Олександр Кошелєв: «Не купуйте ковбасу в будівельному супермаркеті, а бетонні плити в хлібному магазині!»

Велосипед, ВелоДрогобич, вело-, вело. Цими словами заполонили Дрогобич ті, хто двоколісного коня дуже цінує.
Серед велолюбителів є й ті, хто своє хобі перетворив у власну справу.
Сьогодні – про одного із таких: про Олександра Кошелева, засновника X-Treme.

– Олександре, коли і де з’явилась пристрасть до велосипеда?
– Про таке, напевно, кажуть «увібрав з молоком матері»! На початку 70-х велосипед був дуже популярним, і велика кількість молоді займалась велоспортом. Серед них були і мої батьки. Як то кажуть у нас в ГО – «Велосипед об’єднує». Згодом з’явився на світ я, а тато тим часом став чемпіоном та багаторазовим призером різноманітних міжнародних змагань та чемпіонатів України (УРСР) , а згодом старшим тренером у СДЮШоР «Медик», Тож велику частину дитинства я провів на «велобазі». Деколи, замість того щоб піти до садочку, мене брали на тренування з хлопцями, на раму Романа Черняка (один з перспективних вихованців батька) намотували коцик, і я їхав на тренування на рамі, мабуть тому відчуття швидкості і маневреності у мене є з малечку.

– А ідея пов’язати з ним «своє життя»: відкрити власну справу, пов’язану з велоспортом – коли, де і чому?
– Не уявляю свого життя без велосипеду, він був завжди зі мною з раннього дитинства. Була чорна смуга довжиною в пів року, коли у мене викрали велосипед «Школярик» з підвалу, але мені перепав у спадок від двоюрідного брата інший велосипед. Далі був вживаний BMX, на якому я навіть займався кур’єрською доставкою преси і заробив собі на новий «китайський горнік». Щоправда, у нього я більше вкладав ніж катався на ньому. Після закінчення навчання у ДМТ, я влаштувався продавцем електроніки, але на роботу «еврідей», у сонячну погоду, дощ чи сніг добирався велосипедом. Так було швидше і веселіше. Друзі та знайомі спершу дивувались, а потім в звикли. Ця участь не оминула і мою, на той час дівчину, а тепер дружину Нату. Я домовився з її батьками, щоб на її день народження склалися і подарувати їй велосипед ( бо ми хотіли кататись разом, ви ж розумієте), і так почалось наше спільне веложиття. Багато хто з знайомих не розумів нас, мовляв, для чого мордувати себе, якщо є авто, скутер і т.д. Але нас змінила Німеччина з її велоінфраструктурою. Ми просто насолоджувались велодоріжками у кожному місті, селі чи лісі, і тоді я подумав, як круто би було, щоб така інфраструктура була у нас.

– Наскільки інфраструктура Дрогобича є пристосованою для пересування на велосипеді?
– Нажаль,в уявленні наших людей велосипедист – це бідна людина, що їде зранку на працю, бо у нього немає грошей на маршрутку чи автомобіль. Мабуть через це велосипедиста часто не помічають на дорозі або навіть не вважають за учасника дорожнього руху. Тому розвиток велодоріжок створить більш безпечні умови пересування на велосипеді не тільки для дорослих, але і для дітей. Мій син часто їздить до школи чи на тренування на велосипеді, але переважно тротуаром, чим створює незручності пішоходам. Щодо велоінфраструктури, то у місті її практично немає. Хоча певне зрушення помітне, за останні 3 роки значно збільшилась кількість велопарковок.

– Що би хотілося покращити?
– Для безпечного пересування містом на велосипеді потрібні велодоріжки та велосмуги, так буде значно краще не тільки велосипедистам, але і водіям та пішоходам. На даний момент у Дрогобичі значно збільшилась кількість велосипедистів, і вони поки, що не значно заважають автомобільному трафіку, але тенденція іде до збільшення велосипедистів, адже автомобілем їздити у Дрогобичі стало вже надто довго і тісно. Тому без велодоріжок і чітких правил дорожнього руху для усіх учасників може збільшитись кількість трагічних випадків. Решта інфраструктури, а саме велопарковки, ремонтні стійки, майданчики і інше, є менш значущими на мій погляд, так як вони не відносяться до безпеки велосипедиста.

– Наскільки пересування на велосипеді є поширеним, модним?
– Після такого запитання виникають спогади про те, як катались з дружиною містом у велоформі (облягаючі лосини чи шорти), а на нас тикали пальцем, типу диви, якісь «ненормальні». Шолом викликав величезне здивування і питання «з якої ви планети?». Зараз з’являється все більше людей, які використовують велосипед як транспорт, або щоб розвіятись. Вони починають цікавитись безпекою, мигалками, шоломами та комфортною їздою, у чому допомагає спеціальний одяг та різні аксесуари. Нажаль, багато людей, у цьому модному потоці надають перевагу дешевим, неякісним велосипедам та аксесуарам, і це відбиває їм охоту кататись чи використовувати велосипед як транспорт, але є і такі, що потрохи вдосконалюють свої велосипеди, адже відчули, наскільки зручно і швидко є пересуватися велосипедом у місті.

– Як ведете свою діяльність? Чи складно бути підприємцем? Як поєднуєте бізнес і громадську роботу?
– Скажу чесно, і, думаю, кожен підприємець мене підтримає, що робота малого ПП – це робота 24 на 7. Звичайно, якщо є кому підказати та порадити – це значно легше, але коли ти і ПП, і бухгалтер, і майстер, і продавець і т.д. – однозначно важко. Хоча зі сторони держави я відчув значне спрощення у звітності, оплаті тощо. Маю з чим порівнювати, бо займаюся підприємницькою діяльністю з 2004 року. Щодо моєї підприємницької діяльності… Після Європи я зрозумів, що таке репутація, і свою діяльність намагаюсь проводити таким чином, щоб мати максимум позитивних відгуків від клієнтів. Зараз така хвиля спостерігається у різних інтернет-магазинах і сайтах, і я вважаю, що це круто, адже клієнт має можливість дати оцінку наданим йому послугам, або залишити свій відгук.
Щодо моєї громадської діяльності… Вона розпочалася з допомоги в ремонті чи налаштуванні велосипедів, адже наші місцеві «майстри» не мали поняття, що таке нормальний велосипед, та як його ремонтувати. Коло друзів та знайомих велолюбителів розширювалось, і в 2016 ми вирішили створити ГО «Вело Дрогобич». Я вважаю, що наша ГО є досить успішною, адже ми реалізували велику кількість ґрантів та проектів, а мій магазин неодноразово ставав спонсором для різних акцій та велопробігів.
А ще – у 2017 я запропонував, а друзі підтримали, і ми організували кросс-кантрійні змагання на велосипедах XTREME DRO RIDE. Це дало змогу дітям та дорослим перевірити свої навички у володінні велосипедом на пересічній місцевості, та отримати масу позитивних емоцій від спілкування з однодумцями, адже такого ще не було на теренах нашого району.
Зараз на меті– розвиток любительського велоспорту. Ми з друзями буквально вчора створили любительський велоклуб XTREME RIDE CLUB. Його мета – долучати до спорту якомога більше людей, брати участь у різних велосипедних змаганнях та організовувати цікаві велосипедні івенти. Звичайно, що для існування клубу, а це участь у змаганнях, доїзд до них, харчування, форма і т.д., потрібна велика кількість коштів. Наразі учасники клубу долучились до закупівлі форми, і своїми силами їздять на різноманітні змагання, але при хорошому спонсорстві наша команда могла би брати участь у значно більшій кількості змагань.

– Що цікавого для велосипедиста пропонує ваш бізнес?
– Перш за все ми стараємось підібрати людині саме той товар, який їй стане в нагоді, а не буде валятись на балконі. Справжній та досвідчений велосипедист знає конкретно, що йому треба і ці товари звісно є у наших магазинах, а от новачок хапається за усе підряд і ми часто відмовляємо у купівлі непотрібних речей.

– З чим ви би хотіли звернутися до читачів?
– Зустрічав в інтернеті такий цікавий пост: «Любий Миколаю, зроби так, щоб мама не купила мені велосипед у «епіцентрі, ашані», а купила у нормальному веломагазині!» Тож не купуйте ковбасу в будівельному супермаркеті, а бетонні плити в хлібному магазині!
Будьте певні: хороший велосипед принесе Вам радість та приємні спогади!

 

Розмовляла Марія Кульчицька

Публікацію створено в межах  проекту “Розвивай/ся”, що реалізовується за підтримки УГП

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *