Християнська етика в школі – відмовитися не можна залишити!  

 

 Щорічно із стартом нового навчального року серед батьків школярів назріває конфлікт: чи потрібне викладання предмету християнської етики? Думки тут розходяться: одні схвалюють дисципліну, інші – засуджують. Журналісти «Медіа Дрогобиччини»  спробували з’ясувати, що несе курс християнської етики учням та чого їх вчить. Нашими співрозмовниками стали шкільний психолог, отець та вчитель, який понад 7 років викладав основи християнської етики. Однак перед тим як подати думки компетентних осіб заглянемо трішки в історію.  

 

 В 35-й статті Конституції України йдеться про відокремлення держави від церкви та церкви від школи, але з цієї статті випливає також право сповідувати будь-яку релігію та отримувати про неї знання. Курс християнської етики почав викладатися в школах України після повалення Радянського Союзу – на початку 90-х років. Як запевняють педагоги, з цього часу в дисципліні відбулося чимало змін: сьогодні християнська етика в школі покликана насамперед «виховати високоморального громадянина України», прищепити йому загальні принципи добра, порядності та моральності, закликати до толерантності та взаєморозуміння. «Мова не йде про заучування молитов на уроках та насадження певної релігії, і це треба розуміти», – переконують у Департаменті освіти Львівщини. Та додають: цей предмет давно не викладають священики чи монахи, а люди, які здобули відповідну педагогічну освіту та є вчителями християнської етики. До прикладу, у Львові такі педагоги щорічно проходять курс підвищення кваліфікацій при Українському католицькому університеті. Також не слід плутати християнську етику із катехизацією, яка є факультативом. Предмет християнської етики стартує в школах з першого класу. Однак, що важливо – якщо  батьки не захочуть, щоб їхня дитина відвідувала ці заняття з певних світоглядних чи релігійних міркувань, то вони можуть відмовитись, написавши про це відповідну заяву. Проте такі випадки на Львівщині трапляються вкрай рідко.

 

 Що ж думають про християнську етику люди, які, як ніхто інший, добре розуміють дітей та їхній  внутрішні світ – ділимося думками спеціалістів, а висновки кожен зробить свої.

 

 Ірина Мітрофанова:

«Кожен має право на свою віру, однак розгляд та обговорення загальних питань, що стосуються людських цінностей та моральні ще нікому не зашкодив!»

(практичний  психолог Дрогобицької гімназії ім. Б.Лепкого )

 «На моє переконання, урок християнської етики потрібен у шкільній програмі. Наш західний регіон з дідів-прадідів славиться релігійністю, тому намагання вчителів прищепити дітям через християнську етику такі цінності як мораль, показати, де проходить межа добра та зла, навчити справедливості – нікому не йде на шкоду. Також на уроках християнської етики дітям розповідають про віру, її засади і принципи,  розглядають різні біблійні історії та життєві приклади на них. Безумовно всі ці розповіді є сконцентровані на одне – навчити дітей бути толерантними, гуманними один до одного, милосердними. Це те, чого часто у сучасному світі бракує, особливо у спілкуванні між підлітками.

 Доволі часто батьки бідкаються, що не всі діти в класі є одного віросповідання. Тут хвилюватися не слід, адже предмет християнської етики не служба Божа в церкві, тут закладають основи моралі, духовності, мислення, формують загальний розвиток особистості та вчать любові до свого ближнього. Тому не треба шукати підводних каменів там, де їх немає. Окрім цього, в школах нашого міста дозволено батькам, які категорично не хочуть, щоб їхня дитина відвідувала цей курс – писати відмову від присутності на предметі. Тоді такий учень проводить час зі шкільним психологом або ж іншим вчителем, який у цей час не має уроків».

 

Андрій Юркевич:

«Христинська етика – не релігійна пропаганда!»  

(сім років викладав християнську етику в Солонській ЗОШ)

 «Християнська етика – це предмет, над яким найбільше ставлять експериментів, змінюють програму, вносять корективи. Коли я сім років поспіль викладав цей курс в сільській школі у Солонську, то за цей час в нього п’ять разів вносили тотальні зміни. Вважаю, що християнську етику можна було б сьогодні перейменувати на курс релігієзнавства. Однозначно, що цей предмет необхідний дітям. За десятиліття існування на наших теренах тоталітарного радянського режиму та нищення всього святого – відродження нації та духовне освічення людей та молодого покоління є на часі! Однак тут треба чітко відмежовувати – предмет не покликаний пропагувати певну релігію та спонукати до її сповідування. Він насамперед роз’яснює головні засади моральних принципів, чеснот та демонструє яскраві приклади добра та інших людських гідностей на певних біблійних історіях.

 Щодо суперечностей батьків, чи потрібен цей предмет в школі, скажу так: у тій школі, де працював я, діти із задоволенням йшли на християнську етику. В першому класі на цих уроках діти багато малюють, роздумують над створенням світу, їм більше викладають світоглядні речі. Зважаючи на те, що Україна – християнська держава і цю християнськість нам треба плекати та бути на її сторожі, введення ще у 90-х роках цього курсу у шкільну програму не несе нічого поганого. Щодо того, що зараз кожен має право сповідувати ту релігію, яку він вважає за потрібне то за гострої потреби певні учні можуть християнську етику в школі не відвідувати, якщо батьки в цьому питанні настільки категоричні.

 Загалом, на мою думку, курс християнської етики  має бути зосереджений на тому, що таке релігія, як вона виникла, які є течії, а також нести основи моральності та духовності дітям, вчити їх бути мудрими, толерантними тощо. Свого часу мені було простіше: викладаючи християнську етику в сільській школі, де громада ділилася на дві релігійні течії (православних та римо-католиків) особливих проблем в класі не виникало. Дітям я доносив,  які є свята в римо-католицької і православної громади, ми класом вітали один одного із цими святами, розглядали певні біблійні приклади. Підкреслюю: жодного насадження певної віри та акцент на моральні чесноти».

 

Отець Ігор Цмоканич :

«Уроки християнської етики – це не є уроки катехизації, вони носять виключно морально-етичну складову!»

 «Глибоко переконаний,  що предмет християнської етики  потрібен. Що входить до обов’язків школи? Більшість людей думають, що завдання школи навчити дітей певних знань і вмінь, які їм стануть у пригоді в дорослому житті. Але найважливіше тут – це виховати дитину людиною! Теперішня навчальна програма перевантажена  інформаційно, причому деякими предметами дитина точно не скористається в житті. Виходить, що шкільна програма – ціна якісного та такого потрібного нині виховання. До того ж додайте проблему, що батьки частенько усуваються від виховання дітей, оскільки темп сучасного світу дуже шалений і часу на все не вистачає. Тож бачимо,  що сім’я вже не в такій мірі передає ті духовні цінності, які мають бути координатом у житті дитини. І тому, зважаючи на це, християнська етика в школі є вкрай потрібною. Бо формує у дітей моральні і духовні цінності, прищеплює їм любов до ближнього. Це, мабуть, єдиний предмет, де учні чують про ці якості.

 На мою думку, християнська етика мусить містити в собі основи культури України, яка виросла на християнському грунті . «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», – закликає Тарасова мудрість. Звісно, є різні народи, з різними культурами і віросповіданнями, але той факт, що дитині треба бодай знати основу християнської культури, історію церкви в Україні – ніхто не заперечить. Переконаний, що вчителі також можуть доносити на цих уроках інформацію  про розмаїття нашої культури, багаті традиції та свята – це нікому не принесе шкоди. Тут багато чого залежить ще й від батьків: якщо батьки освічені і самі сповідують ці принципи, то, звісно, що вони прагнутимуть, аби й їхнє чадо навчалося мудрості».

 

Розмову вела Наталя Зелена

Медіа Дрогобиччина, № 15 (45)

 

***

Триває передплата “Медіа Дрогобиччини” на 2019 рік

Зробити її можна онлайн:
Друкована газета – 70 гривень на цілий рік – ЗА ПОСИЛАННЯМ

ПДФ-версія друкованої газети – 50 гривень на рік – ЗА ПОСИЛАННЯМ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *