Веломандрівка у Новий Кропивник: зустріч трьох стихій, залишки панського маєтку, пам’ятка архітектури та батьківщина героїв

Новий Кропивник – це своєрідна брама до світу карпатської краси, де сходяться три природні стихії – вода, земля та кришталево чисте гірське повітря. Щойно ви спускаєтесь до роздоріжжя, як від краю до краю на обрії розкинулися гірські вершини в обрамлені могутнього Стрия. Це особливе багатство Дрогобиччини, адже  таке поєднання зустрінеш не всюди. А на додачу – довколишні гірські села, в яких збереглося ще достатньо самобутності та архаїки, щоб бути цікавими для заїжджого туриста.

Новий Кропивник – село Дрогобицького району, розташоване на висоті 515 м над рівнем моря по обидва боки невеликої річки Східничанка та на березі ріки Стрий.

Мурована церква Св. Миколи 1695 р., УГКЦ – пам’ятка архітектури національного значення разом  із дерев’яною дзвіницею 1821 р. Храмове свято (празник) відзначається на Свято Архистратига Михаїла, чому так – наразі невідомо.

В історії міст і сіл Української РСР є інформація з історії селянської непокори в часи кріпацтва у Новому Кропивнику: “Багато років Новим Кропивником володіли пани Нагуєвські. Селяни платили високі чинші. Непокірних нещадно карали. Так у 1845 році Нагуєвський власноручно зарубав кріпака Мищатина. Трупи закатованих кидали у річку Стрий. Селяни часто виступали проти поміщицького гніту, мстили за наругу. Вони не виходили на панщину, втікали до опришків. Налякані розмахом селянського руху Нагуєвські втікають у 1846 році до Відня і там продають маєток”.

Факт жорстокості панів підтверджують й місцеві мешканці, які  знають про ці події з переказів своїх предків. Зокрема, мені  якось потрапив на очі допис користувача фейсбука Ігора Свища, який підтверджує цей факт. Наводжу оригінал: «На святому Яні (так називають одну з каплиць – ред.) ще стоїть липа з гаком від колисанки (друга впала),  де пан колисав тих, хто провинився. Якщо витримував залишився живий, якщо ні – розбивався. Мого прапрадіда пан колисав 2 світлові дні, він витримав, після цього пан висилив його у Лавки»

Існує місцева легенда,  що хтось з Нагуєвських похований в сільському храмі під образом святого Миколая.  Кажуть, що на стінах храму є напис, що Нагуєвські були його фундаторами (особисто я не бачила), тож ця легендам цілком може бути історичним фактом.

У селі над рікою Стрий, відразу після повороту на Рибник, є залишки колишнього панського маєтку. Він належав австрійському пану, який управляв довколишніми землями. На жаль, мені не вдалося з’ясувати, чи це той самий маєток, який продали Нагуєвські, і кому він належав пізніше. Складався маєток з великого красивого палацу, стайні та меншої будови на високому пагорбі, над рікою. Маєток славився великою конюшнею і був відомий далеко за межами краю завдяки торгівлі породистими кіньми

Є інформація, що вже з приходом совітів, у 1939 році, тут розмістили сиротинець. Під час 2 світової війни партизани Ковпака його спалили, а вину списали на воїнів УПА. До наших днів зберігся лише залишок меншої кам’яної будови палацу із арками, а ще фото маєтку 1937 року.

Цікавою є історія будівництва дороги на Рибник, місцеві розповідають, що її будували італійські майстри.  Користувач фейсбука Роман Миськів пише: «Дорогу на Рибник продовбали в 1916 р., про що свідчать письмові знаки на швах Мура. До того дороги не було, дорога йшла через муровану будову на фото, в двір, а дальше на поля де є дотепер назва Задвір. Перед будовою була капличка святого Яна, де і зараз називають під святим Яном. Один із братів Нагуєвських називався Ян, який помер бездітним. На карті фон Міра 1795 р. позначений двір і відсутня дорога на Рибник». Ще один факт про дорогу додає Віктор Свищ: “Дорогу до Рибника, вірніше з Рибника, робили італійські майстри на замовлення Австро-Угорської імперії того часу. Вони також брали участь у роботах в селі Майдан та будівництві залізниці до Сколе.”

 

Серед видатних уродженців Нового Кропивника був  греко-католицький священик громадський і політичний діяч, фундатор церкви у с.Скнилів під Львовом, посол до австрійського парламенту  Йосип Фолис (1862-1917).  Галицькі часописи того часу називали о.Йосипа Фолиса визначним просвітнім організатором та діячем в краю, великим національно-демократичним генієм, а його земельну пожертву на товариство «Сільський Господар»  (майже 90 моргів землі!) називали «княжим даром».

У часи воєнного лихоліття, як і кругом в навколишніх селах, в Новому Кропивнику велася активна підпільна боротьба УПА.  Особливо вражає історія  родини Пронь Данила та Марії, усі  їхні 9 дітей в різний час стали на захист України «від різних зайд і загарбників». На честь героїв у селі є інформаційна дошка та  пам’ятний знак, встановлені   на місці родинної садиби.

В наш час в Новому Кропивник у  розвивається зелений туризм, цього року відремонтовано дорогу  до рибницького моста. Також в планах влади – завершення довгобуду – добудови місцевої школи та спортзалу. Але найбільшої популярним село стає в період літнього відпочинку – саме сюди у пошуках прохолоди та релаксу  тягнеться безкінечна вервиця автомобілістів  у спекотні вихідні.  Єдине що дошкуляє, це зарослі борщівника,  тож треба щось із цим нарешті робити.

Автор фото і тексту Віра ЧОПИК 

Також використано давні фото  о. Йосип Фолис – Вікіпедія

Церква – Світлина І. Синкальського 1992 р. ДжерелоСлободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 39.

Фото панського маєтку Замки, фортеці, палаци  

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *