Гарантій наразі нема, але об’єднуватися таки треба

Дрогобицький район, що на Львівщині – з числа тих, в якому до сих пір не створено жодної ОТГ. Складається враження, що Дрогобиччину такі речі, як «децентралізація» взагалі не хвилюють.

Ба більше, на сесії районної ради 29 вересня депутати внесли в порядок денний Звернення щодо неприпустимості примусового об’єднання громад. Тобто, і самі не хочуть-не можуть, і державі зась.

 А, поміж тим, у сусідніх районах створено цілий ряд ОТГ, які уже тривалий час з успіхом та фінансово підкріпленою  користю працюють для громади. І тут варто не словами свідчити, а цифрами. Отож,  як цьогоріч виглядав розподіл субвенції з державного бюджету на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад? Як повідомляють у департаменті економічної політики Львівської облдержадміністрації, суми реалізації проектів у розрізі громад виглядають так:

Заболотцівська ОТГ – 14 проектів на суму 2 млн 934,5 тис грн.

– Гніздичівська ОТГ- 6 проектів на суму 2 млн 090,3 тис грн.

– Новострілищанська ОТГ – 7 проектів на суму 2 млн 058,7 тис грн.

– Тростянецька ОТГ -17 проектів  на суму 6 млн 129,3 тис грн.

– Воле-Баранецька ОТГ – 8 проектів на суму 3 млн 911,7 тис грн.

– Луківська ОТГ – 9 проектів на суму 2 млн 793,2 тис грн.

– Вільшаницька ОТГ – 5 проектів на суму 2 млн 703,9 тис грн.

– Бісковицька ОТГ – 4 проекти на суму 3 млн 873,2 тис грн.

– Чукв’янська ОТГ -9 проектів на суму 2 млн 891 тис грн.

– Новокалинівська – ОТГ 4 проекти на суму 3 млн 306,6 тис грн.

– Дублянська ОТГ – 4 проекти на суму 1 млн 613,2 тис грн.

– Бабинська ОТГ – 2 проекти на суму 3 млн 394,6 тис грн.

– Міженецька ОТГ – 5 проектів на суму 1 млн 463 тис грн.

– Новоміська ОТГ – 5 проектів на суму 3 млн 597,5 тис грн.

– Грабовецька ОТГ – 10 проектів на суму 3 млн 195,9 тис грн.

Як наслідок, проект децентралізації Дрогобиччини виглядає щораз по-іншому. У травні минулого року це було шість громад  , потім йшлося про десять  , відтак – у травні ц.р. про сім, тепер – про чотири (Дрогобицька, Трускавецька, Бориславська і Меденицька), що викликає зрозуміле обурення серед населення. Навіть актив району збирався, і вони таки зійшлись на цифрі сім, яку, кажуть, будуть відстоювати.

Та чи відстоять? А що – якщо ні? Якщо в ОДА і Робочій групі не почують? На що тоді чекати району? Стебник поступово перестане бути містом. Східниця, замість розвивати свою потугу оздоровчого курорту – отримає «бориславське ярмо». Зрештою, усі гірські села, які можуть працювати в рекреаційному напрямку – працюватимуть на місто Борислав. Хоча, якби їхні голови і громади раніше погодились на пропозицію Східниці і утворили тоді ОТГ – і колосальну підтримку з бюджету вже в цьому році отримали б, і мали б потужний стартовий майданчик для розвитку оздоровчого та відпочинкового туризму… Але ж ні. Ну ні – то й ні.

Станом на сьогодні говорити про те, як далі розвиватиметься-децентралізовуватиметься район –трішечки зарано. Незабаром в області розглядатимуть перспективний план поділу – і тоді ж стане відомо на що чекати впертому Дрогобицькому районові, який сам не спромігся запропонувати бодай щось. Чи це буде лише чотири громади, чи таки хоча б 6-7.

Чи можна уникнути?

Чи можна «уникнути» децентралізації? Вочевидь, ні. Чинне законодавство і підзаконні акти виписуються таким чином, що стає зрозуміло – процес незворотній . Навіть пропри певний супротив раду політиків і своєрідний демарш ЦВК.

Зокрема, до прикладу – на Урядовому порталі оприлюднено текст розпорядження “Деякі питання реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні”, прийнятого 22 вересня 2016 року.

 Справа в тім, що нещодавно Уряд затвердив нову редакцію плану заходів щодо реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Це, запевняють в Кабміні, сприятиме оновленню завдань, строків їх реалізації, а також виконавців таких завдань з метою подальшої реалізації положень Концепції.

Основними заходами передбачається розроблення концептуальних пропозицій секторальних реформ у сферах освіти, охорони здоров’я, соціального захисту; проектів законів України про засади адміністративно-територіального устрою щодо посилення відповідальності органів місцевого самоврядування за прийняття рішень, що порушують Конституцію та закони України, статусу та виборів старост, розширення переліку послуг, які надаються через центри надання адміністративних послуг та забезпечення супроводження у Верховній Раді України проектів законів України, необхідних для реалізації реформи, проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи, надання консультативно-методологічної допомоги, запровадження в територіальних громадах (передусім в об’єднаних територіальних громадах) дільничних поліцейських.

«Урядове рішення закріпило план, який пришвидшить децентралізацію», — наголосив Віце-прем’єр-міністр – Міністр регіонального розвитку будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко.

Не зайвим буде нагадати, що 1 квітня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. В  тому ж таки 2014-му було ухвалено два важливі закони в податковій сфері: ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та ЗУ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин». До речі, ухвалення цього Закону дало можливість громадам навіть до об’єднання відчути переваги децентралізації, бо збільшилися можливості місцевих бюджетів: власні ресурси місцевих бюджетів зросли майже втричі, загалом обсяг фінансових ресурсів збільшився майже на 15%, що в номінальних цифрах склало 34,1 млрд гривень. 

А 5 лютого 2015 р. було ухвалено Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад», що стало стартом укрупнення базових територіально-адміністративних одиниць в Україні, яких до реформи  існувало 11 520: із них 458 міських, 783 селищних і 10 279 сільських, а після завершення об’єднавчого процесу заплановано створення приблизно 1500 потужних дієздатних громад.

«Ви вб’єте село!» ?

Саме це гасло найчастіше чути з уст ти, хто проти об’єднання, укрупнення та децентралізації. Мовляв, села працюватимуть на міста, а не на себе. В цій тезі, можливо,  є доля правди, але точно  є «але». Ніхто не забороняв і не забороняє селам об’єднуватись поміж собою. Більше того, ОТГ матимуть значніші повноваження, ніж звичайне село, і зможуть самостійно вирішувати що розвивати,  що, куди інвестувати, а що може зачекати. Добрий господарник ніколи не нищитиме аграріїв та сільське господарство, якщо від цього користь матиме його громада.

Крім того, варто приглянутись до цифр і фактів. Як зазначив перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ В’ячеслав Негодапід час одного із  навчальних семінарів, цьогоріч, крім інфраструктурної субвенції об’єднаним громадам у розмірі 1 млрд грн, на розвиток регіонів спрямовано кошти Державного фонду регіонального розвитку – 3 млрд грн, а також субвенція на соціально-економічний розвиток у розмірі 1,9 млрд. Крім того, в Україні почали працювати нові потужні проекти міжнародної технічної допомоги, які готові надавати значну підтримку спроможним громадам.

«Міф, що децентралізація вбиває село, розвіяний остаточно. Тому районним очільникам краще сприяти громадам у розвитку, ніж заважати. Ні політичних, ні впливових дивідендів від блокування реформи очікувати не варто», — резюмував В’ячеслав Негода.

Ба, більше! Децентралізація по своїй природі здатна спричинити економічний прогрес.

«Ми можемо годинами просторікувати про теоретичні переваги децентралізації, та я переглянув більше двадцяти економічних досліджень – і всі вони засвідчують, що у різних країнах децентралізація спричинює економічний прогрес. 

Звісно, це статистика, і вона стосується не всіх країн. Вона справедлива там, де децентралізацію виконано якісно. Жодній країні не потрібні децентралізовані злидні. Жодній країні не потрібна децентралізована корупція. А, отже, процес потрібно проводити добре. 

Практично всі європейські країни провели процес передачі повноважень на місця  з різних причин, наприклад, у часи економічної кризи. У Раді Європи 47 країн. За винятком міні-держав – Монако, Сан-Марино та Андори – усі вони намагалися провести об’єднання громад. Не всім це вдалось. Це дуже складний процес. Він політично чутливий і технічно дуже важкий. 

Та ось добра вістка: в Україні багато вже зроблено упродовж останніх двох з половиною років. Ми були консультантами відповідних процесів у 47 країнах, і, маючи змогу порівнювати, я можу сказати, що Україна досягла дуже добрих результатів. Справді, дещо можна було б робити швидше. Не так швидко, як слід, ухвалюються деякі законодавчі акти. А тепер їх ще й доводиться переглядати. Але в цілому динаміка дуже позитивна», – повідомив Представник Ради Європи, Спеціальний радник Уряду України з питань децентралізаціїДаніель Попеску під час економічного форуму, що проходив у Харкові, передає портал «Децентралізація влади».

То чому ні? Чому не спробувати?

«Нам й так добре!»

Вам добре, коли вам «зверху» вказують як вам жити і що робити? Коли «хтось» в районі, області чи столиці вирішує дати вам грошей на вікна в школу і ремонт доріг, чи ні?

Чи не краще, якщо такі речі вирішуватиме громада безпосередньо?

Відкриваємо Вікіпедію. Децентралізація— процес перерозподілу або диспергування функцій, повноважень, людей або речей від центрального управління.Децентралізація влади включає як політичну так і адміністративну сторони.

Децентралізація — закономірна реформа, якщо країна обирає шлях прогресу. Через неї пройшли Польща, Словаччина, Литва, Латвія, Естонія, скандинавські країни. І це  дало поштовх економіці, соціальному розвитку цих країн, особливо їхнім сільським територіям. Так-так, саме сільським територіям, які отримали ресурс!

Ось уявіть: об’єднаються несамодостатні громади із самодостатніми, отримають повноваження, візьмуться до роботи, навчаться – і матимемо свої «гміни». Як у Польщі.

Що це дасть пересічним мешканцям? Плюсів декілька.

Зокрема, це наближення центрів надання послуг до людей. Тобто отримувати субсидії, соцдопомогу, допомогу по безробіттю, адміністративні послуги ви будете поблизу місця проживання, замість «їхати в район».

Наступне: ОТГ має отримати додаткові фінансові та майнові ресурси. Це, наприклад, земля, це можливість встановлювати місцеві податки і збори. Як наслідок,  те, що буде заробляти ваша громада, вона ж і витрачатиме – на вашу ж інфраструкуру, і ніхто вам «зверху» не вказуватиме що робити і як.

Ну і, звісно, з’явиться можливість об’єднати ресурси громади для покращення якості освітніх, медичних та інших послуг, а також утримання місцевої інфраструктури. «Тобто маленькі населені пункти, об’єднавши ресурси, зможуть нарешті вирішити проблеми, з якими самотужки не можуть впоратися. Крім того, оптимізація роботи шкіл і медзакладів дозволить підвищити якість послуг, що там надаються», – пояснюють експерти.

«Оптимізація? Ні?!»

Як вогню мешканці бояться оптимізації. Видається все навіть дещо апокаліптично: школи і лікарні закриють, вчитись і лікуватись буде ніде.

Насправді ж, йдеться про те, що доведеться порушити усталений ще за радянщини устрій. Комунізму не буде, маємо з цим змиритись.

Отож, ні для кого не є таємницею, що часто роздутий педагогічно-медичний штат склався внаслідок «жадібності» і недалекоглядності керівників цих галузей. «На місцях» передусім. За гонорово-паперове «дякую» з’являлись додаткові 0,5 і 0,25 ставки вчителя, медсестри чи санітара. Потім знову «дякую» – і знову ставки, і так далі… В результаті, маємо майже порожні школи та лікарні, в яких майже ніхто не вчиться і лікується – і масу вчителів та медперсоналу, яким потрібно заплатити зарплату, сплатити податки, оплатити енергоносії і т.д. і т.п. Це – по господарськи?

По перше, опорні школи і первинні ФАПи від вас ніхто нікуди не забере. Це факт.

А, по-друге, в рамках децентралізації держава залишає за собою обов’язок фінансувати медицину та освіту (згідно формули). Втім, якщо розглянути проект бюджету на 2017 рік, побачимо, що там пропонується виключити зі складу освітньої та медичної субвенцій видатки на комунальні послуги та енергоносії (майже 20% від усіх видатків: 22% по освіті та 13% по охороні здоров’я), передавши їх повністю на фінансування місцевим бюджетам за власний рахунок. Тобто, фактично уряд бере на себе зобов’язання фінансувати в повному обсязі лише заробітну плату бюджетникам, та й то не всім. Чому так? Пояснюють, що за рахунок цього мало б відбутися  підвищення заробітних плат вчителів і медиків на місцевому рівні, але натомість на місцевий бюджет має лягти тягар з утримання цих споруд. Тож, вочевидь, добрий господарник подумає як зробити найкраще – щоб усе працювало «на повну», а послуги надавались якомога якісніше. А, отже, щось має змінитись. По іншому не можливо.

Думка експерта

Втім, це все теорія. Сьогодні натомість маємо змогу почути про перші результати практичного втілення реформи та дізнатись про те, що чекає нас незабаром.

Отож, яка вона – ця децентралізація по-українськи? Про це МД розповідає адміністратор ГО «Центр місцевого розвитку» Степан Рудницький.

–       Степане Віталійовичу, коротко охарактеризуйте реформу місцевого самоврядування. Яке її основне призначення?

–       Реформа місцевого самоврядування передбачає розвиток самодостатніх громад, Основою має стати доступність населення до основних послуг.

–       Як відбувається формування громади? Хто може стати громадою, а хто ні?

–       Сьогодні відбувається чіткий обрахунок  – того, чи, буде новостворена громада спроможною забезпечити себе. Якщо громада неспроможна – їй «зеленого світла» на створення не дадуть. Якщо ж різниця між очікуваними доходами і видатками є – якщо громада крім «проїдання» (зарплати, утримання об’єктів, енергоносії), зможе вкладати кошти в розвиток , інфраструктуру ,створити комунальні служби тощо – вона має шанс бути затвердженою

–       Скільки громад станом на сьогодні створено і працює у Львівській області?

–       На Львівщині попередньо планувалось створення 160 громад. Станом на сьогодні діючими, добровільно створеними є 15, шістнадцята –  Ходорівська запрацює з 1 січня 2017 року

–       Що означає «спроможна громада» і «неспроможна громада»?

–       На досвіді уже діючих громад можемо прослідкувати, що є успішні громади (спроможні), а є такі, яким собі складно давати ради (неспроможні). З успішних можу відзначити зокрема Тростянецьку громаду Миколаївського району, яка справляється зі своїми повноваженнями і достатньо забезпечена фінансовим ресурсом. На непоганому рахунку також Гніздичівська та Новокалинівська ОТГ. А є певні громади з проблемами – як Грабовецька на Стрийщині чи ряд ОТГ на Самбірщині.

–       А як так склалось і як цього уникнути?

–       Склалось це тому, що спочатку об’єднуватись дозволяли усім, хто цього бажав. Але цифри – річ таки вперта.

Сьогодні процес виглядає так: якщо хтось об’єднався, то має шанс на певний період таки спробувати відбутись. Навіть якщо він неспроможний. Допоможуть. Але більше таких громад створюватись не буде. Все відбуватиметься лише на основі фінансових показників.

Нагадаю, спочатку в області планувалось створити 160 громад. Втім, ця пропозиція не знайшла підтримки у столиці. В Києві повважали, що Львівщина має створити вдвічі менше – 88 громад. Тобто, ще більше укрупнитись. Зараз Львівська область доопрацьовує свій перспективний план, ОДА сформувала нове бачення перспективного плану на 85 громад, воно внесене в обласну раду, по районах йдуть слухання на профільній комісії, і планується що 11 жовтня на сесії відбуватиметься затвердження нового, відкорегованого перспективного плану Львівської області. В цьому відкорегованому плані старі громади, навіть якщо вони неспроможні – залишаються. Наприклад, на Самбірщині є 8 діючих громад, до них додасться ще 4 – і буде їх 12. Тобто, приймається пропозиція, що неспроможним, але добровільно утвореним громадам треба дати шанс.

А ось в інших районах відбуватиметься, якщо можна так сказати, більш тверезе моделювання. Зокрема, Турківський та Радехівський райони планується поділити усього на дві громади. У Дрогобицькому районі обласна адміністрація нараз бачить чотири громади: Дрогобицьку, Бориславську, Трускавецьку та Меденицьку.

Тобто, зараз на рівні обласної ради і адміністрації підтримку матимуть лише ті громади, які по фінансових розрахунках більш-менш будуть спроможні себе бюджетно забезпечити.

–       Коли процес децентралізації має бути завершений? Є чіткі дати, межі?

–       Наразі в нас діє ЗУ «Про добровільне об’єднання громад», і фактично він передбачає наступне:  створення перспективного плану (як орієнтиру), відтак в межах кожної громади має відбутись прописана процедура між населеними пунктами (листів, тощо), якщо в межах громади є підтримка проекту – збирається пакет документів і подається на ЛОДА. Обласна адміністрація відповідальна за підготовку перспективного плану, і вона ж надає висновок – можна створювати цю ОТГ чи ні. В основному, підтримка надається тим громадам, які плюс-мінус вписуються у вказаний план.

Поки-що цей процес є добровільним. Хто хоче об’єднуватись – той об’єднується. Якщо об’єднання відбувається на основі перспективного плану – громада отримує прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом, тобто фактично «статус міста обласного значення». Як, наприклад, місто Дрогобич, без прив’язки до району.

Коли буде завершено – наразі не відомо.

–       Які переваги для громади надає ця реформа?

–       Якщо громада сформована таким чином, що її бюджет профіцитний (в плюсі) – то дійсно вона може собі дозволити скеровувати ресурси на власний розсуд. Це вирішує сама громада, а не «Львів» чи «Київ». ОТГ також можуть користуватись програмами обласних та державних бюджетів, як і інші сільські ради – тобто паралельно, окрім власних, можуть освоювати кошти і державного фонду, фонду регіонального розвитку, можуть подаватися всі обласні конкурси і програми. Крім цього, в цьому році мала місце окрема субвенція з державного бюджету на підтримку ОТГ. Сума розраховувалася в залежності від населення і площі громади. Наприклад, вже згадана Тростянецька громада отримала додатково понад 6 млн.грн на розвиток своєї інфраструктури.

–       А які ризики реформи?

–       Громада перебирає на себе повноваження району. Тобто, формується штатний розпис об’єднаної громади, вона відповідає за всі освітні об’єкти (створюється свій міні-відділ освіти) та інші об’єкти – медицини, культури тощо. Тобто, ризиком є кадрова неспроможність – щоб з усім цим дати ради.

Крім того, є ризик в бюджеті 2017 року. Передбачається, що фінансування освітньої і медичної субвенції буде дещо видозмінено. Зокрема, в проекті бюджету прописано, що освітня субвенція покриватиме лише зарплати медпрацівників (тобто вчителів), а техпрацівники, оплата їх праці, комунальні послуги уже не оплачуватимуться з держбюджету. Може бути ризик, що утримання цих закладів стане не підйомним тягарем.

       Чому варто об’єднуватися?

–       Станом на сьогодні в Україні діє це радянська система адміністративно-територіального устрою і управління. Децентралізація, передача повноважень передбачає європейську практику – коли адміністативна територія може мати суттєво більшу площу, орган управління не мусить знаходиться в кожному селі (бо це видатки), його достатньо в адміністративному «центрі», орган управління – не для «галочки», а йому передаються відповідні повноваження – щоб громади мали можливість, маючи певний фінансовий ресурс, управляти освітою, медициною, розвивати інфраструктуру, «господарку». Адже в наших реаліях сільські ради таких можливостей не мають

Ми мусимо стару  радянську систему розібрати і побудувати нову. Українську – європейського зразка

–       Чи є гарантії – для громад і їх мешканців?

–       Гарантії дає Господь Бог. Більше ніхто.

Зараз об’єднання відбувається на базі перехідного законодавства. Добровільно. І з фінансовими заохоченнями.

Кінцево гарантії будуть тоді, коли об’єднання відбуватиметься «примусово». Має відбутись передача повноважень у земельних питаннях. Що стосується управління об’єктами: зрозуміло що кожна громада сама вирішуватиме скільки вона може шкіл утримати І, ІІ чи ІІІ ступенів. Але зараз діє чинне законодавство, реформа освіти не проведена, і  тому процес оптимізації в громадах йде  болісно. Хоча зрозуміло, що вона все-одно проведена буде, адже важливо не щоб школа стояла і в ній навчалось 10 дітей, а щоб освіта була якісною – навіть якщо потрібно їхати трішки далі, в іншу школу. Те ж стосується медицини та інших галузей. Тобто, будуть іти секторальні реформи, які одна одну доповнюватимуть. Зараз гарантій ніхто не дасть – бо ніхто не знає чим закінчиться кінцево реформа освіти чи медицини, що відбуватиметься з культурою, як відбуватиметься реформування комунального та дорожнього господарства і т.д і тп.

Поза тим, реформа місцевого самоврядування поступово відбувається, паралельно різними темпами йдуть і інші реформи. Щось вдаватиметься, щось не дуже. Але Україна цей шлях мусить подолати і таки мусить вийти на добрий результат. Якщо постаратися – все вдасться.

Марія Кульчицька

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *