Чому ми не “всі однакові”

Я п’ять років у політиці. Але не тій пафосно-публічній, а в організаційній. Це коли сотні кілометрів щодня по бездоріжжю, коли десятки зустрічей і розмов про те, що болить, і, як проблему вирішити, пошук мотивації продовжувати “невдячну” справу, створювати осередки, будувати нову партію, творити іншу політичну культуру і залучати людей, яким — небайдуже.

Про “всі вони однакові” чув десятки разів. Чув це про політиків настільки часто, що руки мали би вже давно опуститися.

Знаєте, що тримає? Люди!

 

Їхати, говорити з людьми, об’єднувати їх, планувати, боротися і перемагати разом. Мене надихають саме ті, хто також зі всіх сил тримається і не опускає рук у різних, часом найскладніших, ситуаціях.
Як Мирослав Брегман з Розвадівської ОТГ, котрий повірив у свою громаду три роки тому, коли її не було в жодних планах. І дотепер, коли громада вже довела свою спроможність, відстоює її право на існування.

Як Олег Дьорка, який створив з “нуля” сучасний регіональний медіаресурс в Дрогобичі. Серед іншого, тепер тут розповідають про успіхи та невдачі міста, містечок та сіл довкола, говорять з цікавими людьми, публікують антикорупційні розслідування.

Як депутатка Радехівської ОТГ від Галицької Партії Василина Закревська з Тетевчиць, яка, чи не кожного дня, кидає собі виклик — зробити легшим і кращим життя громади. Спершу була толока для громади, потім — сучасний дитячий майданчик. Згодом — автобусна зупинка в Тетевчицях, бо до того люди, як могли, у холод і дощ, добиралися додому з сусіднього села та банально мокли на зупинках.

І як Володимир Дробіняк — молодий лікар, який заснував власну сучасну медичну клініку. Вона у Пустомитах, біля Львова, і чоловік каже, що це тільки перша. Подібні схожі медзаклади планує створити у різних містах. Такі кроки, звісно, не даються людям просто так. До того, працюючи у приватній клініці, Володимир активно долучався до роботи експертів-медиків. Йшлося про аналіз новацій медреформи, її корективи та пояснення, а згодом — і про розвиток лікарського самоврядування, якого, насправді, в Україні майже немає.

На щастя, на Львівщині таких людей багато.

Саме вони, конкретні люди, своїми конкретними діями, кроками, вчинками доводять мені: ні, не “всі однакові”. І тому, я впевнено кажу вам: ми — інакші політики. Такі, які розуміють, депутатська робота, політична діяльність на місцевому рівні — це завжди волонтерство і громадська діяльність. За це не платять і, на жаль, дуже рідко дякують.
Відразу кажу: активних і цікавих у нас більше. Долучайтеся! Самі побачите 😉

Або підтримуйте бодай добрим словом!
Довіряйте своїм!

Іван Щурко, голова Львівської обласної організації Української Галицької Партії

Джерело

Tags:

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *