А пам’ять жива… Дрогобичани заспівали мамі Скрябіна зворушливу «Мам»

Цими днями минає рівно рік з того трагічного дня, коли ми втратили велику(не побоюсь цього слова) особистість, яскраву зірку української естради Андрія Кузьменка.

Творчість Кузьми є надзвичайно близькою до кожного з нас, незалежно від віку та соціального стану. «Він писав просто і водночас геніально, – так відгукуються про Кузьменка шанувальники. – Кожна композиція розповідає свою маленьку історію життя, яка усім нам так знайома».

У центрі Дрогобича 2 лютого відбувся вечір пам’яті великого артиста. Незважаючи на примхливу погоду, людей зібралося чимало. Кожен хотів віддати шану талановитому музиканту і заспівати улюблених пісень.
 Розпочалася зустріч зі спільної молитви за упокій Скрябіна і державного Гімну України. Уся громада наповнилася духом патріотизму і духовної близькості. Охочі могли запалити свічку пам’яті на честь  виконавця. Спільне живе виконання «Скрябіна» привертало увагу звичайних перехожих, які не соромились підходити заспівати таких життєвих усім пісень. Кожен присутній знав напам’ять хоча б кілька композицій улюбленого співака. У заході брали участь прихильники творчості групи різного віку: від наймолодших дошкільнят до зрілих людей, які здається повністю зрозуміли філософію майстерних композицій. Без сумніву, більшість народу склала молодь, увагу яких привернула надзвичайна простота лірики.
Найзворушливішим моментом вечора був телефонний дзвінок до мами Кузьми, яка, розчулившись, не могла стримати сліз. Заспівавши у слухавку одну з найвідоміших Андрієвих пісень «Мам», багато хто з присутніх також не змогли приховати почуттів. Видалось,   Ользі Михайлівні приємно було почути теплі слова від жителів міста, з яким Андрія пов’язувала найсмішніша і водночас найтрагічніша історія. На захід зібралося багато небайдужих талантів, які, заручившись теплою підтримкою публіки, з непереборною наснагою і натхненням супроводжували виконання хітів різними музичними інструментами.

Очевидно, що пам’ять про великого музиканта і композитора «Кузьму Скрябіна» житиме у наших серцях, а його музика лунатиме з наушників плеєрів нашої молоді як стверджуючий виклик суспільству. Сподіваємось, що душа Андрія потрапила у кращий світ – туди, де є місця щасливих людей.

Владислав Лисий,

Фото Ігоря Дьорки

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *