Амет Бекіров: Конфлікт – це шанс

Історія успіху кримського татарина

З Аметом Бекіровим я познайомилась три роки тому. Тоді він був одним із сотні переселенців кримських татар, що вимушено покинули  свій дім. Минуло трохи часу, і сьогодні я вкотре зустрілася з ним. Зустрілась, щоб попросити розповісти історію його успіху. Адже сьогодні  Амет – успішна людина, автор програми «Мій Крим» на “Радіо Котермак”. На рахунку мого співрозмовника – уже кілька реалізованих проектів, отриманих грантів та власна стратегія цікавих ідей.

– Формула успіху, чи існує вона?  

– Так. Для мене вона полягає в тому, що мені справді якось легше, аніж дрогобичанам,   щось реалізувати. Для мене конфлікт – це певний  шанс. Втрата Криму дала мені ще більше сил вийти із зони комфорту і мотивацію активно діяти не покладаючи рук. А ось  самим дрогобичанам, за моїми спостереженнями, виходити із зони комфорту непросто, а отже, – складно втілювати в життя свої ідеї. У них є більш-менш стабільне благополуччя і впевненість, що це назавжди, а тому люди тут не надто  напружують свої мозок  і  серце для чогось нового та важливого. Я теж таким був, коли мешкав у Криму. Це для мене, звісно, був рай, але разом з тим усвідомлюю, що там я дуже розслабився. Тож саме  завдяки Дрогобичу та, зрештою, й подіям, що сталися в моєму житті, я  зміг багато чого досягти. Зумів реалізувати себе в соціумі  як особистість.

– Можеш трохи розповісти про проекти, реалізовані у Дрогобичі?

– Дуже важливим для мене став проект кримськотатарської культури. Це була низка різноманітних заходів під назвою «Дрогобич – культурний простір». У рамках цього проекту ми показали, що таке культурна дипломатія, як вона впливає на суспільство, та якими  є її результати для пересічних людей. Цей проект виявив, наскільки Крим є цікавим для дрогобичан. Ще один проект завершився  недавно – першого  червня. То був «Мандрівний музей». Одним із головних досягнень став візит духовного лідера кримських татар, муфтія Духовного управління мусульман України “Умма”,  Саїда Ісмагілова, до Дрогобича. Він прочитав яскраву лекцію про іслам в Україні. Ще одним важливим елементом цього проекту став «Форум-театр»,  у якому взяли участь і переселенці, і місцеві громадські активісти. Мистецьку частину доповнив відомий кримськотатарський музикант Джеміль Каріков. Також у місті побувала відомий історик  Гульнара Бекірова. А ще ми провели майстер-клас з орнаменталістики кримських татар від Рустема Скибіна. Тобто усе, що вдалося вивезти на материкову Україну, ми прагнули  показати тут.  А це, поза всіляким сумнівом, уся наша культура та історія. Подібні заходи відбулися у Дрогобичі вперше.

– Ти – кримський  татарин, котрий, приїхавши сюди, вносить значну лепту у розвиток міста. На твою думку,  чи можливо впливати на людей  через культуру ?

– Звісно. У цьому мені допомагає мій син Мустафа, який мріє створити свою «культурну Швейцарію», і який колись сказав: «Я – українець кримськотатарського походження». А чого варта лише одна пісня Джамали ? Завдяки їй про наш народ  дізнався весь світ. Не через політиків, не через ще щось там, а саме через пісню.

– Тобі, як людині збоку, мабуть, краще видно усі плюси і мінуси нашого міста. Що виокремиш як найважливіше?

– Важко виділити мінуси, так само важко і плюси. Скажу одне: у Криму я бачив ворога в обличчя, а тут я не знаю, хто мій ворог. Часто він ховається за овечою шкурою,  і це прикро.  Але я вдячний цьому місту за те, що воно показує мені всі підводні течії, – так я краще розумію ситуацію в Україні загалом. Ба більше: Дрогобич справді допоміг мені знайти себе. Це як історія з пророком Мусою, який сорок років блукав і водив свій народ пустелею (Муса – старозавітний Мойсей у мусульман – Авт.). Я прожив той самий вік у постійному пошуку самого себе. Лише зараз розумію свою місію. Тільки тепер я відчуваю, що вийшов із  оболонки і можу творити. Важливу роль відіграють і люди, яких я зустрічаю в цьому місті. Є навіть ті, з ким я  можу сміливо ділитися ідеями та втілювати  щось спільне. Це важливо.

– Якщо знову говорити про проекти. Чи можна справді ними заробляти собі на життя і почуватися добре людині, яка є по суті фрілансером ?

– Звісно, будь-який проект, якщо його правильно організувати, передбачає фандрейзинг. Проекти дають нам можливість інвестувати в себе.  Коли проекти завершуються, важливо, щоб місцевий бізнес активно  брав участь і підтримував їх життєдіяльність й надалі.  Усі ідеї, які зараз зароджуються у нашому місті, –  насправді є доленосними і  творять історію. Ось наприклад, просто на моїх очах народилося “Радіо Котермак”. І ця подія також уже стала історією міста. А взагалі я не люблю слово «проект». Бо так наші вороги називають Україну – «проектом когось чи чогось». А у нас – ідеї, плани та мрії.

– Нещодавно ти став автором програми «Мій Крим» на “Радіо Котермак”. Що це означає для тебе?

– Це – важлива  подія у моєму житті.  Ця платформа дає мені можливість вільно розповідати людям про  культуру свого  народу,  змушувати їх розуміти, що кримські татари – це  передусім  люди, у яких також є власні  культура та історія. Тому  можливість вести авторську програму на “Радіо Котермак” стала для мене прекрасним шансом розповідати про важливе.

– Над чим зараз працюєш?

– Зараз ми активно готуємо Дрогобич до спортивного марафону, який відбудеться у вересні. На разі активно збираємо однодумців та бігаємо щоранку на стадіоні. Це – своєрідна репетиція, але восени це стане справді великим спортивним дійством, яке зацікавить усіх дрогобичан.

Окрім спорту, також займаюся культурою.  Скажімо, у Дрогобичі є така мистецька платформа як «ДроАрт», яка (одна з небагатьох у місті) вчить краян розумінню сучасного   мистецтва, позбавляє усталених стереотипів та хибних уявлень  про культуру. Ми співпрацюємо з цією ініціативою, восени  навіть маємо надію організувати дещо спільне. Що конкретно плануємо, – не казатиму. Нехай залишиться трохи інтриги.

– Амете, а що б ти порадив чи побажав  дрогобичанам?

– Думати  глобально, діяти локально! Дрогобич – місто, яке перебуває у постійному розвитку. Важливо творити та якісно наповнювати його. Важливо робити своє місто живим і в жодному разі не дати йому занепасти.

Єва РАЙСЬКА, Медіа Дрогобиччина №7 (21) від 04 серпня

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *