Сміттєпереробний завод у Дрогобичі: активісти запідозрили владу та «інвесторів» в афері
3 червня відбулося позачергове засідання сесії Дрогобицької міської ради, на якому знову розглядали питання про виділення земельної ділянки під будівництво сміттєпереробного заводу фірмі “INSIL”.
Дрогобицька міська рада ситуацію з приводу обурення громади, яка проти цього проекту та цього будівництва, не довіряє йому, а тому прийшла на сесію міськади, побачила і подала так:
«На сесію прибули активісти міста, які після виголошення вимоги-звернення відкласти розгляд цього питання, ускладнювали роботу сесії акомпанементом криків і вигуків. У вимогах активісти розійшлися: одні критикували появу сміттєпереробного заводу через його ймовірну шкідливість, інші заявляли про підтримку будівництва такого заводу, однак наполягали на дальшому обговоренні питання на громадських слуханнях.
В. о міського голови,секретар міської ради Тарас Метик прийняв вимогу активістів до уваги і оголосив про припинення розгляду цього питання з дальшим винесененням його на обговорення громадських слухань. Однак запал висловитися по темі сміттєпереробного заводу у залі не вщухав.
Перед присутніми, зокрема, виступив заслужений лікар України Олександр Чебаненко, який і встановив контакт Дрогобича з німецьким інвестором. Він відзначив, що йдеться про сучасні і нешкідливі технології, додавши, що у Дрогобича залишається небагато часу – всього до 10 червня місто має визначитися із земельним питанням. У разі невизначеності місце Дрогобича в інвестиційному проекті посяде Полтава.
Непереконливим для огорнених сплеском емоцій представників громадськості був виступ члена робочої групи з питання сміттєпереробного заводу Володимира Кондзьолки, який передусім наголосив, що підставою будь-яких висновків може бути документ. Основний документ, зі слів промовця, це проект заводу, але для його створення має бути виділена земельна ділянка. Лише тоді можна залучити фахівців для оцінки шкідливості проекту. Ситуацію, що склалася, Володимир Кондзьолка прирівняв до терез, на вагах яких з одного боку є 60 млн. грн., а з іншого – сумніви. Тому так чи інакше вибір потрібно робити. Промовець запросив найголосніших критиків у залі виявляти ініціативу і долучатися до робочої групи – таким чином демонструвати себе в ділі, а не на словах.
Позицію Народного депутата України Богдана Матківського передала його помічник Ольга Головкевич. З її слів, нейтралізувати конфліктний заряд між владою і громадськістю можуть громадські слухання з питання побудови сміттєпереробного заводу.
У ряді виступів депутатів міської ради звучали застереження про наявність підводних каменів проекту, зокрема незрозумілість з реєстрацією підприємства-інвестора, підозрілі зміни у її керівному складі. Були і такі, що заявляли про потребу підтримати цей проект, нагадавши сміттєву кризу, яка спіткала місто у 2007 р., коли Дрогобичу був перекритий доступ до Броницького сміттєзвалища.
Припинив широку дискусію в. о. міського голови, секретар міської ради Тарас Метик. Він висловив певність, що цей проект вартий уваги, бо покликаний принести у місто зміни. Також керманич міста заявив, що радо дослухається до альтернативних пропозиції, спрямованих на позитивні зміни у Дрогобичі в цьому напрямку, від активістів. А ще Тарас Метик попрохав громадський актив міста більше не приводити до зали організованих гучних “хороводів” і не вносити дисонанс у роботу сесії.», – написали в мерії.
Водночас, громадська активістка, голова ГО «Воля України» Ольга Єлізарова того ж таки дня на своїй сторінці у Фейсбук написала наступне:
«7 травня на 61-й сесї Дрогобицької міської ради з порушенням регламенту та законодавства України було прийняте рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва сміттєпереробного заводу. Депутатам роздали проекти рішень у яких написано, що землю надаватимуть компанії « Інсіл Німеччина УГ». Через тиждень в міську Ратушу навіть привели німця Клауса Хенінга Бека. На наше велике здивування, у рішенні від 7 травня ми прочитали, що землю надали не німцю Клаусу Беку, а українцю Олександру Чебаненку, депутату Львівської обласної ради власнику фірми «Інсіл Дрогобич» , яка згідно КВЕДів ще в травні продавала продовольчі товари. Олександр Чебаненко – 7 травня, з трибуни міської ради, що Дрогобичу дуже повезло, бо прийшов німецький інвестор. У червні серед засновників «Інсіл Дрогобич» дивним чином минаючи сесію міської ради опинилося комунальне підприємство Комбінат міського господарства та ТзОВ Інсілекоплюс, яких станом на 7 травня в реєстрі ЄДРПОУ ще не було. Судячи з того як О. Чебаненко та секретар міської ради Т. Метик протискають це питання, появляються підозри, що в числі аргументів мелькають і зелені купюри. Чи всіх хто голосував «за» розвели як котят, чи вони банально закрили очі на нестиковки і повну відсутність документів у «німців» покаже подальше голосування. Будемо слідкувати за подіями.»
І ось останньою краплею став допис члена робочої групи Володимира Кондзьолки, який спочатку був прихильником цього проекту, а потім свою думку змінив.
Ось що він написав уже 4 червня:
«Темою останніх днів є сміттєпереробний завод в Дрогобичі. За останні два дні я з прихильника цієї ідеї перетворився на скептика. Чим далі складається враження, що у новій обгортці нам пропонують те саме, що й двадцять останніх років. Перша причина – лише слова і відсутність документів, які підтверджують сказане. Приклад – декілька версій походження коштів для заводу: перша- гроші фірми «Інсіл», друга -гроші за Кіотським протоколом, третя – гроші арабських шейхів. При цьому наголошувалось що це під державні гарантії Німеччини, що суперечить логіці.
Але це, по-великому, справа інвесторів де вони візьмуть гроші, адже декларувалось, що від міста крім земельної ділянки та сміття нічого не буде треба. Та ось з’являється інформація, що створилось товариство з обмеженою відповідальністю «Інсіл Дрогобич», яке претендує на земельну ділянку для побудови заводу, серед учасників якого є КП «Комбінат міського господарства». Тобто місто стає співучасником цього проекту, а це вже інакший статус і зобов’язання перед інвесторами.
В зв’язку з появою цього товариства ситуація з інвестором стає зовсім незрозумілою – останнім, хто вирішив побудувати завод є «Інсил Дрогобич», засновниками якого є Олександр Чебаненко, є КП «Комбінат міського господарства та швейцарська фірма «ІНСІЛЕКОПЛЮС СУЇС, ГМБХ», яка володіє 51% статутного фонду, тобто більшістю голосів, на цій фірмі вирішувати все будуть іноземці.
В Дрогобич приїжджали німці, а у фірмі, що будуватиме завод – швейцарці? Вивчення документів швейцарської фірми показали, що власниками цієї фірми є німецька фірма «Insil UG», по одному поляку, швейцарцю і німцю і аж чотири громадянина України. Статутний фонд фірми – 20 тис. швейцарських франків, що надає право сумніватись у можливості фінансування проекту у 60 млн. Євро.
Сама ж німецька «Інсіл УГ» на своєму сайті пропонує розробку проектів та їх супровід на гонорарній основі та пошук фінансування та супровід проектів до дати рефінансування, як копартнер, отже теж не є інвестором.
Так виглядає, що проект побудови сміттєпереробного заводу вже має трьох посередників. А скільки їх може ще бути? Це суперечить логіці інвестування – бо кожний посередник зменшує дохід кінцевого бенефіціара, видовжує термін окупності, робить проект менш привабливим.
Тому це ставить під сумнів декларації тих осіб, яких мали честь слухати дрогобичани в сесійній залі. Для того, щоб продовжити далі спілкування на тему заводу необхідно документально підтвердити:
1. Яка роль у ТОВ «Інсіл Дрогобич» нашого комунального підприємства?
2. Чи отримав згоду міської ради у вигляді рішення сесії КП «Комбінат міського господарства» на входження у товариство?
3. Якщо завод будуватиме «Інсіл Дрогобич», то він має дати всі необхідні документи, бізнес-план, показати гарантії інвестицій та поставки обладнання, тобто довести свою спроможність це зробити, що при статутному фонді у 11700 грн дуже сумнівно.
4. Чому в засновниках «Інсіл Дрогобич» немає німецької фірми, а є посередник швейцарська?
5. І головне – чому завод не будують самі німці?»
Марія Кульчицька