«Любім того, хто поряд є, Того, хто просить, хто дає»: добровільні помічники війську в Бориславі

Волонтерський рух у Бориславі розпочався одразу з початком війни. Громадські організації та окремі волонтери своїми шляхами та методами, а частково – спільними координаційними діями – вже третій рік допомагають нашим воїнам обороняти країну. Необхідні речі передають окремим батальйонам або конкретним бійцям з Борислава та навколишніх сіл.

Однією з перших, хто продовжив волонтерську активність після Майдану, була ГО «Самооборона Борислава». Кошти збирали з міщан, долучались українська діаспора та закордонні благодійні організації. У такий спосіб наші бійці отримали бронежилет, приціл, тепловізор, берці, одяг, ліки, продукти харчування та інші необхідні речі. Голова організації Роман Деленгевич розповідає: коли приїздили з допомогою в частину напередодні виходу на лінію фронту, деяких воїнів держава навіть гідним взуттям не могла забезпечити – за взуття їм служили гумові капці.

Від поповнення мобільних телефонів – до ліків на передову

Активно висвітлюють волонтерську діяльність на Facebook-сторінці «Любім того, хто поряд є, Того, хто просить, хто дає» Таня Савчин та Наталя Бігей. Дівчата співпрацюють з ГО «Патріоти ОСА». Свою допомогу вони розпочали з поповнення мобільних рахунків хлопцям з АТО. Знову ж таки, відзначають величезний внесок благодійних організацій та наших заробітчан у Німеччині, Польщі, Італії…. На фронт передають каву, цигарки, лимони, засоби гігієни, одяг, ковдри та, головне, –  ліки. Зі слів Тані Савчин, багатьох необхідних на лінії фронту лікарських препаратів та інструментів немає в аптечці парамедика (бракує навіть бинтів і пластирів). А за допомогою переданих з Європи в якості гуманітарної допомоги ліків, на фронті врятували не одне життя. Дівчата не збирають кошти з людей. Гроші на пересилання ліків отримують зі здачі вторинної сировини – скла та пластику. Таким чином були розчищено  не одну відпочинкову зону  в Бориславі. Також вони відзначили внесок Юлії Сабат в інтернет-поширенні інформації, і згадали про восьму  школу. Її вчителі, учні та їх батьки неодноразово долучались до спорядження відправлень домашніми закрутками, спільно наліпленими варениками, маскувальними сітками тощо.

Внесок губицької громади

Про допомогу губицької громади розповів волонтер Тарас Багрій. 2014 року Ольга Денисова організувала спільноту «Совість». Семеро  дівчат на волонтерських засадах шили на базі Бориславської швейної фабрики військовий одяг, маскувальні костюми та сітки, білизну. Громада цього мікрорайону, разом з мікрорайоном  Баня та селом Попелі, організовували в місті такі заходи:  «Свято пампуха», «Куліш», «Солодкий стіл на Покрову». На зароблені кошти було придбано тепловізор. На базі Палацу Культури проводили майстер-клас «Писанка» (писанки їхали на фронт нашим воїнам). Також активісти отримують кошти шляхом збору вторинної сировини. Тарас Багрій неодноразово фасував особисті аптечки для кожного солдата. Медикаменти надавала аптека № 126. Також відзначено постійний внесок у волонтерство Бориславського нафтогазовидобувного управління.

Щодо навколишніх сіл, то варто відзначити ГО «Самооборона Новий Кропивник”, яка збирає кошти і передає на Схід продукти харчування та засоби гігієни.

Активно долучаються до волонтерства і церкви. Зокрема, допомагають збором продуктів та одягу. Зібрані в Бориславі шуби перешивали у Трускавці на камізельки. Кожен волонтер, з яким ми спілкувались, відзначав військового капелана – представника церкви Євангельської віри Михайла Дрена. Він власним транспортом доправляє допомогу на Донеччину.

Земельні питання воїнам допомагає розв’язувати  депутат Андрій Бігей, який сам служив в зоні АТО. Хоча в Бориславі з отриманням землі проблем немає. Трапляються  навіть випадки, коли військові з Дрогобича, після майже двох років боротьби з місцевою владою, отримували землю в Бориславі.

Реабілітація військових

Не найкращою сьогодні є ситуація  з реабілітацією військових. Передовсім це стосується відсутності професійної психологічної допомоги. На волонтерських засадах психологічну допомогу охочим бориславцям надавала Ольга Мицак зі Стебника.

Юридичну – Бориславське бюро правової допомоги Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

«Самооборона Борислава» домовлялася із трускавецьким санаторієм «Молдова» та дельфінарієм про безкоштовний відпочинок у басейні бійців із сім’ями. Разом зі «Спілкою воїнів АТО» та іншими волонтерами  щороку організовують свято Миколая. Допомогою сім’ям активно займаються Таня Савчин і Наталя Бігей.

«Борімося – поборемо»

І на завершення. У Бориславі є два брати, яких місцеві мешканці називають «легендарними» братами Когутами. Це Олег та Микола з організації «Борімося – поборемо». Вони особисто здійснили двадцять поїздок на фронт. Допомагали в першу чергу хлопцям з Борислава, Східниці, Ясениці, Попелів. Передали на передову чотири машини (подаровані місцевими підприємцями та відремонтовані спільними силами). Микола Когут розповідає: «Потреба в амуніції на початку війни була надзвичайна. ЗСУ видають солдату одну форму на півроку. А реально вона зношується за два місяці. Тоді як ту форму, яку переслали із США, солдати можуть носити протягом усієї служби».

Близько 50 бронежилетів поїхало завдяки братам Когутам на Схід. А з ними – вода і пальне, одяг та їжа. Особливо чисельна допомога перед Різдвяними та Великодніми святами. Машина з передбаченим максимальним завантаженням півтори  тонни, бувало, переїздила всією  Україною з вагою три з половиною тонни.

Відчутно, що останнім часом допомоги поменшало, – усі звикли до стану війни. Люди вважають, що коли добровольці переведені на контрактну службу і отримують аж 12 тисяч гривень, це означає, що вони вони екіпіровані усім необхідним.

Серед підприємців, які активно долучались до допомоги військовим, Микола Когут відзначив Миколу та Івана Коваликів, Ігора Михаця, Володимира Голуботовського, Романа Яворського, Андрія Воловця та інших. Вагомою, на його думку, є допомога від населення Борислава, Східниці та навколишніх сіл. Це і підприємці, і робітники та пенсіонери. «Я пишаюся нашими людьми, які, не маючи можливості узяти зброю в руки, допомагають відстоювати незалежність України таким чином», – зізнається Микола Когут.

Юлія ГАСІЙ, Медіа Дрогобиччина №8 (22) від 23 серпня