Веломандрівка в село Майдан: доменна піч, панська вілла та костел, якому не судилося стати храмом
Майдан – село Дрогобицького району, довкола якого розкинувся Національний природний парк “Сколівські Бескиди”. Одна з наймальовничіших місцин Дрогобиччини. Моя веломандрівка відбулася в таку ж пору минулого року, але немає нічого більш стабільного, ніж життя у віддаленому гірському селі, тож з того часу там мало що змінилося.
Сюди гравієвою дорогою із добрячими каменюками я приїхала в пошуках залишків вузькоколійки, доменної печі, панської вілли і костелу.
Мальовничі гірські вершини, що обабіч своїми шпилями підпирали небесну блакить, стали додатковим бонусом.
При в’їзді в село, на одному з перших обійсть, мене вітало сімейство кіз на чолі з поважним цапом.
Вузькоколійка, вірніше її залишки, відкрилися ще на початку села.
Залізниця протяжністю 33 км з’єднувала із Верхнім Синьовиднім Майдан та мала відгалуження до Рибника і Мальманшталя. Мальманшталь, наскільки мені відомо, називалося німецьке поселення в околиці Майдану. На жаль, ознакування артефакту – жодного. Так і не зрозуміла, як були пов’язані колія і кам’яні стіни на берегах ріки, оскільки стіни гладкі, тобто нічого до них не кріпилося, а щоб служити підпорами моста – надто високі. Уже пізніше зустрічала інформацію, що колія таки проходила зверху. Тут була б дуже доречна візуалізація у вигляді інформаційного стенда. До слова, колію сюди проклали з метою налагодження вивезення лісу.
Костел (1938 р.).
Як для села, доволі велична і красива споруда, якій так і не судилося стати храмом… Його будівництво ініціював інженер залізниці, що проживав поруч у віллі (теперішнє лісництво). В той час у Майдані жило 364 поляків і за їх кошти та кошти залізниці був споруджений костел. Та, тільки-но будівництво завершили і збиралися освятити, прийшли комуністи. Тож у костелі не відбулося жодної служби.
Згодом його переобладнали під будинок відпочинку, тут був навіть ресторан. У 1980 р. знову переобладнали, але вже під готель на 3 поверхи. Останні роки храм просто зачинений, помалу руйнується… Ще один, старіший костел в Майдані комуністи розібрали.
Вілла
Вілла, яку зараз займає лісгосп, збудована 1936 р. для керівників залізниці, і досі вражає своєю красою, причому з тилу не менш цікавіша, ніж з фасаду.
Тут і колони з портиком, і мансарда, але найголовніше – розкішна краса довкола.
У Майдані є ще один палац, зараз там база відпочинку, і, наскільки мені відомо, перебудови та ремонти знищили його автентичний вигляд. Будівля розташована вкінці села, під горою.
Плавильня
Колись у селі працювала одна з найдавніших у Східній Галичині плавильня металу (1814р.), яка складалася з печі, трьох гамарень та кузні, у яких виготовляли цвяхи.
Плавильня давала більш ніж десяту частину всього литого заліза, що виплавляла Східна Галичина того часу.
Зараз на території лісничівки, поблизу вілли, збереглися тільки залишки доменної печі, яку вдалося знайти аж з третьої спроби, оскільки з дороги її не видно, а вказівника, знову ж таки – жодного.
В Майдані є дерев’яна церква Успіння Богородиці 1939 р, УГКЦ, архітектором якої був будівничий інженер Лев Шелевич (за його проєктом, зокрема, збудована Миколаївська церква у Трускавці).
Зберігся недіючий магазин радянського зразка, який вже теж можна вважати артефактом доби. За уточненням місцевих, за цей рік магазин відновив свою роботу і на даний час працює!
З 2009 р. Майданське лісництво стало домівкою для зубрів – на територію завезли 11 особин з Австрії, Німеччини і Польщі. Станом на початок 2020 поголів’я збільшилося до 36 тварин.
З Майдану починається знаковий туристичний маршрут протяжністю 28 км., який проходить через хребет Середній, гори Віднога (1132 м), Кривий верх (1072 м), хребет Парашки та закінчується в місті Сколе.
В Майдані проживає трохи більше 300 мешканців. Вис. над рівнем моря – 611 м. В селі протікають рр. Майдан та Зубричанка.
Авторка тексту та світлин Віра ЧОПИК
