Макс Кідрук: «Я – скептик, раціоналіст та атеїст»

  •  
  •  
  •  
  •  

Наукові відкриття та фантастичні  розповіді – такими є книги  відомого українського письменника Макса Кідрука. Сам автор є невпинним мандрівником та відкривачем, а тому його головною мотивацією  у житті є  подорожі. Власне, навіть свій книжковий тур він перетворив у захопливу мандрівку містами України.  

“100 міст” – так  називається тур-презентація книжок автора Макса Кідрука.  До списку  відвідуваних міст, безперечно, потрапив і Дрогобич, де Макс аж двічі презентував свої книги: спершу – у приміщенні біологічного факультету (вілла Яроша), а пообіді – у незмінній залі центральної міської бібліотеки ім. В. Чорновола.  Автор багато розповідав про теорію науки, закони фізики і про спосіб свого життя. Дізнаємося і ми?

– Триває тур на підтримку роману «Не озирайся і мовчи». Ти об’їздив уже достатню кількість міст, зокрема, Схід України. Зізнайся, де було найбільш комфортно?

Дуже непросто дати відповідь на це запитання, особливо, якщо мова йде про політкоректність. Знаєш, я зараз скажу те, що не люблю говорити, але все ж таки: порівнюючи  дві частини України, досить сильно відчуваєш цей перекіс. Я, звісно, не вперше в турі, але маленькими містечками я наважився проїхатись лише зараз. Я завжди їздив регіональними центрами, де люди «прокачані» і налаштовані на ту чи іншу подію, натомість, малі міста – це інколи дуже складно.  Я не заглиблюватимусь у причини, чому, скажімо, Схід різниться від Заходу. Але однозначно, тут, на Заході мої презентації проходять куди краще, тепліше і приємніше. Це не означає, що на Сході не було хороших презентацій. Дніпро, Рудне, Жовті Води – це приклади тих міст, де було  чудово, де купували всі мої книги та радісно зустрічали, незважаючи на те, що ці міста є, по суті, російськомовними.

– Якщо повертатися до Заходу країни, що тут тебе здивувало найбільше?

Загалом, є в Україні такі міста, де мені хочеться сказати “Вау”. Це, наприклад, Умань, Біла Церква, Шепетівка, Сарни, Червоноград, а зараз – власне і Дрогобич. Тут шалено купують мої книги, дуже  вдячно мене приймають. Як і скрізь, тут відчувається певний фінансовий нестаток  міст, але, попри все, вони живуть у мега-позитивному настрої та чудовому ритмі власного розвитку. Це важливо і приємно мені як автору.

– Ти згадав Дрогобич. Чи можеш його виокремити  з- поміж усіх інших міст?

Я сьогодні багато гуляв вашим містом і був  здивований майже всім. Приємно здивований! Архітектурою, чистотою, людьми, закладами та атмосферою. Але я не можу об’єктивно говорити про Дрогобич. Адже навіть під час прогулянки мене впізнавали на вулицях і робили фото. Звісно, це приємно автору, тож я скажу, що Дрогобич – одне з найкращих міст у цілому турі, який ми  продовжуємо долати.

– Найбільше уваги під час туру ти приділяєш роману “Не озирайся і мовчи”.  Розкажи, на чому ти базуєш свої історії?

Я намагаюсь базувати їх на найбільш раціональній основі. «Не озирайся і мовчи» – це не лише соціальна проблематика. Це також роман про паралельний світ, але, власне, у тому сенсі, у якому його бачить сучасна фізика та наука.

– Наскільки тобі вдається вплітати вигадку у сюжети?

Вона присутня. Але все ж мені важливо, щоб історія була максимально реалістичною. Я  ставлю себе на місце читача і намагаюся сам зрозуміти ту чи іншу історію. Я завжди прагну  досягати того моменту, щоб врешті-решт читач повірив у справжність написаного.

– Ти поєднуєш дві професії. Перша – це інженер. Чому ти взявся за літературу?

Мій батько був письменником, багато публікувався. Те, що я інженер – це радше таке… Як тобі пояснити… Я з дитинства хотів бути професійним письменником. Але уяви мене в одинадцятому класі.  Якби тоді я прийшов до своїх батьків і сказав, що мрію писати…  У кращому випадку вони б засміялись, а в гіршому – дали мені б прочухана і сказали: «Іди вчитись».  Але у мене непогано виходило і вчитися  у фіз-мат класі, і брати участь в олімпіадах. Я любив цю справу також, проте, в якийсь момент, таки захотів змінити фах. Звісно, сьогодні я абсолютно щасливий від усіх змін, що відбулись.

– Ти говорив про професійність.  Що вкладаєш у це слово?

Скажімо, якщо я заробляю собі на життя книгами і тільки ними – тоді так, це професійність. Це означає, що нічим іншим поза літературою не займаюсь та інших доходів, окрім літератури, теж не маю. Якщо зі своїх книг я можу оплатити рахунки, придбати одяг, їжу та подорожувати – тоді, мабуть, можна говорити про професійність.

– Цей тур сотнею міст триває за  твій власний рахунок?

Ну так. Але тур також “окуповує” сам себе. Ми робимо платні презентації в усіх обласних центрах – саме завдяки цьому можемо робити їх безкоштовними у маленьких містах (Дрогобич, Стрий і т.д.). Цього року до такої ініціативи приєднуються ще більше великих міст, і це дуже приємно.

– Яким буде наступний марафон?

Я продовжую писати свій новий роман. Жодних часових рамок не ставлю, але сподіваюсь, що книжка зявиться цього літа. Зараз ми досліджуємо усі міста для того, щоб наступний тур був ще масштабнішим та ефективнішим. Окрім того, плануємо їздити не лише Україною, а й Європою. Німеччина та Америка – це ті країни, куди ми з командою маємо намір поїхати вже з моїм новим романом.

– Чим він здивує нас, цей новий роман?

Це буде  цікава і довга подорож – про людські цінності у найбільш важких умовах. Я дуже вірю, що цей роман буде не менш  захопливим, аніж усі мої попередні.

– І наостанок зізнайся, у що ти віриш.

Я – скептик, раціоналіст та атеїст. Тому поняття «віри» для мене фактично відсутнє. Для мене не існує догм – цього, власне, і вчить науковий метод. Але у новому романі, до речі,  будуть яскраво і чітко виражені поняття «мораль», «релігія», «віра» та пояснено, наскільки це важливі речі. Але, звісно, історія буде не лише про це. Там буде багато персонажів, багато речей, які  я люблю і знаю, на кшталт політики, футболу, релігії. І все це буде пов’язано із раціональністю та тим,  наскільки вона впливає  на кожну людину.

Нагадаю, що презентація книжок Макса Кідрука у Дрогобичі відбулась першого грудня.

Єва Райська, Медіа Дрогобиччина №1 (31) від 19 січня

 

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *