Майстриня Галина Гром уміло поєднала сучасність і традицію у авторській колекції ручнотканих виробів

Нещодавно МедіаДрогобиччина розповідала про волонтерську групу жінок, які на базі кафедри ДДПУ ім.І.Франка  шиють футболки та балаклави для наших захисників. Цей процес настільки здружив жіночий колектив, в який органічно влилися представниці різних регіонів України, що тут почали зароджуватися  творчі ідеї. І одну із таких було успішно втілено під час святкування Дня міста Трускавця – це перший показ колекції елементів  ручноканого одягу однієї з учасниць волонтерської групи, майстрині ткацтва Галини Гром. 

Галина Гром – викладачка кафедри технологічної та професійної освіти ДДПУ,  учениця відомої львівської ткалі Надії Горак, з 1993 р. –  член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України, учасниця всеукраїнських та міжнародних виставок виробів декоративно-ужиткового мистецтва, ткацьких пленерів.  Сьогодні проживає у Нагуєвичах, де зуміла організувати власну ткацьку майстерню. Власне, після відвідин цієї майстерні колегами по швацькому волонтерському цеху і народилася ідея організувати показ.

Коли пані Галина робить якусь річ на замовлення, то часто виготовляє та залишає таку ж річ і собі, так  у неї сформувалася власна колекція.

Ручноткані  вироби одягового та інтер’єрного призначення, які побачили учасниці волонтерської групи в  майстерні Галини Гром,   буквально зачарували їх, особливо були  вражені гості зі сходу.  Зокрема пані Ольга Вараниця  із Донеччини емоційно ділиться враженнями від побаченого із МедіаДрогобиччина і каже, що таку красу неможна ховати у скринях – її необхідно демонструвати сучасникам, показувати наскільки  багатою є  наша спадщина, наші вікові традиції. 

А й справді, твори майстрині знаходяться у приватних колекціях в Україні та за її межами, а участі в показах до цього часу не приймали ні разу.

Директорка Музею ім.М.Біласа в Трускавці Олена Білас активно підтримала ідею показу,  і на святкуванні Дня міста Трускавця учасниці волонтерської групи представили колекцію тканих виробів Галини Гром у поєднанні з футболками, які ж самі і шиють для ЗСУ. Така ідея з футболками зародилася спонтанно і виявилася дуже вдалою, бо однотонний одяг послужив добрим тлом для барвистих крайок.       

І вийшло навіть символічно, що роботи пані Галини у поєднанні із елементами військового строю демонстрували дівчата та жінки з різних куточків України, які силою долі зараз проживають у Дрогобичі та своєю працею у волонтерській групі наближають перемогу над спільним ворогом.

Вік учасників показу –  від 8 років і старші, а всього до показу і організації було задіяно понад 20 жінок. І, якщо для глядачів це було кілька хвилин позитивних емоцій та естетики, то для учасниць  цікавий досвід та цілий вир емоцій і  вражень, адже номер готувався всього лише за годину до виходу на сцену, а навиків моделінгу не було в жодної із учасниць. Та результатом залишилися задоволені всі.

На пам’ять залишилися чудові спогади та відзнака від директорки Музею ім.М.Біласа у Трускавці Олени Білас, яка морально підтримувала жіночий колектив.  І ще більше здружений волонтерський колектив, який, ми переконані, народить та реалізує ще не одну творчу ідею

Наша журналістка поспілкувалася після показу колекції із Галиною Гром. Майстриня розповіла про особливості ткацького ремесла, яке в наш час сміливо можна називати мистецтвом. 

Пані Галино, що входило до першого показу вашої колекції?

У колекції, яку ми демонстрували в Трускавці, в основному були представлені крайки та так званий незшитий поясний одяг – запаски і обгортки характерні для західного регіону України.  Все це виготовлено на ткацьких верстатах, які є в моїй майстерні. Ще сто років тому такі пояси носили практично всі – від старого до малого, вважаючи їх потужним оберегом від нечистої сили. Є у моїй колекції і кілька повних авторських строїв, витканих за мотивами народного ткацтва.

Які замовлення вам надходять, що хочуть сучасні українці?

В останні роки люди почали вишивати собі сорочки максимально відтворюючи автентику відповідно до певного регіону. Для цього потрібно затратити не лише багато ручної праці, але і ще й часу і енергії, досліджувати особливості вишивки притаманної цьому регіону. Тож, якщо вже така робота пророблена, то власник чи власниця такої сорочки хоче мати вже повний стрій із крайки, спідниці, обгортки чи запаски і т.д. Переважно ці люди, які собі вишили таку сорочку, і звертаються до мене за елементами із тканого одягу.

Взагалі замовлення надходять від найпростіших – як от бавовняні пояски для мобільних телефонів , так і дуже складні. Наприклад, якось я відтворювала полтавські плахти і там дуже великі масштаби і складність роботи, все йде ручним перебором, майже як вишиття. І гобелени я робила. Кілька моїх гобеленів поїхали в Америку.

Ви навчали ремеслу ткацтва студентів в університеті, а згодом облаштували майстерню вдома і виготовляєте вироби на замовлення. Та знаю, що за майже 30 років у професії  цим ваша діяльність не обмежувалася. Розкажіть у яких  проєктах ви брали участь.

Так, я була задіяна в багатьох проєктах. Наприклад у 2018 році разом з майстрами з 13 областей України ми реалізували проєкт «Ткана Україна», де ми зробили ткане панно у вигляді карти України «Єдина «Україна», яке було передане Донецькому обласному художньому музею.  У цьому ж році в Карпатах на зібранні майстрів ми виткали прапор України. У 2019 році я брала участь в проєкті «Шляхами тканої Буші» на Вінниччині, де ми створювали інтерактивний музей ткацтва, а також навчали місцевих жителів техніці ткання. У 2021 р.  знову ж таки в Буші відбувся ткацький фестиваль “Подільський оберіг”, де разом із іншими ткалями ми створили велике панно до 30-річчя Незалежності України.

Які враженні у вас залишилися від першого показу зразків виготовленого вами одягу? 

Позитивні, я дуже задоволена. У Трускавці ми представили в колекції два повні авторські строї із сорочкою, а також зразки поясного або стегнового одягу – те, що йде до комплексу з сорочкою ми поєднали із військовими футболками. Ідея поєднати народний і військовий одяг зародилася у нас за розмовами, і ось так, у підсумку, поєдналися в моїй колекції війна і народне мистецтво, сучасність і традиція. 

 Я неймовірно вдячна дівчатам, які все організували і продемонстрували, я б сама цього ніколи не зробила.   В