Веломандрівка у Довге Гірське: сакральна спадщина, найвищий водоспад Львівщини, цвіт водяної лілії, закинута дамба та непідкорена Гора Небесної Сотні
Моя веломандрівка у село Довге Гірське двічі припала на спекотний липень. Минулого року в такий самий період не вдалося відвідати водоспад Лазний та закинуту дамбу, тож цього року, дізнавшись ще й про цвіт латаття на місцевих водоймах, я вирушила туди вдруге. Маршрут пролягав із села Опака через Східницю, Новий Кропивник, Рибник, Довге Гірське.
Якщо їхати на велосипеді, то краще в Довге заїжджати альтернативною дорогою – стежкою понад річкою Стрий, бо автомобільний кам’янистий шлях робить перед селом крутий підйом через гірський схил.
Цікаво, що не так давно, може в межах одного покоління, село Довге Гірське було з’єднане із рештою цивілізації тільки цією стежиною попід навислими крем”яними брилами (кремнієві роговики) над рікою Стрий. Продукти та товари першої необхідності в той час сюди завозили через ріку в місцях мілководдя. Старші люди розповідають, що на інший берег ріки також можна було потрапити за допомогою невеликого плота-переправи.
А от на зиму місцевим доводилось запасатися всім необхідним, бо не завжди ріка покривалася кригою настільки, щоб можна було її переїхати. Згодом, через гірський схил в Довге проклали дорогу, тепер сюди їздить автотранспорт, автобуси в тому числі. Ще б провести сюди асфальт, який потрохи, але таки просувається в гори.
При в’їзді у Довге Гірське узбіччя рясно заквітчані, особливо виділяється і ростом, і красою петрів батіг. Так у народі називають дикий цикорій, який має ще й лікувальні властивості. Але тут стільки польового квіту, що я не знаю назв навіть і половини! Тож, уже на в’їзді, кидаю свого велосипеда і включаю фотоапарат. Але, забігаючи наперед скажу, тут важко виокремити якийсь куточок – Довге Гірське є однією суцільною мальовничою фотозоною. Є, ніде правди діти, і місця, де буяють густі зарослі борщівника – там, на жаль, картина гнітюча.
Та повертаємося до початку села. Навкруг буяє різнотрав’я, ніс приємно лоскоче запах підсохлого сіна, а неподалік пасеться стадо корів. Помешкання в селі розташовані по обидва береги ріки Стрий, яка в цьому місці в’ється, мов змія. А навкруги – корона із гостроверхих лісистих вершин. Краса неймовірна!
За інформацією місцевого мешканця тут є 250+60 (саме так і сказав, очевидно вони якось умовно розділені) номЕрів (житлових будинків).
Село Довге до Першої світової війни славилося своїми каменотесами. Це ремесло тут процвітало здавна, і не дивно, адже кремнієві схили зустрічають уже на початку села.
Але багатьом мешканцям Дрогобиччини і не тільки, село відоме іншою сторінкою своєї історії. Наприкінці 1980 рр. радянська влада планувала затопити Довге Гірське, зробивши в цих околицях так зване “Карпатське море”. Мешканців Довгого та ще 3 сіл мали виселити. Згідно офіційної версією планувалося збудувати водосховище для Львова, гідроелектростанцію та туристично-рекреаційний об’єкт. Щоб це зреалізувати, треба було затопити велику частину долини річки Стрий. Але помилка в проекті при будівництві водоскиду призвела до зсуву гори, і роботи були припинені, проект заморозили. Зараз тут можна спостерігати залишки шлюзів і дамби, тунелі та невеликі озера.
За довгі роки цей об’єкт встиг обрости легендами, аж до того, що тут мав бути західний підземний штаб-бункер генсека КПРС тодішнього СРСР на випадок 3 світової. Чому так близько до кордону, а не в тилу, невідомо, але легенда на те й легенда, щоб містити загадку. Зараз недобудований бетонний монстр стоїть посеред Карпат як нагадування і попередження, що людина не такий уже й цар природи.
На території села знаходиться найвища в Дрогобицькому районі гора (889 м), яка мала офіційну назву Горб (в народі – Коньова). 27 вересня 2014 р. Горб перейменували на гору Небесної Сотні. Щороку на Воздвиження Чесного Хреста тут проходить Хресна дорога, в якій капличка 12 стації посвячена пам’яті Героїв Майдану, а також воїнів, які загинули на сході України у війні з Росією.
В цей час сюди з’їжджаються сотні небайдужих людей, щоб віддати данину пам’яті Героям, які віддали життя за Україну Щоб підкорити вершину та оглянути всі принади Довгого і його околиць, одного дня недостатньо, тож Гора Небесної Сотні залишається поки непідкореною для мене.
Загалом, село має багату сакральну спадщину. Тут є дві дерев’яні церкви, які розташовані на одній умовній лінії, але по обидва боки ріки. У обидвох рік побудови – 1903 р.
У одній з церков працював і завершив свій земний шлях іконописець, маляр, письменник і публіцист Корнило Устиянович, чиє ім’я радянська влада довгий час замовчувала. У Довге маляр приїхав на запрошення свого родича о. Юліана Шиха і розписував іконостас у церкві Введення в храм Пресвятої Богородиці. Хвороба раптово здолала Корнила і за 4 дні він помер на 64-році життя. Похований в Довгому, на правому березі ріки Стрий біля церкви Преображення Господнього.
Біля його могили встановлений інформаційний стенд, де можна почерпнути більше фактів з життя про цю непересічну Особистість. Також інформаційне табло встановлено біля церкви, де працював художник. (примітка – фото церков, каплиці, і могил зроблені минулого року, буквально днями могилу Устияновича відновили та привели до належного стану).
Довге багате на природні пам’ятки. Окрім уже згадуваних кремнієвих роговиків, що цілими глибами виступають над рікою, у селі є джерела мінеральної води, а на околиці є найвищий водоспад Львівщини – Лазний (10,5 м)!
Для того, щоб відвідати Лазний, шлях до якого, на жаль, не позначений вказівником, потрібно їхати дорогою до кінця села, і уже за селом справа є дорога, яка далі перейде у стежку, маркована жовтою фарбою на деревах. Вона й заведе до водоспаду. В цьому місці, біля підніжжя гори, непогане покриття Київстар, тож можна зорієнтуватися за навігатором, бо очікувати на те, що хтось буде поруч і підкаже – не варто. Або заздалегідь вивчіть маршрут по карті. Добиратися до водоспаду з велосипедом, та ще й після дощу – справа непроста, тому треба бути готовим місцями нести на плечах свого двоколісного друга.
Щоб оглянути закинуту дамбу, необхідно повернутися до центру села і біля церкви підвісним мостом перейти річку, дальше необхідно продовжити рух в напрямку до кінця села і кам’яний велетень згодом сам появиться на вашому видноколі.
Я ж, побачивши по навігатору, що на віддалі 5,4 км є ще один водоспад Сопіт, а також на початку села Сопіт є міст, і звідти теж є дорога, яка веде до дамби, поїхала цим маршрутом.
Водоспад Сопіт (Сопітський) розташований на території Національного природного парку “Сколівські Бескиди”, на південній околиці села. Його висота 8 м, заїзд досить простий, а неподалік відведені місця для відпочинку.
Назад моя дорога пролягла поруч з дамбою. Побачене в мене чомусь асоціюється із кам’яним бовдуром із двома отворами-очима, що поглинають… Проте бовдур цілком мирний і тепер вже анітрохи не загрожує місцевим мешканцям.
Неподалік, на водосховищах, маленькими острівцями порозцвітало латаття, а береги цього рукотворного озера із водою кольору малахіту в спекотну погоду буквально обліплені відпочивальниками. Ані бездоріжжя, ані хащі борщівника на узбіччях не стають перепоною для людей в спекотній літній день.
Воно й не дивно, краса природи тут просто неймовірна. Глянувши навкруг, диву даєшся, кому у голову могло прийти одним розчерком пера пустити все під воду. А про людські долі, особливо старожилів , то вже й годі казати…Але, як не парадоксально, завдяки помилці в розрахункам, село, а також вся екосистема довкола нього, вціліли і тепер для багатьох слугують місцем, де відпочиває душа і тіло.
Тут, як ніде інде акумульовані скарби природні та сакральні, кришталево чисте повітря Карпат та бурхлива вода Стрия, місця духовного паломництва та патріотичного гарту, гідрологічні та археологічні пам’ятки природи – такого багатства в одному місці ви точно не знайдете поблизу.
До слова, в Довгому Гірському активно розвивається зелений туризм, тут функціонують агрооселі – садиби з належними умовами проживання та спектром розваг, де можна зупинятися на довший час.
Подорожувала, фотографувала і поділилася враженнями Віра ЧОПИК
