На перший погляд це складно уявити, та цвинтар теж може бути туристично цікавим об’єктом. Таким, зокрема, у Дрогобичі є некрополь на вулиці Трускавецькій. Він, до речі, є ровесником Личаківського кладовища, що у Львові.
«З історії некрополів Дрогобича нагромаджено певний матеріал, про них писали українські і польські дослідники. Найбільше уваги присвячено головному міському цвинтарю на вулиці Трускавецькій, де, починаючи з кінця XVIIIст., ховали міщан. Він є найбільш відомим з існуючих некрополів міста. Виник внаслідок Йосифінської реформи у 80-х роках XVIII ст. і став першим неприцерковним цвинтарем у Дрогобичі. Його попередником слід вважати цвинтар біля костьолу Святого Бартоломея, закритий, як і інші прицерковні дрогобицькі цвинтарі, в перші роки австрійської влади, – розповідає керівник Туристично-інформаційного центру Дрогобича Ігор Чава. – Точна дата заснування цвинтаря – 3 травня 1790 року. Краєзнавець Єжи Пілецький вважає, що цей некрополь лише на чотири роки молодший від львівського Личаківського цвинтаря і є приблизним ровесником відомих цвинтарів у Варшаві, Кракові, Вільнюсі, Парижі. До цього ще можна додати, що дрогобицький цвинтар на 44 роки старший від Байкового кладовища в Києві».
Сам цвинтар знаходиться на високому пагорбі поблизу центру міста. Вхід до некрополя проходить через велику і досить монументальну браму. На надбрамній арці, увінчаній кам’яною скульптурою ангела з хрестом, викарбувано біблійний напис латиною: «Corruptibile oportet hoc inducere incorruptionem» («Мусить бо це тлінне одягнутися в нетлінне»). Тут останній спочинок знайшла еліта міста, бургомістри та люди, які творили історію.
«На цвинтарі фіксуються поховання трьох національностей: українців, поляків та росіян, – продовжує Ігор Чава. – Щодо останніх, то їх поховання з’явилися після 1945 року – коли тут ховали партійних функціонерів та військових. Хоча некрополь вже був «заселений», це не зупиняло партійну номенклатуру, вони знищували існуючу могилу, і на її місці ховали нового покійника, при цьому використовували надгробки зі старого єврейського цвинтаря. Також є декілька поховань єврейської національності, однак їх «власників» установити немає змоги, через пошкодження надгробків».
Останній спочинок тут знайшли: творець Конституції ЗУНР отець Платонід Філяс, бургомістри Раймонд Ярош, Ян Невядомський, власники соляних копалень, а в час міжвоєнної Польщі – оунівець Михайло Смола.
Мовою цифр – на цвинтарі на вулиці Трускавецькій до 1939 року віднайдено 307 поховань, після 1944 року – 1435 поховань. Щодо поділу похованих людей за статтю: тут поховано 1227 чоловіків і 558 жінок. Це здебільшого люди, які творили Дрогобич. На стінах кам’яниць ви можете побачити їх тіні – тіні тих, хто будував це місто, наповнював його змістом, аристократизмом, вишуканістю. Про це ж розповідають застиглі у камені скульптури некрополю – різної величі, витончені, унікальні. Їх ціна в той час складала до 1000 польських злотих!
«Багатість Дрогобича можна пізнавати не лише через архітектуру, а й тут», – підсумовує Ігор Чава. І з цим важко не погодитися! Чи не так?
Варто знати
Найдавніше поховання датується 14.03.1808р. – Антон Тілль. НА ЦВИНТАРІ ПОХОВАНІ ВИДАТНІ УКРАЇНСЬКІ ДІЯЧІ: – о. Іван Гринчишин (10.01.1911-25.02.1993рр.) – греко-католицький священик, багатолітній в’язень за віру, який у 1991 р. освятив синьо-жовтий прапор над ратушею міста; – Володимир Ільницький (1877-12.05.1940 рр.) – відомий адвокат, громадсько-політичний діяч, голова товариства «Підойма», голова комітету по будівництву першої української гімназії у Дрогобичі (родина облаштувала поховання, однак місце його загибелі невідоме, вважається, що він помер дорогою до м. Старобільськ, Донецької обл.); – Франц Кічоровський (1879-1935 рр.) – народний вчитель, сотник УГА (1879-1935) і його дружина Емілія з відомої стрілецької родини Григорія, Івана та Василя Коссаків; – Михайло Смола (08.11.1909-18.01.1934рр.) – громадсько-політичний діяч, член ОУН; – Платонід Філяс (27.09.1864-16.06.1930рр.) – український церковний та громадсько-політичний діяч, перший редактор часопису «Місіонар», автор конституції ЗУНРу; Також є спільна могила воїнів УПА (1946 р). СЕРЕД ПОЛЬСЬКИХ ПОХОВАНЬ: – Броніслав Козловський (1869-1935 рр.) – лікар, відомий дрогобицький хірург, директор Дрогобицького державного шпиталю, яким керував упродовж 33 років; – Гробниця Нахліків, у якій поховано Карла (1773-1836 рр.) і Кароліну (1782-1858 рр.) – власників солеварні у с. Модричі; – Раймонд Ярош(1875-1937 рр.) – президент м. Дрогобич, маршалик Дрогобицького повіту, власник курорту м. Трускавець.
Марія Кульчицька
Фото Марії Тяжкун
Газета “Медіа Дрогобиччина”, № 7 (64)
Проєкт реалізується у рамках Програми підтримки ініціатив місцевих карпатських громад, яку реалізує Асоціація “Єврорегіон Карпати – Україна” в межах проєкту “Карпатська мережа регіонального розвитку” спільно з Міністерством розвитку громад і територій України, Львівською, Закарпатською, Івано-Франківською, Чернівецькою обласними державними адміністраціями та фінансується за кошти Державного бюджету України, отриманих на фінансування Програми підтримки секторальної політики – Підтримка регіональної політики України
