Стебник: про бездомних собак в день захисту тварин


4 жовтня весь цивілізований світ вже вкотре відзначатиме Всесвітній день захисту тварин. Не залишилося осторонь і м. Стебник. В цей день на Майдані Т.Г. Шевченка, починаючи з 15:00, проходитимуть святкові заходи, організовані президентом ДНГО «Товариство захисту тварин» Наталією Петрицин, серед яких виставка собак породи йоркширський тер’єр, а також концерт.
З цієї нагоди хотілося б також нагадати про історію виникнення свята, трішки розповісти про еволюцію законодавчої бази у цій сфері, а також зачепити один з аспектів питання захисту тварин в Україні, і у м. Стебник зокрема.

 

Отже, рішення про відзначення Всесвітнього дня захисту тварин було прийняте 4 жовтня 1931 року у Флоренції, Італія, на Міжнародному конгресі прихильників руху із захисту природи. Дата вибрана не випадково – саме цього дня 1226 року відійшов у вічність Франциск Ассизький, один з найшанованіших у світі святих, релігійний філософ і мислитель, засновник відомого чернечого ордену францисканців. Святий бачив усю природу як відображення Бога й іменував звірів, птахів, місяць, зірки, воду своїми братами і сестрами. Легенди оповідають, що Франциск мав неймовірну здатність вступати в контакт з дикими звірами, які не тільки не заподіювали йому шкоди, але слухалися святого і захищали його. А він, у свою чергу, закликав не завдавати шкоди тваринам, виступав на їхній захист.

Коли ж саме тварин почали захищати на рівні закону?

В 1635 році за ініціативою Лорда депутата Ірландії Томаса Вентворта був ухвалений закон, яким заборонялось висмикувати шерсть з овець і кріпити плуг до хвостів коней.

Один з перших відомих правителів Сходу Цунайосі (1646-1709), п’ятий японський сьогун з династії Токугава, відомий також під прізвиськом «собачий сьогун», ввів суворі покарання за вбивство тварин, особливо собак.

У Свободах 92 та 93 з першої збірки законів Колонії Массачусетської затоки (1641 рік) зазначається, що жодна людина не повинна практикувати тиранію або жорстокість проти будь-якої божої тварі, що зазвичай використовується для користі людини.

В 1822 році отримав королівське схвалення знаковий закон «Про поводження з кіньми і великою рогатою худобою», ініційований членом Ірландського парламенту полковником Річардом Мартіном. Два роки потому в країні з’явилося Товариство з запобігання жорстокому поводженню з тваринами (RSPCA), яке в 1840 році отримало статус «королівського». З 1849 року воно бере під свій захист всіх тварин, включаючи домашніх кішок та собак, з 1976 року починає опікуватися лабораторними тваринами, а з 1900 року – й зоопарками. Повноваження цієї зоозахисної організації вперше в світі були закріплені на державному рівні.

Подальший розвиток руху із захисту прав тварин спричинив появу декількох міжнародних документів, зокрема конвенцій Ради Європи, серед яких хотілося б відзначити наступні:

  • Європейська конвенція про захист тварин під час міжнародних перевезень, набула чинності 20.02.1971, в подальшому дещо змінена і діє з 14.03.2006
  • Європейська конвенція про захист тварин, що утримуються для сільськогосподарських цілей, набула чинності 10.09.1978
  • Європейська конвенція про захист тварин, призначених на забій, набула чинності 11.06.1982
  • Європейська конвенція щодо захисту хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей, набула чинності 01.01.1991.

Україна не є учасницею жодної з цих Конвенцій.

Ще одну знакову Європейську конвенцію щодо захисту домашніх тварин, чинну з 01.05.1992, Україна підписала, але не ратифікувала. Тому говорити про нашу європейську ідентичність поки що важкувато. Хоча дуже багато в плані захисту тварин робиться волонтерами і просто небайдужими свідомими громадянами. Так, з 12.01.2009 в м. Стебник діє ДНГО «Товариство захисту тварин» (воно стало першою такою організацією, зареєстрованою у Львівській області; президент організації – Наталія Петрицин, співзасновники – Марія Стельмах та Наталія Котормус). Однією з найболючіших проблем як в Україні, так і в Стебнику, є контроль кількості безпритульних тварин. За майже 7 років існування вищезгаданої організації коштами доброчинців та засновників товариства було простерилізовано близько 200 собак. Якщо цього не було б зроблено, то за сприятливих умов це могло б призвести до приросту чисельності популяції на 67000  тільки від однієї особини. І це не перебільшення, а лише середньостатистичні дані. Станом на сьогоднішній день в Стебнику налічується близько 100 собак-безхатченків. Кількість безпритульних кішок в місті порахувати значно важче, але вони теж є і так само потребують нашої допомоги. Значно покращити ситуацію могло б будівництво притулку для 100-150 тварин. Три роки тому громадяни Німеччини Ута та Норберт Людвиги з благодійної організації «Немає кордонів» пропонували виділити на цю благородну справу кошти; вже нашим, українським, благодійником безкоштовно був розроблений проект, та справа так і не зрушила з місця. Каменем спотикання став клаптик землі площею всього 0,1га, необхідний для будівництва. Стебницька міська рада та міський голова Я.Пецюх вочевидь вважають, що такої проблеми, як безпритульні тварини, в нашому місті не існує, позаяк на неодноразові прохання виділити земельну ділянку немає жодної реакції. Окрім стерилізації, в притулку можна було б також надавати тваринам бодай елементарну ветеринарну допомогу, певний час утримувати їх там в належних умовах з тим, щоб по можливості знайти їм люблячих та дбайливих господарів. Не хотілося б зараз нагадувати, в який дикий спосіб вирішують проблему розмноження нестерилізованих тварин мешканці деяких багатоповерхівок. Але ж на це дикунство дивляться наші з вами діти, переймаючи наш спосіб поведінки і наші цінності. Між тим, вважається, що рівень розвитку суспільства не в останню чергу визначається ставленням до «братів наших менших». Отож залишається сподіватися на почуття нашої європейської самоідентичності та вірити, що на виборах, які невдовзі відбудуться, стебничани будуть мудрими і далекоглядними та оберуть таку владу, яка допоможе громаді вирішити ці проблеми, а також пам’ятатимуть, що людина є вінцем Божого творіння і царем  природи, а це, в першу чергу – величезна відповідальність.    

Оксана Вирста

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *