Дрогобицьке музичне училище відзначило 20 річницю з моменту присвоєння йому імені В. Барвінського

Як швидко минуло 20 років.

Тоді у далекому 1995 році,  будучи студентом 2 курсу Дрогобицького музичного училища (заклад ще без будь-яких регалій і додаткових назв), ми, як меншокурсники, лише мали право спостерігати за процесом приготування важливої на той час події: присвоєння нашому закладу імені великого українського композитора Василя Барвінського.

… До дати 2 грудня 2015 року залишається 2 дні. Заходжу в «музучилище» – стан дежавю: усі заклопотані підготовкою свята, усе рухається, гудить, «пілікає», носяться туди-сюди інструменти. Видно має відбутися щось грандіозне. І ось воно 2 грудня 14.30 у великому залі Дрогобицького державного музичного училища імені Василя Барвінського фінальний концерт.  Зал звісно настільки наповнений що голці ніде впасти, адже послухати класичну музику у виконанні такого високого рівня у Дрогобичі випадає не часто. На сцені симфонічний оркестр  під керівництвом  Сергія Фендака, виступають студенти та випускники училища і врешті звучить музика В. Камінського, М. Ластовецького ну і звісно Василя Барвінського. Щодо гостей, їх прибуло дуже багато: представники духовенства, представники міської влади. Також не обійшлося без підтримки колег: викладачів дрогобицького «музпеду», викладачів Львівської національної музичної академії ім. . М.Лисинка та викладачів музичних шкіл регіону. Проте був один особливий і знаковий для музичного училища гість, якого вітали бурхливими оплесками.  Юрій Луців – відомий оперний та симфонічний диригент, лауреат державної премії ім. Т.Шевченка, завше своїм прибуттям у Дрогобич ознаменовує якісь цікаві та вагомі події у культурному житті регіону. Так жартома хтось у залі з викладачів його назвав талісманом училища. Тож його прибуття вселило якусь впевненість та надію у колектив цього закладу, адже рік був надзвичайно складний.

Звісно святкування одним концертом не обмежилось. В рамках «відзначення річниці» відбулася низка спеціальних заходів та концертів. Проте хотілося б на завершення усе таки акцентувати увагу на постаті Василя Барвінського. Насправді, ще 20 років тому, коли постало питання про присвоєння його імені музичному училищі у Дрогобичі, якось сам процес пройшов мирно тихо і спокійно, без традиційних закидів: «а яке відношення Василь Барвінський має до Дрогобича» тощо. Чи то така квіткова аура прізвища композитора зіграла свою роль –  тепер важко сказати. Проте весь педагогічний і студентський колектив сприйняв це нововведення якось в єдиному пориві. За честь стало виконувати твори композитора, цікаво і легко теоретики включилися в роботу по створенню музею та проведенню усіляких конференцій на теми його творчості. Тож скрізь у культурних колах стало чути «Барвінський, Барвінський, Барвінський». А насправді хто ж він. Ось тут і на думку спадає порівняння з  братами Кличками, які через бокс відкрили Україну великому світовому загалу. Нажаль у світі академічної музики усе набагато складніше: щоб  досягти таких успіхів, не достатньо добре писати, чи володіти  інструментом. Тут треба стати в прямому розумінні цього слова «геніальним». Першим проривом на світовому музичну арену звісно здійснив Микола Лисенко, і тут у нього просто не забереш чемпіонські пояси. А ось другий прорив у 20 сторіччі, особливо у фортепіанній музиці належить саме Василю Барвінському.  Його фортепіанні та камерно-інструментальні твори свого часу заставили усю Європу говорити про наш край. Тож мабуть у цьому і криється органічність присвоєння імені Василя Барвінського Дрогобицькому державному музичному училищу. Через 20 років розумієш що це не лише по музичному красиво. Це гордо та престижно.

Ярослав БАРАН

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *