Олег ДУКАС: «Моя основна ставка – на молодь, яка не є політично заангажована і яка хоче просто працювати для Дрогобича»

У третю неділю червня Україна відзначила День молоді. Молодь Дрогобича – яка вона? Що потрібно для того, аби молоді люди «не втікали» з міста?

Про це та інше говоримо із заступником міського голови Дрогобича з гуманітарних питань, який, власне, прийшов у держслужбу із молодіжного середовища, Олегом ДУКАСОМ.

–     Олеже Ярославовичу, Ви прийшли у виконавчу владу по-суті з активного громадського життя. Зокрема, були головою МГО «Український молодіжний прорив», який за Вашої активної участі брав участь практично в усіх важливих акціях, був організатором або співорганізатором великої кількості дійств. Чим робота у ГО відрізняється від роботи у раді?

–       Передусім, ця робота відрізняється рівнем свідомості між членами ГО та тих, які є тепер підлеглими. Якщо в організації люди на ентузіазмі готові присвятити весь свій час та максимум зусиль справі, то тепер на посаді заступника я бачу, що є серед підлеглих частина людей, які просто намагаються під будь-якими приводами уникати виконання покладених завдань чи інколи просто саботувати роботу. А взагалі, я деякі методи роботи громадського активіста переніс на теперішню свою посаду. Дуже часто запрошую громадськість на різноманітні збори чи навпаки – організовую збори активістів щодо певних питань, тому що мені часто зрозуміліша та ближча їхня думка, ніж думки окремих службовців. Хоча є ряд громадських діячів 90-их, з якими важко знаходити спільну мову, можливо, через різне світобачення. Хтось із них залишився ще на початку 90-их і намагається ті методи й далі впроваджувати в культурне та громадське життя міста, а хтось просто політику ставить вище за роботу для міста. Однак, часи минають  ми повинні діяти і відповідно до часу, тому в мене основна ставка на молодь, яка не є політично заангажована і яка хоче просто працювати для Дрогобича.

–         Ви куруєте гуманітарну сферу Дрогобича. Розкажіть детальніше

–      Це дуже широка сфера відповідальності, яка, в той же час, є однією із найпроблемніших, адже вона стосується в першу чергу людей. В моєму віданні знаходяться відділи освіти, охорони здоров’я, культури, сім’ї, молоді та спорту, управління соцзахисту, центр соціальних служб, міський територіальний центр, служба в справах дітей та КП «Туристично-інформаційний центр».

–         З якими найскладнішими проблемами і перешкодами довелось зіткнутись? Чи є серед них непереборні?

–      На даний момент найбільшими проблемами є питання функціонування системи освіти та системи охорони здоров’я в м. Дрогобичі. В освіті проблема полягає в тому, що колись у школах міста навчалось 16 тис. дітей, а сьогодні лише – 9 тис., при тому шкільна мережа залишилась такою ж, як і колись. Держава ж виділяє кошти не на школу, а на одного учня, тому ті школи, які погано заповнені, є збитковими, звідси й нестача коштів на виплати вчителям та оплату комунальних послуг.

Мені часто закидують, що я не справився із оптимізацією в освіті, однак хай ті люди зададуть собі запитання чи можна за півроку зробити те, що за 6 років, відколи ця проблема постала, не зробилось і чи можна за тих кілька місяців провести ефективну роботу з мешканцями міста, щоб пояснити необхідність оптимізації мережі. Якщо критика іде зі сторони депутатів, то можна побачити, що найбільше критикують ті, хто найменше хотів вирішувати цю проблему оптимізації, адже це втрата для них політичної ваги. Вирішити проблему в освіті нам би дуже допоміг Законопроект «Про освіту», який перебуває на розгляді у Верховній раді, однак, його прийняття вже затягнулось на півроку, але, в будь-якому, випадку рано чи пізно система освіти мусить пройти цей непопулярний та болючий шлях оптимізації, щоб відповідати теперішнім реаліям та потребам Дрогобича.

Іншою величезною проблемою міста є наша система охорони здоров’я. Проблема тут породжена тим, що кошти від держави місто отримує лише на обслуговування своїх жителів (95 тис. населення), а в реальності у місті також обслуговуються ще жителі Дрогобицького району та частково Трускавця й Борислава. І лише невелика частка коштів повертається у вигляді міжбюджетних трансфертів зі згаданих територій за пролікованих їхніх хворих. Вихід тут може бути один – створення центральної медичної установи, яка була б автономною від міста, та могла б заключати договори як з Дрогобичем, так і з довколишніми територіями на лікування хворих. Крім того. створення такої установи потягнуло б за собою оптимізацію відділу охорони здоров’я та  адміністрації лікарень.

Також важливою річчю у системі охорони здоров’я міста мало б стати створення комунальної аптеки, це могло б вплинути на ціноутворення ліків в сторону значного зниження, особливо у лікарняному містечку на Шептицького. Доцільність створення такого підприємства ми зараз аналізуємо.

Звичайно, що ці проблеми надзвичайно складні, але вірю, що цілеспрямованою працею і за підтримки громади їх можна буде вирішити.

–       Очевидно, якщо є мінуси, то мають бути й плюси. Що подобається Вам у Вашій роботі?

–    Знаєте, мені більше часу хотілось займатись творенням та розвитком, однак зараз такий період, що доведеться зайнятись руйнуванням старого, щоб збудувати щось нове. Мабуть, єдиним періодом, коли відчував задоволення від роботи, була зима 2015-2016 рр., коли фактично дали спільно із міським головою та Ігорем  Чавою перспективний початок розвитку туристичної сфери міста зі створенням «ТІЦу», тоді мали змогу обговорювати, щоб згодом реалізувати чимало хороших ідей з промоції міста. До речі, в травні була проведена перша сесія з брендингу міста Дрогобича за участі серйозних спеціалістів з Києва та наших місцевих активістів, як мають відношення до маркетингу, ІТ-технологій, мистецтва, дизайну та історії Дрогобича. Як тільки її результати будуть опрацьовані,  ми видамо на загал ті принципи, на яких би мало базуватись брендування нашого міста. Однак, сувора реальність така, що доводиться зосереджуватись не на тому, що хочеться робити, а на тому, що потребує негайних змін.

–       Як станом на сьогодні відчуваєте себе:  Ви держслужбовець, політик, чи молодіжний активіст?

–       Знаєте, я ніколи не відчував себе держслужбовцем. І намагаюсь, щоб посада не впливала жодним чином на мої стосунки із людьми. Є одна «громадська активістка» в лапках, яка постійно говорить, що  я не усвідомлюю, на якій посаді я є, натомість я вважаю, що посадовцем потрібно бути лише в тій мірі, що стосується виконання функціональних обов’язків, в усіх інших випадках, я є такий же громадянин міста як інші, відвідую заходи, зустрічаюсь із іншими молодіжними та громадськими активістами, регулярно ходжу на збори «Українського молодіжного прориву». Щодо політики, то я намагався бути поза нею відколи був призначений заступником міського голови. Однак, досвід останніх місяців показує: якщо не займатись політикою, то вона займеться тобою.

–       У останню неділю червня відзначили День молоді. Молодь Дрогобича – яка вона?

–       Наша молодь надзвичайно розумна, прогресивна та повна ідей. Хотілось би, щоб її якнайбільше з’явилось у міській раді, особливо на керівних посадах, однак на заваді стоять посадові інструкції, які вимагають досвіду роботи на тих же керівних посадах у держслужбі. Хтось скаже: «Що зможе людина, прийшовши і нічого не вміючи?». Нагадаю знову постійно актуальні слова Вацлава Гавела «Краще п’ять років помилок, ніж 50 років саботажу!». Та й є хороший приклад роботи Ігоря Чави, який зумів вже досягнути результату в роботі з туристами на посаді керівника КП «ТІЦ м. Дрогобича», який раніше за рік досягався. Намагаюсь постійно зустрічатись із молоддю. Зокрема, бачився не так давно із нашими скейтерами, розглядали попередньо кілька варіантів для побудови скейтмайданчика. Також є створена молодіжна рада при міському голові, куди ввійшли представники всіх молодіжних громадських організацій та навчальних закладів, є молодіжний парламент. Від них іде чимало хороших ініціатив, які відділ сім’ї молоді та спорту допомагає зреалізовувати. Є хороша ідея від КУ «Інститут м. Дрогобича» щодо виділення коштів під молодіжні проекти. Це дасть змогу молоді вчитись писати проекти, зреалізовувати їх та формувати позитивну історію роботи з проектами. Згодом, навчившись писати проекти, вони зможуть залучати і обласні, і державні, і, можливо, міжнародні грантові кошти. Оскільки розпочинається робота щодо бюджету міста на 2017 рік, маю намір найближчим часом зустрітись із молодіжними активістами, щоб почути їхні потреби.

–       Як гадаєте, що потрібно для того, аби молодь не втікала з Дрогобича?

–     В першу чергу, потрібно дати перспективу молоді, можливість знайти достойну роботу із достойною оплатою праці, можливість реалізовувати свої ідеї та можливість проводити у місті своє дозвілля. Найважче реалізувати перший пункт, тому що потрібно шукати інвестиції, щоб відкривались нові робочі місця. Дуже шкода, що через певних депутатів була провалена ідея створення молодіжного ХАБу (центру), який був підтриманий фактично всіма молодіжними організаціями та представниками навчальних закладів, і міг би стати осередком створення та реалізації молодіжних ініціатив. Був вже інвестор, місцевий підприємець, однак, недовіра та протистояння до ініціатив міського голови стали на заваді цьому. Щодо дозвілля, то Дрогобичу надзвичайно потрібен кінотеатр, спортивні майданчики, скейтмайданчики та велосипедні доріжки. Це все кошти, але сподіваюсь, що скоро почнемо роботу над деякими проектами.

–       Ваші побажання молодим людям

–       Не зневірюватись, організовуватись, генерувати ідеї, боротись за їх втілення і, звичайно залишатись у Дрогобичі.

Марія  КУЛЬЧИЦЬКА,

Медіа Дрогобиччина, №12

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *