Пам’яті жертв Голодомору

– Чому, чому мамо́, не вивезла мене

До Праг, чи Мюнхенів із кладовища-вулиці?
Ти ж тиждень, як вже вмерла… Мене́ – розпне?
Як ту надуту тітку… – снилась…в маслі й булочці…

Петро? Ти спиш? Іду в сільраду…братик – спи!
Попро́шу виїхати десь на інші села.
Я вмію, знаю і косу, і ціп й серпи!
Ну, вже пішла. Та ти не смикай, чуєш, стелю…

– Чекай, сестра? Скажи: у всіх царів
Селяни й діти мруть, як в нас в селі щоденно?

Сестра не чула – десь пішла. Й чомусь вгорі,
Здавалось братику, ситніше жив хтось певний…

27.01.13 р.

Євгеній Юхниця