Люди, на відміну від гіпопотамів, здебільшого самі винні у своїх бідах

Напередодні професійного свята – Дня пожежної охорони – ми завітали в пожежну частину до трускавецьких вогнеборців. Пожежники, щоправда, одразу зазначили, що більше святкують та визнають День рятівника, але цього року є ще більш поважний інформаційний привід – пожежній частині у Трускавці у 2019 році виповнюється 60 років, адже вона запрацювала у 1959 році.

Сьогодні спостережна вежа, так звана «каланча», давно вже не використовується для огляду Трускавця, – нові часи, нові засоби зв’язку та передачі інформації. Та з якими конкретно напрацюваннями та обладнанням пожежники зустрічають у Трускавці ювілей своєї установи, а що хотілось би покращити, розмовляємо з заступником начальника пожежної частини Іваном Сидораком.

– Іване Степановичу, які на сьогодні основні активи пожежної частини у місті-курорті Трускавці?
– У нас сьогодні працює на варті пожежної безпеки міста та Дрогобицького району 57 чоловік – Трускавецький міський відділ ГУ ДСНС (Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій) у Львівській області – начальник, два фахівці та три інспектори та 7-ма державна пожежна рятувальна частина ГУ ДСНС– 51 чоловік. Окрім міста Трускавця у нас на обслуговуванні дев’ять сіл – Станиля, Доброгостів, Уличне, Модричі, хутір Бистрий, Болехівці, Гаї Верхні, Гаї Нижні та Гаї Бійничі.
Маємо три пожежні автоцистерни – КАМАЗ і два ЗІЛа, один автомобіль першої допомоги – газельку з засобами оперативної пожежної допомоги та баком на 500 літрів води і одну пожежну висувну автодрабину.

– Пригадую, ще кілька років тому пожежні навчання на готелі «Бескид» продемонстрували, що цієї драбини недостатньо…
– Так, наша драбина має висоту 30 метрів, і для міста Трускавця цього замало. Нам би знадобилась автодрабина або колінчастий автопідйомник на 53 метри. Адже у Трускавці є кілька споруд вище дев’яти поверхів – готелі «Бескид» і «Ріксос», спальний корпус військового санаторію та санаторій «Молдова». Головне управління у Львові знає, що у нас є висотні будівлі та подає цю інформацію в Київ в Кабінет Міністрів, та наразі на закупівлю довшої автодрабини не вистачає бюджетних коштів.

– Іване Степановичу, як будете діяти в разі виникнення пожежі саме на верхніх поверхах висотних будівель?
– На щастя, у Трускавці ще не було пожеж вище дев’ятого поверху. Якби сталася така біда, то найперше довелося б оголошувати, щоб люди сходовими клітками спустилися на нижчі поверхи. Бо це насправді найбезпечніший та найпростіший вихід з проблемної ситуації. Тому що комбінований підйом – підніматися нашою драбиною з ще однією драбиною – річ більш ризикована в час тотальних склопакетів.

– Останніми роками взагалі щось вдалося закупити з технічних засобів, щоб частина відповідала вимогам часу?
– Так, у 2017 і у 2018 році нам було придбано багато нового сучасного обладнання за кошти Трускавецької міської ради. Ми розробляли програму покращення техногенної та пожежної безпеки в місті та регіоні, і отримали повне розуміння та підтримку від Трускавецької міської ради. У 2017 році закуплено обладнання на 100 тисяч гривень – пожежні рукави, мотопомпи – дуже потрібні при викачці води з підвалів або навпаки для закачки води з ріки чи озера в селі; рятувальний ковпак – для виводу людей з задимленого приміщення.
У 2018 теж на 100 тисяч гривень закуплено сигнальні пристрої для безпеки рятувальників, які починають пищати, коли людина не подає ознак життя, резервні балони, рятувальні мотузки, пожежні пояси і карабіни, ліхтарі групові та індивідуальні, фільтри для протигазів, костюми та чоботи для роботи з ліквідації аварій на хімічних виробництвах. Адже коли стається в області техногенна чи хімічна аварія, як у 2007 році в Ожидові, ми також виїжджаємо на ліквідацію небезпеки.
Справді приємно, що є така співпраця і розуміння потреб пожежної частини Трускавецькою міською радою.

– Тобто ви непогано технічно забезпечені?
– На 100% ні, але в принципі нормально. Ще раз наголошу, в цьому велика заслуга міста Трускавця. Бо в державному бюджеті наразі не на все вистачає коштів. Ми розуміємо, – країна знаходиться в стані війни, основні фінанси направляються на Міністерство Збройних Сил. Та відчуваємо, що держава і про нас не забуває. Нам у 2019 році підняли заробітну плату на 2000 тисячі гривень. Тобто фінансування збільшується, і застаріла велика техніка поступово повільно, але оновлюється.

– Іване Степановичу, ну і на завершення розкажіть, будь ласка, які найтиповіші та найдивніші виклики?
– 80 відсотків пожеж відбувається в житловому секторі. Люди, в більшості, самі винні у своїх бідах, – то електроприлади не виключили,то батарею накрили тощо. Щоправда, потрібно відзначити, що створення ОСББ – об’єднань співвласників багатоквартирних будинків – суттєво додало порядку та зменшило кількість пожеж у підвалах, де в холодну пору грілися алкоголем та цигарками безхатьки. Тепер майже всюди є господарі, і підвали закриваються. Тож викликів на «зимові» пожежі зменшилося.
Виїжджаємо також на ліквідацію ДТП, забір розлитої ртуті, ліквідацію вибухонебезпечних речовин. Разом з тим, люди викликають рятувати котів, диких качок, лебедів. Навіть сокіл-фотомодель в курортному парку на мить забув, що він на шнурку, полинув вверх і заплутався в гілках та шнурку… Довелося виїжджати рятувати.
Найбільше шкода було гіпопотама, якого привіз заїжджий цирк минулого літа. В сильну спеку на тварину довелося вилити вісім літрів води, щоб «відтерти», привести до свідомості.

– А палії трави? Є на них рада?
– Поки що не дуже. Штрафи дуже маленькі. Але судячи з того, що обурення свідомих громадян підпалами трави з кожним роком зростає, є надія, що з часом і тут ситуація зміниться.

– Іване Степановичу, у вас в частині всі такі толерантні оптимісти?
– Пожежна служба – робота для молодих і здорових людей. У нас рятівне спорядження разом з кисневим балоном важить 25 кілограм. Тож без фізичної підготовки та оптимізму це не потягнеш. А ми уже два роки підряд перші у змаганнях газодимозахисних служб та в пожежно-прикладному спорті. Наймолодшому нашому працівнику 18 років, найстаршому рятувальнику 45.
– Дякую за розмову.

Іра Циган

Газета “Медіа Дрогобиччина”, № 3(50)

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *