Усніє Умерова: «Тут заробляти можливо! Але не треба боятися і лінуватися» //Розвивай\ся//

 

Виїхати за кордон, щоб прогодувати сім’ю – напевно, якщо не в усіх, то в кожної другої родини є таке.

Спільно з УГП на шпальтах «Медіа Дрогобиччини» розпочинаємо проект «Розвивай\ся», який має на меті розповісти про успішні практики ведення бізнесу в Україні, відповісти на запитання тих, хто починає чи ще вагається, надати юридичну чи консультаційну допомогу.

Все для того, аби потенційні трудові мігранти знайшли себе тут, в Україні.

Бо заробляти вдома можливо!

Тож, якщо маєте запитання – надсилайте їх на адресу info@drogmedia.net.ua з приміткою в темі листа «Розвивай\ся». Ми підготуємо відповіді, які обов’язково знайдете в наших наступних номерах.

 

А тим часом – натхненна розмова з Усніє Умеровою. Переселенка з Криму, у Дрогобичі розпочала власну справу. З нуля. І змогла!

Про проект «ТараАш» – в нашій розмові

 

–          Почнемо з часів Криму: в Сімферополі ви займалися власною справою, вели власний бізнес?

–          Ні. Там я встигла отримати вищу освіту – стати менеджером-економістом, потім одна декретна відпустка, друга. Трохи часу пропрацювала менеджером в супермаркеті. Але це було зовсім недовго, два місяці. Це була велика мережа і одразу я стала керуючою, але молода і «зелена», я зовсім не була готова до цього.

Взагалі ж, у нас там мислення було інше. Вважалося, що всі спершу навчаються, а потім йдуть кудись на когось працювати. Ти постійно в пошуках роботи, Така думка, що можна відкрити щось своє і працювати на себе – навіть на виникала.

Після всіх відомих подій ми переїхали сюди. Відверто кажучи, весь світ для нас перевернувся. Нова місцевість, зовсім інші люди, інший менталітет. Там у нас теж були, до прикладу, свої релігійні свята, але вони точно не так святкувалися, як тут. Тож перший період ми з усім і  усіма знайомилися. Так, нам було важко. Але водночас і пощастило: чоловік (за фахом кухар) одразу знайшов роботу, ми мали на що жити. Також велика вдячність тим людям, які нас до себе взяли на деякий час пожити. Та вже тоді я розуміла, що так не буде, що не можна постійно користуватися добротою людей. Тому казала: нам треба рухатися, треба щось робити.

 

–          З чого все почалося? І чи було це випадковістю?

–          Випадковостей не буває. Першою нашою знайомою була жіночка з центру зайнятості, яка нас зустріла. Наша дитинка тоді була ще маленька, і вона запропонувала нам візочок, просто так. Ми до цього взагалі не звикли – як люди можуть безкоштовно щось дати? А на цей час той візок був нам дуже потрібен. І ось вона ввечері привезла нам його і речі дитячі. Ми ж коли їхали – взяли мало що, думали, скоро повернемося. Тоді я її пригостила своїми національними стравами, ми подружилися, почали спілкуватися. Вона й каже: «У нас є така проблема, що ми на обід постійно думаємо, куди би піти, де б поїсти. Чому ти не хочеш отак готувати для інших? Офіс, всі голодні в обід». Це була перша грандіозна ідея свого маленького бізнесу. Найпершими були моїх шість чебуреків. Ніколи цього не забуду! Вони коштували по 10 гривень, тож заробила я 60 гривень. Небагато, скажете? Може, й так. Але я була така щаслива як ніколи! Бо це було в той час, коли потребуєш!

Далі спрацювало «сарафанне радіо». Яке рознесло, що ми займаємось чимось таким, чого в Дрогобичі нема, готуємо щось нове і цікаве.

Багато хто казав, що така наша справа не піде, бо люди спочатку розсмакують новинки а потім знову повернуться до своїх вареників і борщу.

Але, знаєте, попри скептицизм,  пішло!

Через рік такої роботи ми почали задумуватися про те, що дійсно можна пробувати відкривати щось більше. В інтернеті трапилась стаття про гранти. Ти приймаєш участь, пишеш бізнес-план, якщо він подобається донору чи інвестору – то вони тобі дають ресурси. Чоловік до останнього не вірив, казав, що надурять, що це неможливо. Але я переконала його спробувати. Жага до пригод (сміється) завжди веде мене на ризик, але ще не підводила. Хоча завжди думаю, що якщо не вдасться – буду мати досвід, а це теж немало. Довго думали, на що ж писати ту заявку. Кажу до чоловіка: «Знаєш, я в душі економіст, мені байдуже який бізнес рахувати. Ти кухар, тому давай щось з кухнею спробуємо. Тим паче, людям подобається».

Отже, написали. Але на конкурс йшла ще з незавершеною думкою. Ніяк не могла зрозуміти, що саме відкривати. Добре, що потрапила в добрі руки – це був «Клуб ділових людей», який нас навчав. Ось вони й допомогли – і з ідеєю, і зі всім решта.  Ми виявляли ключових клієнтів (для кого я особисто хочу працювати), над чим треба працювати. І головне, там навчили, що треба дійсно людям давати емоцію. Не товар, який ти продаєш, а ту емоцію, яку вони отримують, купуючи твій товар. Я йшла туди більше з ідеєю кафе, але вони підказали напрямок кейтерингу – тобто доставки їжі. Не треба платити оренду, не треба наймати багато персоналу – ти знаходиш приміщення, готуєш і розвозиш. Це дуже зручно, швидко окуповується, рентабельно. За ці п’ять років ми пробували багато всього: і кафе відкривали, і чебуречні мали, але ідея кейтерингу працює досі, люди знаходять нас, звертаються.

Згодом я оформила все офіційно (ФОП, ІІІ група – ред.), стала підприємцем.

 

–          Оформити свою діяльність спонукало те, що вашим клієнтом стали юридичні особи, більш платоспроможні?

–           Так.

Поштовхом стало те, що чимало наших клієнтів хочуть працювати по перерахунку. І якщо, щоб обслужити чийсь день народження ФОПа не треба, то надати послуги харчування під час тренінгу – потрібно.

Коли бізнес масштабується – ти доходиш до того, що це мусить бути.

Попит породив пропозицію.

 

–          У вас ніколи не виникало бажання виїхати жити і працювати за кордон? Бо однаково все треба починати з чистого аркуша.

–          Навіть були пропозиції. Але по-перше, я вже прикипіла до Дрогобича. Так, бувають складнощі. Але тут ми почали вільно дихати. Увімкнулася «підприємницька жилка», можемо розвиватися, пізнавати, реалізовувати себе, рости в своїх очах.

По друге, всі їдуть – а душею залишаються в Україні.  Я не хочу так.

Тут теж заробляти можна. Головне – бажання. Наскільки ти хочеш щось робити.

А якщо ти лежиш на дивані і жалієшся «ой, мені не щастить, роботи нема» – то звідки результат? Нас навіть відмовляли, нібито тут і так важко, роботи нема, звідси всі втікають, ще ви й сюди приїхали… Але ми голодні не залишилися. Були важкі часи, та треба себе взяти в руки і почати діяти. Все в нашій голові і в наших руках, і це правда.

Також дуже важливо любити свою справу. Спостерігаю, як багато людей працюють там, де їм не подобається. Нащо так робити? Це просто жити не своїм життям. Якби люди знали, що їм залишився всього один день – впевнена, вони не витрачали б цей час на незрозуміло що.

Треба робити те, що любиш. І робити з любов’ю.

 

–          Як ви себе підтримували, якщо щось не вдавалося? Якою була мотивація?

–          Головною мотивацією стало те, що дійсно потрібні були гроші. В нас двоє дітей, і це ті люди, заради яких ти хочеш і мусиш щось робити.

На початках мама, будучи в Криму, трохи сварилася. Каже: «Ти маєш червоний диплом! І ходиш по базарі самсу (пиріжок) продаєш». Дійсно, було. Треба ж з чогось починати. Чоловік навчився варити польський борщ. Я готувала нашу самсу. І після порад знайомих про те, що на ринку продавцям бракує часу піти пообідати, вирішила спробувати. Це виглядало епічно: взяла на плечі рюкзак з польським борщем, сумку з самсою, йду по базарі, ледь не плачу, мені важко і страшно –  перший день, як я маю це запропонувати? Але нічого! Впоралась! Бо мусила! Називала назви тут невідомі – самса, кубітета й інші різні наші. Людям було дивно. Але від того, що то щось нове і цікаве – пробували.

І тепер, коли я вже цим не займаюся, коли йду по ринку, продавці впізнають і просять: «А ви не можете особисто для нас зробити і принести?».

Дякую за ті часи! Вони навчили мене і спілкуватися з людьми (мову я вивчила, просто на базарі), і пропонувати товар, і не боятися йти вперед.

Тепер я впевнена, що все в житті нам дається не просто так. Чому я не змогла бути менеджером в «Фокстроті»? Тому, що не можливо керувати людьми, поки ти сам це не перейдеш, не зрозумієш суть роботи.

І тоді, коли мама плакала за моїм червоним дипломом, я відповідала: «Нічого, витримаю, це не страшно. Головне, що я щось заробила, прийду не з пустими руками, мої діти не голодні»

 

–         Чи плануєте масштабувати свій бізнес? Наймати людей?

–          В мене вже є наймані працівники. Ті люди, яких я обслуговувала поодинці – тепер замовляють в мене великі заходи: дні народження, корпоративи тощо. Кожна людина приводить мені ще десять. Фактично, це і є масштабування.

 

–          Що б ви побажали тим, хто боїться? Хто ходить кожного дня на нестерпну роботу чи навіть лишає свою родину в пошуках кращого заробітку?

–          Не боятися. Не лінуватися. Там, де здається легше – насправді так не є. Кожна людина – геніальна по-своєму. Це просто треба розгледіти, зрозуміти, що тобі вдається найкраще.

Так, у нас є багато людей, які, наприклад, роблять макіяж, нарощують вії. Але ж знаходиться найкращий фахівець, до якого попит стає шаленим. Робіть своє – і саме ви станете тим найкращим. Робіть все якісно – і люди прийдуть до вас.

 

–          Що, на вашу думку, є найважливішим у бізнесі?

–          Клієнтоорієнтованість. Ти завжди маєш бути в контакті зі своїм клієнтом, питати що він хоче, і давати йому саме це.

Є люди, які надто прискіпливі. Хочеться вибухнути – але ти не маєш права.  Інші переважно відмовляються від таких клієнтів, а ти спробуй йому вгоди. От ніхто не може його обслужити, а ти можеш! Повір, він потім викладе тобі такі гроші, що замінить десять звичайних людей. Так, придирається. Але треба прислухатись, помовчати, вгодити – і він твій назавжди!

Розмовляла Марія Кульчицька

Медіа Дрогобиччина, № 14 (44)

фото з мережі

 

 

Впродовж теми:

Як почати і розвинути власну справу

Підприємці є двигуном будь-якої сучасної розвиненої економіки, оскільки саме вони створюють більшість робочих місць, впроваджують інновації, стимулюють зростання добробуту середнього класу і закладають основу громадянського суспільства. Саме тому розвиток підприємництва є нагальним економічним завданням сучасної України.

Маємо над чим задуматися, і кожен з нас може самостійно вплинути на цю ситуацію, започаткувавши і розвиваючи свій власний бізнес. Допомогти у цьому покликаний довідник УГП «Підприємництво – двигун економічного розвитку. Почати і розвинути власну справу.»

Отже, де шукати ідеї?

1. Франчайзинг (англ. franchising) – це спосіб організації бізнесу, при якому компанія-власник (франчайзер) передає незалежному бізнесмену чи компанії (франчайзі) право на продаж товарів і послуг цієї компанії в обмін на зобов’язання франчайзи продавати ці товари або послуги за визначених умов: з дотриманням певних якісних характеристик; із застосуванням обумовлених технологій; за розробленою схемою; у чітко встановленому місці; під певним товарним знаком.
Найпопулярніші інтернет-платформи для пошуку пропозицій: www.franchising.ua , www.franchise.ua , www.franch.ua , www.bizrating.com.ua
Почерпнути ідеї можна, наприклад, на виставці „Франчайзинг. Виставка успішних франшиз“, яка щорічно відбувається у лютому в Києві (www.franchising.euroindex.ua).

2. Спеціалізовані інтернет-форуми
На цих сайтах Ви можете знайти інформацію, запозичити ідею, а також отримати юридичні, бухгалтерські та інші консультації: www.biznet.kiev.ua , www.bforum.com.ua

3. Виставки товарів і послуг.
Не лінуйтеся відвідувати їх, адже ми ніколи не можемо знати наперед, де знайдемо щось потрібне і корисне для себе. Наприклад, ідею чи партнерів. www.ukr-expo.com.ua
Крім українських заходів, варто звернути увагу на європейські виставки та заходи. Відвідати їх часто простіше, ніж думає більшість із нас. Сучасна молодь витрачає доволі багато коштів на своє дозвілля, необдумані покупки і т.д. Більш раціонально спланувавши свої видатки Ви можете заощадити кошти на бюджетний варіант транспорту, проживання в хостелі тощо. Це дасть можливість ознайомитися зі світовими традиціями бізнесу. Бонусом від такої поїздки стане знайомство з новим містом, спілкування з новими людьми. До прикладу, дорога у два боки до Франкфурта чи Дюссельдорфа, де відбувається неймовірна кількість бізнес-подій, вартуватиме приблизно 100 євро, проживання у хостелі – 20 євро за добу, вхідний квиток на виставку – 20 євро. Вдосконалюватися можливо. Вибір за Вами!!!
На цьому порталі Ви можете ознайомитися з переліком найбільш відомих європейських виставок: www.messen.de

4. Інтернет-портали бізнес-ідей
Інтернет-портали бізнес-ідей безперечно стануть Вам у пригоді. Ознайомившись із чужою ідеєю, Ви можете використати її повністю або лише частково, адаптувати відповідно до свого бачення і можливостей. www.homebiznes.in.ua , WWW.business-models.com.ua

5. Ідеї та можливості поруч з нами
Мисляча активна людина їх обов’язково розгледить і використає. Будьте уважними, і Ви знайдете те, що принесе Вам не лише прибуток, а й задоволення від реалізації проекту

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *