«Христос Воскрес із мертвих»!  Що маємо знати про свято Пасхи та як по-християнськи його зустріти

Чепурна рум’яна паска, писанки та крашанки, дзвінкоголосе «Христос Воскрес!» – ми на порозі одного з найвеличніших християнських свят – Світлого Христового Воскресіння. Син Божий прийшов у цей світ, щоб силою своєї любові врятувати та навернути людей до вічного життя. За це був страчений, сплюндрований та розіп’ятий на хресті. Однак за три дні після своєї смерті Христос Воскрес. Воскрес, щоб ще з більшою силою творити чудо, зцілювати та силою своєю безмежної  любові навертати грішних до віри. Про те як маємо вірно сприймати Христове Воскресіння та що маємо знати про нього, говоримо із сотрудником парафії Святого Миколая Трускавецького деканату отцем Василем  Нестером . 

– Отче, християни в очікуванні великого свята – Христового Воскресіння! Пасці передує піст. Що за цей час маємо осмислити, як християни? Як готувати себе до Світлого Воскресіння? 

 – Так справді, перед важливими святами у церковному році, такими як Воскресіння, Різдво, Успіння чи іншими, передує період приготування, який ми, християни, називаємо постом. Це гарна нагода більше роздумати над цією спасенною подією: як, коли і для чого вона відбулася, а також застановитися, який стосунок це має до мене особисто та до мого життя.  Коли готуємося прийняти якогось дорогого для нас гостя, то, очевидно, що два моменти у цьому приготуванні важливі для нас: по-перше, ця особа несе із собою якісь очікування,  радість від спілкування, можливо, якісь подарунки, або просто нам приємно бути з нею, а по-друге, хочемо влаштувати найкраще прийняття для неї – впорядковуємо помешкання, налаштовуємо себе на розмову.  

 Воскресіння Христове – це найважливіша подія для християн, в якій ми зустрічаємося із Живим і Воскреслим Господом. У цій події зустрічаємо Бога, який дарує нам не щось тимчасове, а вічне життя. Чи можемо ми це збагнути? Чи відчуваємо, яка безмірна любов і радість мала б сповнювати серце християнина від зустрічі із Богом, який реально присутній в нашому житті і невидимо наповнює наше серце миром та радістю?  Ось чому так важливо було сорок днів готуватися до цієї події. Ось чому такі важливі ці духовні настанови Церкви у час посту. Щоб відірвати нас від щоденної метушні, вкотре замислитися  про те,  що дійсно  приносить нам правдиву користь. Іншими словами Церква каже: «У шаленому ритмі сучасного життя знаходьте час для молитви, для особистої зустрічі із люблячим Небесним Отцем; у потоці численної і часто деструктивної інформації, навчіться відсіювати полову від зерна, читайте більше Святе Письмо, добру християнську літературу, спілкуйтеся у колі сімʼї у дусі взаємоповаги і обдарування, дивіться разом повчальні християнські фільми, перестаньте їсти не тільки м’ясо, але й один одного. Хочете дійсно бути вільними, звільніться не тільки від того що забирає здоров’я, а часто і життя, а це алкоголю, наркотиків, тютюну, але й від віртуального зависання у соцмережах, від пліткування та очорнення, від всього що може поневолювати та забирати правдиву радість життя. Впорядковуючи свої оселі, не забудьте очистити дім своєї душі від бруду гріха. Нехай Сповідь та Євхаристія, будуть для вас не тільки формальним сповненням щорічної одноразової повинності, але шансом відчути себе внутрішньо чистими та оновленими».  

– Особливим сумом та жалем для християн перед Великоднем наповнена Страсна  П’ятниця – час, коли Ісус Христос лежить у гробі і ми поспішаємо до плащаниці. Як трактувати цей скорботний день?

– Дійсно, у Страсній П’ятниці ми бачимо багато зовнішніх ознак про те, що цей день виглядає сумним. Виставлена плащаниця із зображенням померлого Христа у храмах, приписується строгий піст, вірні заохочуються до присутності на страсних богослужіннях. Справді, сумно, що людина відкинула Спасителя, сумно, що творіння розпинає Творця, сумно, що ми повторюємо цей вчинок відкинення, коли демонстративно прагнемо влаштувати своє життя без Бога. Однак на цю подію ми маємо дивитися, найперше, як на велику справу Бога за спасіння людини. Писання каже: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне». Тому у Страсній П’ятниці ми мусимо побачити ту безмежну любов Бога до людини, ту велику силу жертви, яка рятує і визволяє грішний люд. Саме тут ми вчимося, що тільки силою любові, відданості аж до кінця, можна досягнути змін як власного життя, так і суспільного.

– Що це свято несе християнам? Чим є Пасха для віруючих людей?   

– Слово «Пасха» походить із єврейської мови і означає вихід або перехід з одного стану в інший. Для нас вона означає навернення і перехід від духовної могили до світла, від смутку до радості, від смерті до життя. Адже недаремно ми так урочисто за декілька днів співатимемо цей воскресний гімн: «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував».  

Хочу навести тут один приклад-аналогію. Оповідають, що у деяких скелястих  місцях можуть мешкати орли, які доживають до сімдесяти, вісімдесяти років, проте не всі. Коли вони досягають близько сорока років, це час їхнього, можна сказати, занепаду, вони старіють – крила обвисають, дзьоб та кігті не здатні добувати їжу. Тоді вони мають два варіанти: перший, очевидний – померти з голоду. Але деякі з них вибирають інший. Збираються із останніх сил, злітають у якусь скелясту щілину, і там завзято оббивають свій дзьоб до каміння, виривають старі кігті та пір’я… За кілька тижнів все починає відновлюватися, до них повертається життя. Вони немовби повертають свою «орлину юність» і можуть жити ще дуже довго. Щось подібне має статися і з нами у духовному житті. По сорока днях боротьби зі старими звичками, із обвислим егоїзмом, Воскреслий Господь хоче і може своєю благодаттю відновити молодість нашої душі. Туди приходить надія і світло, повертається життя. Нам, очевидно, треба прикласти чимало зусиль, щоб піднестись, побачити світ Божими очима, в якому так багато краси і добра, перестати нарікати і озлоблюватись та мати сили ще й іншим звіщати надію, любити та служити Богові. Ось тоді Пасха буде нашим особистим воскресінням. 

– За традицією на Пасху до церкви несемо освячувати кошики зі смаколиками. Що маємо святити в цей день, а чого не слід класти в кошик?

– Коли понесемо до храму на освячення гарно прикрашені кошики, то почуємо молитву благословення на визначені страви, які, власне, і мають в основному складати цей пасхальний набір, а саме: паска або випечений агнець, яйця, м’ясні та молочні страви, хрін та сіль. Саме ці продукти і треба освячувати до великоднього столу. Оскільки за ними є закріплена сильна  символіка, символіка вічного життя та воскресіння, символіка, що говорить про міцність нашої віри та тісний зв’язок людини з Богом. Тому не перетворюймо великодні кошики на продуктові набори,  а кладімо у них та освячуймо лиш потрібні та доречні до цього великого свята продукти. Тим паче, освяченими продуктами на Пасху, які було заборонено їсти за час посту, в цей великий день треба смакувати, а не переїдатися ними. Важливо, щоб на Воскресіння Господнє жодна жива душа не почувала себе самотньою – тож запросіть у гості самотніх сусідів чи пригостіть їх освяченими продуктами. Не забудьте віддати шану і померлим родичам на кладовищах. 

– Отче, чи є у Вас особливі сімейні традиції на Пасху?

– Дуже люблю це свято. Подібно як все навесні підноситься та розцвітає, так і Воскресіння Христове, душу підносить угору, у нас з’являється більше радості і миру. Традиційно з сім’єю йдемо до храму. Молимось, співаємо, радіємо. Тішимося, як вдається поїхати до родини або спільно зібратися на святкові гаївки біля храму.

Хочу побажати усім християнам, щоб у кожній оселі не бракувало на Великдень надії, щоб ми пережили справжню Пасху внутрішньої переміни, і з цим обов’язково прийде такий очікуваний і вистражданий «Великий День» для нашої України.  Христос Воскрес! Воістину Воскрес!  

Розмову вела Наталія Зелена 

 

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *