Не ронделями єдиними!

О, як ми ними захоплюємось: Мадлен Олбрайт, Маргарет Тетчер, Даля Грибаускайте – жінки, які змінювали чи змінюють цей світ.

А чи багато цих жінок поміж нас? Чи багато творять сьогодення? Скільки їх – у місцевій політиці та керівництві регіону?

Ми проаналізували, і ось що побачили.

Керівництво.

Жодне із міст Дрогобиччини чи район-адміністрацію не очолює жінка. Дрогобицький,  Бориславський, Трускавецький, Стебницький міські голови,  керівники районної ради та РДА – виключно чоловіки.

Ба більше: навіть посеред заступників голів далеко не усюди є жінки.  У Дрогобичі їх нуль, у Стебнику нуль, у районі – нуль (кілька жінок лише в апаратах ради і РДА), тільки у Бориславі та Трускавці по дві жінки-заступниці.

Натомість, трішки інша ситуація в сільських і селищних радах, яких на Дрогобиччині налічується 47. З-поміж 47 голів сільських і селищних ради – сім жінок-очільниць (Болехівці, Підбуж, Нагуєвичі тощо).

А пригадаймо  2015 рік,  коли були запроваджено  квоти для жінок у списках партій. Пам’ятаєте оцю гонитву за жінками? Запрошували у списки партій усіх (волонтерок, громадських активісток, сусідок і навіть кумів), адже  якби не було в списку достатньо жінок, партія не змогла би брати участь у виборах. Як гадаєте, чи вплинули ці квоти на представництво жінок в місцевих радах?

Спробуємо з’ясувати.

Дрогобицька міська рада. Депутатів – 36, з них жінок – п’ять.

Дрогобицька районна рада. Депутатів – 47, з них жінок – дві.

Бориславська міська рада. Депутатів – 34, з них жінок – п’ять.

Трускавецька міська рада. Депутатів – 26, з них жінок – п’ять.

Стебницька міська рада. Депутатів – 26, з них жінок – шість.

Отже:  якщо загалом депутатів на Дрогобиччині 169, і лише 23 із них жінки, то можемо стверджувати, що лише 13 відсотків  жінок у регіоні впливають на ухвалення  рішень. Із числа керівництва міст – їх нуль  відсотків.

Чи достатньо цього, як гадаєте?

Тож так і хочеться сказати: дорогі жінки, відсуньте бодай трохи на  бік свої каструльки і швабри, та зверніть увагу на громадсько-політичне життя ваших міст і регіону. Бо натерті до блиску ронделі – це добре, але ваші діти не ронделями єдиними живуть, і лише ви знаєте, що саме їм потрібно: майданчик біля дому, сенсорні дошки в школі чи сквер для цивілізованого дозвілля. Головне тут – мати освіту чи досвід та хотіти й надалі навчатись, змінюватись і змінювати. А ще вірити:  жінки – це не лише заступниці чи секретарки.

Марія Кульчицька, Медіа Дрогобиччина №4 (18) від 23 червня

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *