Маєте вдома «зайву» гітару? Їй знайдуть застосування!

Волонтер-музикант Максим Перев’язко, окрім постійних акцій, під час яких збираються кошти для потреб бійців, взявся за ще одну добру справу. Щовівторка та щочетверга він зустрічається з воїнами АТО, які проходять реабілітацію у військовому санаторії Трускавця. Під час зустрічей волонтер дає охочим безкоштовні уроки гри на гітарі. Ба, більше: це не просто «академічні уроки», він спілкується, добрим словом і музикою лікує душевні рани.

«Учні» у Максима щораз інші, адже заїзд змінюється заїздом, хлопці міняються. Дотепер їх було щораз  6-8. Сьогодні – наразі двоє. Це ветеран війни, який пройшов Афганістан, Африку та Чехословаччину п.Михайло з Мелітополя, та п.Федір Шолудько – непересічна особистість, воїн АТО.

Федору Андрійовичу Шолудько 62, і він – чи не єдиний мобілізований пенсіонер! Фермер з Київщини, волонтер і воїн, який переконаний, що поки “дітвора”, якій 22-24 роки, воює і помирає, поки молоді хлопці стоять на смерть, то “здоровим мужикам” не час сидіти на теплій лежанці. “Я вважаю, що сьогодні справа кожного здорового мужчини бути тут і вирішувати долю нашої країни”. Принциповий, затятий українець! Для нього поняття Україна, мова, територіальна цілісність – не порожній звук. Каже, що у Франції живе 27% німців, але спілкуються вони французькою. То чому в Україні якійсь іншій мові преференції надаються? Не шкодує, що пішов на фронт. Бо хто, як не він? Дуже хоче знайти хлопців з Нацгвардії, з якими під Дебальцевським хрестом попав в оточення. Їх було шестеро. Чи вижили? Де вони, як вони? З повагою говорить про українських воїнів, їх добру душу. «Коли українські воїни брали в полон сєпарів – вони їх не били. Бо що бити убогих, обділених». Знає, що Україна обов’язково переможе,але наскільки швидко це трапиться – залежить від кожного із нас.

Панові Михайлу з Мелітополя 72. У себе вдома він, каже, один з небагатьох, хто притримується проукраїнських поглядів. Боляче сприймає те, що держава не робить в інформаційному плані нічого для того, щоб «очистити» мозок більшості від проросійського зомбування. Про війну говорить неохоче. Каже, що як Радянський Союз ліз з війною усюди, де його не просили і його не треба було, так і Росія робить так же. «Ця війна нікому не потрібна. Людям не потрібна. Скільки доль вона поламала!» А на фоні тотального зубожіння народу все виглядає ще сумніше. «Врятувати Україну, зупинити війну, повернути втрачені території може лише економічний ріст держави, ріст добробуту населення. От коли вони там – в Криму, на Донбасі – побачать, що в Україні все відмінно, що люди заможні і соціально захищені – лише тоді почухають потилицю і задумаються…»

Різне розказують хлопці і дядьки. Про долі поламані по різні боки лінії фронту… «Багато біди… Багато родин розбитих. Я – артилерист. Є у мене двоюрідна родичка на окупованій території. Прилетів артснаряд, вбив єдину дочку. Чоловік взяв зброю і пішов «в ополчєніє» – мстити. Бо по телебаченню їхньому їм говорять що вся біда – від українських «карателєй». Отак зазомбували людей, ненависть сіється, кров ллється…»

… У тих, хто бачив війну –  зранені душі. Але вони – справжні! Більш справжні, ніж ми тут, в тилу, які рвемо сорочку «Слава Україні!», але змінюватись самі – не хочемо… Вони і це бачать. І це їх дуже болить. Дуже!

Тож аби довести протилежне: що не все втрачено, що все недаремно, що все буде добре, – Максим зустрічається з воїнами, дає уроки, лікує душі. «Роблю, що можу», – скромно розповідає волонтер. Але для більш дієвих занять йому потрібна наша допомога. Пошукайте на горищі, в кладовці – може маєте гітару, яка вам зараз не потрібна. Передайте її волонтеру. Для занять йому потрібно декілька інструментів, якими зможуть користуватися воїни. Навіть отак ви теж можете зробити добру справу!

Тел. Максима Перев’язка: 068-824-89-82.

Марія Кульчицька