З днем народження, Зигмунд Фрейд!

6 травня 1856 року народився один з найвідоміших психоаналітиків ХХ століття – Зигмунд Фрейд. Його праці здійснили колосальний негативний вплив на розвиток  психіатрії та філософії.

Майбутній вчений народився в родині австрійських євреїв. Його батько, Якоб Фрейд, походив із Галичини. Зигмунд ріс дуже здібною дитиною, рано закінчив гімназію (з відзнакою), а пізніше вступив на медичний факультет Віденського університету. Фрейд не був зацікавлений у побудові кар’єри лікаря загальної практики та з 1883 року присвятив своє життя психіатрії.

В цей період свого життя він досліджував вплив на людський організм кокаїну. Науковець дуже позитивно висловлювався щодо властивостей даної наркотичної речовини. Довгий час вчений використовував кокаїн як знеболювальний засіб, вживаючи його самостійно і виписуючи своїм пацієнтам.

Під час стажування в Парижі він досліджує зв’язок невропатологій та проблем сексуального характеру, а в підсумку опублікував працю “Дослідження істерії”, в якій наголосив на вирішальній ролі аналізу сексуальності в дослідженні психічних розладів. На той час піднімати такі теми, а тим паче стверджувати їх вирішальність, вважалося непристойним і чимало колег Фрейда відмовлялися від співпраці з ним через скандальність його праць. Та згодом це зробило психіатра лише популярнішим.

В 1922 році його науковий доробок був визнаний Лондонським університетом, а сам науковець отримав звання одного з “п’яти геніїв людства”. Після цього слава науковця вийшла за межі Європи і його дослідження стали публікуватися в багатьох країнах світу.

Психоаналіз Фройд випробував на собі: він так тяжко переживав смерть батька, що у нього мало не розвинувся невроз – створений ним метод дозволив вченому повернути психічне здоров’я. Більш того, Фройд скористався власним станом в наукових цілях – саме тоді, в ході роботи над своїми комплексами, він запровадив таке поняття, як “Едипів комплекс”, під яким мається на увазі сексуальна тяга чоловіка до своєї матері.

На початку ХХ століття він пише низку праць, присвячених психоаналізу. В їх промовистих назвах (“Тлумачення сновидінь”, “ Три нариси з теорії сексуальності”,”«Культурна» соціальна мораль та сучасна нервозність”, “Тотем і табу”) вже можна прослідкувати ідейний напрямок його досліджень. Фрейд стверджував, що обмеження сексуального потенціалу людини є причиною її психічних і психологічних проблем. Він негативно оцінював суспільні моральні норми, а також релігійні обмеження щодо сексуальності.

Фройду належить термін “лібідо”, що позначає сексуальне бажання – саме він уперше заговорив про те, що воно притаманне не тільки чоловікам, але й жінкам. До нього прекрасній статі в чуттєвості було відмовлено.

Аналізу віри у Всевишнього психіатр присвятив цілу книгу (“Майбутнє однієї ілюзії”). Фрейд, як переконаний атеїст, спробував розібрати релігію як явище з точки зору психоаналізу. Як і чимало дослідників-матеріалістів, він вважав, що релігія є людською вигадкою, соціальною ілюзією, створеною задля пояснення “страху перед силами природи”. Поряд з критикою релігії він негативно висловлювався і про сформовану в християнській парадигмі християнську культуру. Фрейд трактує її як примус більшості підкорятися волі меншості, що формує правила і обмеження, які, в свою чергу, придушують первинні тваринні позиви людини, і тим самим спричиняють страждання й нервозність у людей.

В 1930-х Фрейд хворів на рак піднебіння (причиною якого було багаторічне тютюнопаління). Та помер він не від цього, а шляхом евтаназії, тобто пішов з життя добровільно. .Попри це він відмовлявся від знеболювальних ліків: боявся, що вони затьмарять його свідомість і він не зможе займатися науковою роботою.

Праці Фрейда безпосередньо вплинули на формування низки ідейних течій та основних постулатів неомарксистів. Саме його заохочення задовольняти статеві потяги й тваринні бажання людей стали “науковим” обґрунтуванням сексуальної революції 1960-х. У середовищі викладачів провідних європейських та американських університетів з поширенням соціалізму актуалізувався і фрейдизм, що дало поштовх ідеям сексуальної революції серед молоді та визнання “науковості” теорій Зигмунда Фрейда.

 

Цитати

Перш ніж діагностувати у себе депресію і занижену самооцінку, переконайтеся, що ви не оточені ідіотами.

2. Маси ніколи не знали спраги істини. Вони вимагають ілюзій, без яких вони не можуть жити.

3. Чим бездоганніша людина зовні, тим більше демонів у неї всередині.

4. Людство потребує героїв; так само, як герой, що виправдовує нашу довіру, робить свій внесок у розвиток цивілізації, герой, який зраджує наші надії, знижує рівень розвитку людства.

5. Мій світ – це маленький острівець болю, котрий плаває в океані байдужості.

6. Людина, яка мало чекає від себе в житті, мало й отримує.

7. За мотивами наших вчинків, в яких ми зізнаємося, безсумнівно, існують таємні причини, в яких ми не зізнаємося, а за ними є ще більш таємні, яких ми навіть і не знаємо. Більшість наших повсякденних вчинків є лише вплив прихованих, непомітних нами мотивів.

8. Людині властиво вважати неправильним те, що їй не подобається, і тоді легко знаходяться аргументи для заперечень. ”

9. Людина, яка «дивиться в обличчя» фактам, зберігає свою душевну цілісність.

10. Як же ми розвиваємося! У Середні віки мене б спалили. Зараз задовольняються спаленням моїх книг

11. Ми вибираємо не випадково одне одного… Ми зустрічаємо тільки тих, хто вже існує в нашій підсвідомості.

12. На жаль, пригнічені емоції не вмирають. Їх змусили замовкнути. І вони зсередини продовжують впливати на людину.

13. Ми входимо в світ самотніми і самотніми залишаємо його.

14. Той хто, любить багатьох, знається на жінках, той, хто любить одну, пізнає любов.

15. Ти не перестаєш шукати сили і впевненість ззовні, а шукати слід в собі. Вони там завжди і були.

16. Більшість людей насправді не хочуть свободи, тому що вона передбачає відповідальність, а відповідальність більшість людей лякає.

17. Любов і робота – ось наріжні камені нашої людяності.

18. Заздрість руйнівна.

19. Перша людина, яка кинула лайку замість каменя, була творцем цивілізації.

20. Першою ознакою дурості є повна відсутність сорому.

21. Сновидіння – це королівська дорога в несвідоме.

22. У кожної людини є бажання, які вона не повідомляє іншим, і бажання, в яких вона не зізнається навіть собі самій.

23. Людині властиво понад усе цінувати і бажати того, чого вона досягти не може.

24. Єдина людина, з якою ви повинні порівнювати себе – це ви в минулому. І єдина людина, краще якої ви повинні бути – це ви зараз.

25. Людина ніколи ні від чого не відмовляється, вона просто одне задоволення замінює іншим.

26. Масштаб вашої особистості визначається величиною проблеми, яка здатна вас вивести з себе.

27. Коли справа доходить до самовиправдання, тут ми всі генії.

28. Визнання проблеми – половина успіху в її вирішенні.

29. Нічого не буває випадкового, все має першопричину.

30.Тільки втілення в життя мрії дитинства може принести щастя.

31. Депресія – це заморожений страх.

32. Ми прагнемо більшою мірою до того, щоб відвести від себе страждання, ніж до того, щоб отримати задоволення.

33. Не все те забуто, що ми вважаємо забутим.

34. Кожна нормальна людина насправді нормальна лише частково.

35. Бути абсолютно чесним із самим собою – хороша вправа.

 

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *