Сергій Дмитрієв: “Я очолив “Верховину”, коли вона нагадувала «Титанік», що потопає”

В час, коли точаться дискусії «Бути чи не бути концертам під час війни»,  виступи Прикарпатського заслуженого ансамблю пісні та танцю «Верховина» чекають з нетерпінням. Навіть веселі й жартівливі пісні супроводжуються вигуками «Браво!» та щедрими оплесками вдячних глядачів.

У чому ж полягає відмінність? Мабуть, у тому, що мистецький колектив презентує всю багатогранність української творчості, черпаючи натхнення із народних та духовних джерел. На сцені лунають жарти – аби піднести наш дух, та вже за мить на екрані  насувається чорна хмара й у бій ідуть козаки, за ними січові стрільці, а далі сумує мамина вишня в саду, відтак дівчина проводжає на війну повстанця… За півторагодинний виступ ансамблю перед очима глядача проноситься історія нашого народу, її трагічні та радісні сторінки.

Зараз без «Верховини»  не обходиться жоден захід у Дрогобичі. І, на щастя, «Верховина» вже півтора року не їздить співати під стіни Львівської обласної ради, щоб домогтися  коштів на своє існування. Меч Дамокла зависав не раз над мистецьким колективом, і коли наприкінці 2021 року Львівська обласна рада остаточно відмовилася надалі виділяти кошти на утримання ансамблю, аби врятувати “Верховину” всі витрати взяв на себе бюджет Дрогобицької громади. Тоді ж міська влада вирішила перезавантажити ансамбль  і довірила цю місію відомому  в Дрогобичі хореографу, педагогу, режисеру-постановнику, засновнику ансамблю сучасного естрадного танцю «VIVA», солісту та керівнику гурту «Fusion» Сергію Дмитрієву.

Під керівництвом талановитого креативного директора, який окрім менеджерських й мистецьких здібностей має ще й до господарських справ  хист, ансамбль, немов очищений діамант, заграв новими барвами. Але спочатку довелося долати труднощі. Сергій Дмитрієв каже, що він очолив ансамбль, коли той нагадував йому «Титаніка», що потопає. Бо, здавалося, з однієї  сторони міська влада в особі мера Тараса Кучми пообіцяла повну підтримку, та через три тижні після призначення на посаду нового директора, на українську землю прийшов московський окупант. Почалося повномасштабне вторгнення і питання доцільності концертної діяльності виглядало доволі туманним. Кілька тижнів, як і всій країні, довелося перечекати, а далі, верховинівці не лише відновили свою діяльність, а й розробили нову патріотично-духовну програму та долучилися до всеукраїнського проєкту «Культурна оборона України».  

За  ініціативи Сергія Дмитрієва вперше за понад 60 років у приміщенні розпочали ремонтні роботи, відремонтували санвузли, оновили концертний зал. Всі концертні костюми, яким також понад 60 років, реставрували своїми ж силами та так, що тепер часто глядачі роблять  артистам компліменти за «нове вбрання».

«Закупити нові костюми для більш ніж 60 учасників ансамблю, навіть лише по одному комплекту – це дуже дороге задоволення, – каже Сергій Дмитрієв, – тож ми взялися виправляти ситуацію власноруч – чистили, міняли підкладки, реставрували пошкоджені частини сценічного одягу, і наші артисти тепер на сцені виглядають бездоганно. Аналогічно ми оновили реквізит.  Також частину костюмів нам надав Дрогобицький педуніверситет».

Директор «Верховини» вкотре підкреслює, що ансамбль має підтримку міської влади, і не лише на фонд зарплатні та комунальні послуги. Наприклад Інститут розвитку міста виграв грант на апаратуру і передав її на баланс «Верховини». Є підтримка і співпраця з Управлінням розвитку культури і туризму ДМР. Триває постійна співпраця з ДЮСШ ім.І.Боберського, де танцюристи ансамблю відробляють трюки і силові елементи.

 «Нас підтримують, хто чим може, і ми за це дуже вдячні, – розповідає керівник «Верховини» і зазначає, що концертною діяльністю, особливо в теперішніх умовах воєнного стану, ансамбль на себе повністю не заробить.

Проте «Верховина» активно заробляє кошти на ЗСУ. Від початку повномасштабного вторгнення вдалося лише на власних концертах зібрати орієнтовно 250 тис. грн. Але більшість благодійних виступів ансамбль дає спільно з іншими артистами, на міських заходах чи на святах в селах громади. Географія виступів – вся Львівська область, а також закордонні поїздки. В деякі міста артисти просто приїжджають і дають концерт, а коштами із скриньки з пожертвами на ЗСУ розпоряджаються організатори заходу. Тому точної суми зібраних коштів назвати неможливо.

Особливо радіють у «Верховині», що їм самотужки вдалося заробити і купити для 67 Батальйону Дрогобицького ТРО позашляховик Toyota RAW-4. Всю суму потрачену на авто, а це понад 3 тис. у.о., ансамбль заробив, даючи концерти у Польщі. Автомобіль доводиться постійно доукомплектовувати, ремонтувати, тож ці розходи вже після передачі воїнам й надалі покриває  мистецький колектив.

Також ансамбль прихистив та забезпечив роботою 5 внутрішньо переміщених осіб. Незабаром до колективу має доєднатися ще одна дівчина з числа переселенців, яка завершує навчання. Таким чином ансамбль дав можливість людям мистецтва, які через війну втратили домівки і улюблену роботу, знову займатися справою по душі. 

Закордонні гастролі  – це окрема сторінка життя мистецького колективу. З таких поїздок артисти привозять не лише кошти для ЗСУ, але й приємні спогади та гордість від того, що їм кожного разу вдається гідно нести українське знамено та представляти українську культуру на високому мистецькому рівні.

Особливо запам’ятався торішній  виступ на відкритті пам’ятника Івана Франка у Хорватії. Адже тоді дрогобичани співали у парламенті Хорватії  “Ой у лузі червона калина” та “За Україну!” і  це транслювалось на весь світ!

А коли у Дрогобич приїхала французька делегація, «верховинівці» зробили іноземним гостям неабиякий сюрприз: Марсельєза в оригіналі вразила не лише французів, а й навіть тих, хто багато років стежить за творчістю ансамблю.

 Уже на осінь планується поїздка до Франції і артисти до неї ретельно готуються. Також готується проєкт програми стрілецьких пісень, який буде презентований на святах, приурочених Героям України. На розгляді Бойківське весілля та Галицьке Різдво. Творчих планів багато, та незмінними залишаються основні візитівки колективу – це гопак, танець з дзвіночками, галицька полька. Ці танці серед фаворитів у глядача і вони ніколи не стануть буденними.

Окрім творчих проєктів  Сергій Дмитрієв має  в планах проєкти й більш приземлені, але теж потрібні. Зокрема керівник має намір облаштувати в приміщенні ансамблю власний цех з пошиття, а також відкрити майстерню для потреб ансамблю. Приміщення чимале, адже тут верховинівці не лише танцюють і співають, а й багато з них тут проживають. Тож щось постійно потрібно відремонтувати, налагодити, і необхідний  інструмент має бути завжди під рукою.

Мріють тут і про нові музичні інструменти і власну студію звукозапису, – потреб в артистів є чимало. Тому в ансамблі дуже чекають на присвоєння статусу «академічного», це б суттєво покращило фінансове становище «Верховини». Але клята війна, перервала артистів напівдорозі до своєї мрії: попередньо рішення  про присвоєння статусу було підтримано Львівською обласною радою та скеровано відповідне звернення  в парламент, та в умовах воєнного стану це питання  «не на часі». «Це вже буде після нашої Перемоги, а зараз залишається працювати заради її пришвидшення, не покладаючи рук», – підсумовує Сергій Дмитрієв.

Віра ЧОПИК