебника” прокоментував ситуацію із виділенням землі та залученням інвестора: “Всі земельні ділянки, що йдуть на аукціон – це, по-перше, – кошти в бюджет, по-друге, – залучення інвестицій та покращення інвестиційного клімату для потенційних інвесторів. А коли ми не даємо нікому дозволу, то ніхто й не захоче прийти сюди з грошима, щоб вкладати в наше місто. Ще один аспект – прозоре ставлення до всіх без винятку. На аукціоні всі рівні і всі можуть брати участь, хоча і тут можуть бути помилки. Але якщо нічого не робити, то нічого й не будемо мати. Інколи потрібно просто вірити людям і приймати рішення.” Свою точку зору, щодо питання виділення земельних ділянок висловили і депутати. Зокрема, Іван Асафат, котрий очолює депутатську групу “Єдність”, розповів: “Ми не є противниками виставлення тієї чи іншої земельної ділянки на аукціон. Власне, про це і говорить рішення №187, яке ми ухвалили 29 грудня 2016 року. Нас обурює те, що досі не проведено аукціону і не зроблено жодних реальних кроків. Насторожує нас і позиція “інвестора”, який не надав жодних документів, які могли б засвідчити існування хоча б якоїсь компанії, що буде цим займатися. Особисто я, як депутат, не хочу потім нести відповідальність за рішення, яке в подальшому може принести шкоду громаді. Такої ж думки і вся наша депутатська група. Якщо все буде чесно та прозоро, ми одноголосно підтримаємо будівництво заводу. Ми не є противниками збільшення робочих місць. Нехай прийде людина-інвестор, яка подасть нам усі відповідні документи, – тоді не буде жодних проблем. На разі я не отримав жодної надійної інформації про це підприємство”. Чи актуальною є зараз проблема обговорення інвестора? З точки зору, що аукціон досіне проведено – ні, оскільки інвестору нікуди піти (землі ж немає). Але з точки зору появи “представника інвестора” на сесії – так, звичайно. Особливо, якщо бодай хоч якихось офіційних документів щодо “фірми” чи тодепутатам, чи то журналістам знайти годі.

Олеся НІМЕРОВСЬКА, Марія КУЛЬЧИЦЬКАМедіа Дрогобиччина №8 (22) від 23 серпня

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *