2017 рік – баланс між “зрадою” та “перемогою” дотримано

Підсумки року, що минає

У цій статті ми спробували виокремити декілька подій з буття нашого регіону – і хороших, і не дуже. Адже там, де є білий колір, знайдеться місце і чорному. А декому ми й номінації року присудимо…

Отож. Найбільшу перемогу року насправді визначити важко, адже єдиної, всеохоплюючої та “кінцевої” перемоги не було. Локальні покращення справді трохи “пробігали”, однак, на жаль, кожна перемога мала свою протилежність або гіркоту.

Ось у Дрогобичі, наприклад, відкрили басейн. Це добре, адже він фактично не функціонував десятиліттями, а тепер і дорослі, і малі мають місце, де можна навчитися плавати  або вдосконалити це вміння. Однак, у підвалі цієї ж ДЮСШ, де відновили басейн, через недобросовісне планування та виконання робіт, міський бюджет втратив значну суму коштів. Розумники вирішили “прикрутити” гіпсокартон у мокрому підвалі, який у майбутньому мав стати відремонтованим спортивним залом. За дуже короткий час цей гіпсокартон покрився пліснявою та почав вбирати вологу. В такому стані він там залишатися не може, адже стає реальною загрозою для здоров’я вихованців школи та тренерського складу, якщо, звісно, тут розпочнеться навчання… Ось його і демонтували. Питання: хто за нього має заплатити? Ми так про це і не довідалися. Незважаючи на публікації, влада цю проблему “замовчала”, адже у нас люблять говорити лише про хороше.

Продовжимо тему спорту. На території цієї ж ДЮСШ розпочали будівництво декількох спортивних майданчиків – і це перемога. Але є й інша думка: на цій території більше б пасували такі інфраструктурні об`єкти як роздягалки чи трибуна, мовляв, навіщо в одному місці там багато однакових майданчиків? Можливо, тому, що на їхньому будівництві можна заробити?! Логічніше було б вкласти кошти у бігові доріжки, адже це створило б можливість проводити обласні або Всеукраїнські змагання з легкої атлетики.

 

Неподалік від ДЮСШ ім. Боберського міська влада бореться із самовільним будівництвом гаражів. Якщо бути точнішими, то гаражі тут вже давно, але їх не узаконили вчасно, тому треба зносити… Однак та ж міська рада не бачить або не хоче бачити, як на території міської лікарні збудували “гараж”, який по суті є величезним будинком. Відповідно до документів, земля виділена для будівництва та обслуговування гаражу, але насправді тут вибудували будинок на два поверхи, який, імовірно, буде медичним центром. Міській раді ніби зір відняло, як і Архбудконтролю… На жаль, сподівання на цю організацію себе не виправдали. Можливо, саме Архбудконтролю вартує присудити номінацію “Розчарування року”?..

 

Насправді усе страшенно діалектично. Влада чомусь має вибіркову реакцію.

 

Ось вам трішки перемоги. Бійцям АТО врешті почали виділяти землю. У 2017 році у Дрогобичі справді було виділено багато земельних ділянок військовим. Але процес виділення земельних ділянок простим містянам залишається, м’яко кажучи, незрозумілим. Якщо корупція існує в стінах рад, то вона також живе і в головах людей, які вирішують: кому дати землю, а кому – ні.

 

Грудень також запам`ятається тим, як депутати у Дрогобичі пошматували територію позаду вілли Яроша, яка мала стати великим дендропарком. Університету таки виділили землю для облаштування нового парку, але в процесі виділення намічена територія чомусь зменшилася. Натомість – дві невідомі особи отримали дві земельні ділянки, до яких неможливо дістатися. Ось такий парадокс.

 

Ну що ж, переходимо до конкретних номінацій.

 

«Найбільш невдалий проект» – сміттєсортувальна станція у Дрогобичі. Взимку цього року відбулося урочисте відкриття нової дільниці КП «Комбінат міського господарства», яка повинна була сортувати дрогобицьке сміття. Цю дільницю розмістили у приміських Рихтичах і на її відкритті “зачекінилися”  Дрогобицький міський голова Тарас Кучма, керівник «Комбінату міського господарства»  Андрій Янів, Рихтицький та Снятинківський сільські голови, а також – АТОвці зі Стебника. Не обійшлося і без духовенства, яке окропило новий підрозділ комунальної установи святою водою. Цього ж дня на сайті міської ради з’явилася інформація про відкриття. У цій публікації від 14 лютого міський голова Тарас Кучма назвав цю подію лише першим кроком.  Але через півроку на наш офіційний запит ми отримали відповідь від КМГ про те, що “…дільниця для сортування твердих побутових відходів не розпочала свою роботу через відсутність обігових коштів для придбання, обладнання, устаткування та необхідної кількості працівників”.  Інформацію про те, що станція так і не працювала, до відома мешканців офіційні джерела не донесли.

 

У номінації «Постріл року» перемагає Лідія Надкренична, яка здійснила яєчну атаку на міського голову Дрогобича Тараса Кучму. Міський голова не постраждав. Але життя складається так, що карма спрацьовує дуже швидко. Під час звіту міського голови пані Лідію облили зеленкою.

«Вандалізм року». У лютому та червні 2017-го Володимир Кузбит, директор МПП “Транспортник” (Борислав), намагався спиляти копер – споруду над стовбуром озокеритної шахти, фактично – ліфт до неї. Останній вцілілий ліфт! Роботи проводили газовим різаком. І якби газ, що вже роками неконтрольовано «гуляє» коридорами затопленої шахти, вийшов у цей час на поверхню, – центральної частини міста вже могло б і не бути. А метал різали, щоб продати, кажуть, грошей треба. Сьогодні Шахту планують включити у список історичних та культурних пам’яток Борислава. Тож і тут діалектика: якби не чиновник, який любить метал та пункти прийому металобрухту, ніхто би й не згадав, що у Бориславі ще залишилися такі цікаві місця, які мають історичну та, можливо, туристичну цінність.

У номінації “У кого довший” перемагає особливий трускавецький феномен: Пам’ятникоманія.

У Трускавці говорять: хто поставить перед виборами пам’ятник, той мером стане! Зрештою, так сталося з Русланом Козиром – на посаду міського голови його буквально виніс на своїх мідних руках Степан Андрійович Бандера. Відтоді, кожен поважаючий себе трускавецький політик мусить зробити за своє політичне життя три речі: пити Нафтусю і не кривитися, посваритися з ПРАТ «Трускавецькурорт» і поставити комусь відомому пам’ятник. На початку грудня у Трускавці урочисто відкрили пам’ятник патріарху Йосифу Сліпому. Здавалося б: гідна постать, блага справа. Але на урочистостях невпинно нагадувалося, хто ж той славний фундатор, меценат та доброчинець, який за власний кошт встановив пам’ятник патріархові. І численні «Многая літа» полетіли в бік двічі мера Трускавця, голови трускавецьких старійшин, тепер – бютівця, а колись – голови трускавецьких регіоналів Лева Грицака.

Відкриття пам’ятників – як сигнал, що в місті почалися передвиборчі змагання. Цього року у Трускавці переплюнути усіх зібрався ще один будівничий пам’ятників, вічний кандидат в мери Трускавця Ігор Кісак. Адже на Гошівській горі вже на старті виборчої кампанії стоїть у риштуванні статуя Ісуса Христа, яку пан Ігор, мабуть, витягне, немов козир з рукава, ближче до виборчих перепитій. З такими темпами скоро у Трускавці не буде вільної землі – під всі фігури та бюсти. Але що поробиш: мірятися, в кого довший, – то є національний спорт, так би мовити.

 

«Здобуток року» – це Дрогобич Smart city та спроба відкривати дані у місті. Звісно, цими сервісами користаються лише люди, у яких є відповідний телефон чи ноутбук, Інтернет та розуміння, що через електронні сервіси швидше та простіше. Для пересічного дрогобичанина який не часто користується додатками, це покращення пролетіло повз. Також дрогобичани чекають відкритих даних щодо вільних земельних ділянок та електронну чергу в ЦНАПі для оформлення ІD-карти та закордонного паспорта.

За великим рахунком,  мало хто з містян справді  розуміє, що то таке – «Smart city» і як ним користуватися. Але час не стоїть на місці. Тим паче, про це люблять писати всеукраїнські ЗМІ, а зайва згадка про Дрогобич не зашкодить…

 

У номінації «Будівничий року» перемагає отець Івасівка з Трускавця. Цього року йому вдалося закінчити два великих об’єкти – два готелі… І заодно – «вляпатися» у два скандали. Але, як і годиться в Україні, скандали можуть  бути, але відповідальності – жодної і ніколи.

 

«Випробування року». У цій номінації з великим відривом перемагає подорож з Дрогобича до Самбора. Назвати це дорогою язик не повертається, швидше – напрямком, або військовим полігоном. Розбите, діряве, зруйноване, убоге видовище! Подекуди вже утворилися ями на узбіччях, адже автомобілісти, об’їжджаючи ями на дорозі, їздять фосами. Ця «дорога» – найгірша не тільки в районі, але і в області загалом. Отак цілий 2017 рік добивалася і без того добита дорога. Чиновники обіцяли у 2018 році проблему вирішити. Побачимо. Вірити не поспішаємо, адже подібні обіцянки чуємо часто. Депутати та чиновники, лише почувши словосполучення «погана дорога», одразу починають активно обіцяти, що все поправлять, зроблять, вирішать. Переважно (у кращому випадку), усе закінчується ямковим ремонтом.

А тим часом, відомий дорожній боєць, трасовий активіст, а також, у вільний від роботи час, – обласний депутат Михайло Задорожний – прозвітував перед виборцями у Меденичах. І правильно зробив: там дорога ліпша, а відповідно – і люди добріші. Спробуй-но прозвітуй у Бронниці! Це, мабуть, було б ще небезпечніше, ніж їздити по цій дорозі!

Р.s. І як стало відомо нашій редакції з надійних джерел: чиновники, виправдовуючи поганий стан дорожнього полотна у напрямку Самбора, стверджують, що усьому виною автомобілі на польській реєстрації, у народі – «польські бляхи»: мовляв, саме вони нещадно псують дороги в районі.

У цій дорожній тематиці важко не згадати і дороги в Бориславі

Більшість доріг у Бориславі – жахливі. «Ямкових» ремонтів вистачає максимум на місяць, зливні каналізації – через одну заасфальтовані. Але є в місті дорога, якою їздять усі міські та міжміські маршрутні таксі, з якою робили цілу купу маніпуляцій і яка досі важкопроїздна (зате наші шофери пристосовані: будуть першими таксистами на Марсі, якщо людство його заселить). Це дорога на вул. В. Великого. Спершу під нею прокладали пластикові труби. Попередньо зрізаний верхній шар асфальту в народі назвали «велодоріжкою». Цілу минулу зиму люди ходили по дорозі, бо тротуари були засипані купами землі. Потім «велодоріжку» заасфальтували – з точним повторенням рельєфу доремонтної дороги. Вже за місяць на ній почали утворюватись нові западини та діри, прояснилась причина – півсантиметровий шар асфальту. Врешті, верхній шар асфальту зрізали з дороги по всій ширині. Їздити від того не стало ні краще, ні гірше. Але тротуари прокладають.

 

“Мегабудівництво” року – це Площа Ринок. Закінчення робіт чекає вже кожен у Дрогобичі. І всі так хочуть тієї площі, що навіть чутки про те, що роботи виконують працівники, які не належно оформлені та не офіційно працюють, місцеві журналісти не стали перевіряти, мовляв: хай вже дороблять, бо площа у такому стані – сором для всіх.

«Надія року». Виділено 10 млн. грн. на повну відбудову моста на вул. ОУН-УПА в Бориславі.  Так-так, це саме той міст, який  був зруйнований повінню у 2008 році. Від 2009 року на об’єкті було освоєно коштів 6 млн. 759 тисяч грн. За них не зроблено практично нічого. Міст є необхідним для відновлення транспортної розв’язки в місті. Тому інформацію про виділення коштів на продовження робіт у Бориславі викликало жваве обговорення, але – не радість. Швидше – надію. Радіти ще зарано, бо гроші можуть вкрасти або ж використати неефективно. Тож бориславці сподіваються і чекають.

 

«Замовчана тема року» – створення Дрогобицької ОТГ. Фактично, ніхто з публічних осіб Дрогобиччини це питання не піднімав – якось воно випало з поля зору чиновників та депутатів. А ось у сусідніх Бориславі, Східниці та Трускавці питання створення ОТГ активно обговорюються і процес вже не стоїть на мертвому місці.

«Тактична перемога року» –  це “зачистка” вулиці Ковальської, тобто – спроба міської влади навести лад із несанкціонованим ринком, який виник внаслідок будівництва на місці базару ТЦ “Гетьман”.  Цікаво, що у номінації «Тактичний програш» перемогла ця ж “зачистка”, адже ринок перемістився позаду колишнього кінотеатру “Прометей”. Тож фактично нічого не змінилося: базар як був у центрі міста, так там і залишається.

 

У номінації «Повернення року», безсумнівно, перемагає Ростислав Росоха, колишній керівник Управління комунальних ресурсів. Його нова посада – начальник відділу оренди та приватизації комунального майна виконавчого комітету Дрогобицької міської ради. Тарас Кучма у інтерв’ю на «Твоєму Радіо»,  розповів, що пана Росоху  звільнено, але це не відповідало дійсності. Росоха очолював відділ, з яким пов’язані земельні операції, а земля (так вже склалося історично) є у Дрогобичі важливим елементом політичної дійсності. Тепер Ростислав Росоха знову працює у ДМР.

 

«Невдале будівництво року» – це спроба збудувати у парку Новонароджених будинок, який у документах був замаскований під МАФ. У Дрогобичі часто підміняють поняття “патріотизм”, “любов до Батьківщини”, “патріот” і т.д. Навчилися вже й “будівлі” підміняти. І все було б гаразд – будинок би збудували, якби не місцеві активісти, що вічно псують життя людям, які незаконно хочуть щось збудувати. І ось, коли питання підняли активісти, “зарухалася” і міська рада. Станом на сьогодні справу розглядає суд, а враховуючи особливість нашого законодавства та судів… Але – віримо у диво справедливості у Новому році.

 

«Несподіванка року» – це провалля, яке утворилося неподалік від Стебника, Дрогобича і… Хоча ні, жодним чином не будемо згадувати Трускавець, бо це може нашкодити курортному іміджу і турист не приїде!  Провалля стало холодним душем для всіх, але найперше – для людей, які щодня їздять у Трускавець та з Трускавця і хвилюються, чи безпечно доїдуть додому. А ось чиновники все запевняють: “Не панікуйте люди, все під контролем…”.

Оптимізму в очільників не бракує! Хоча, що їм залишається робити, якщо таку проблему на рівні регіону вже не розв’язати…

 

Попри те, яскравим видалось і культурне життя регіону – забави, фестивалі, концерти, вистави… Всього й не перелічити.

Як бачимо, рік видався доволі… хммм… оригінальним. Оригінальності, наприклад, дрогобичанам, додавав ланцюг та втомлені службовці муніципальної варти, які цей ланцюг щоразу піднімають і опускають… Що тут скажеш, справжні «Гімнасти року»!

 

“Зухвалість року” – це діяльність численних казино у Дрогобичі, а також –  наливайок (нелегальних точок продажу алкоголю), яких у регіоні вже розвелося чимало. Всі про це знають: міська влада, правоохоронні органи, політичні та громадські діячі. Всі це бачать, але нічого зробити не можуть (чи не хочуть?).

 

**

Звичайно, отих номінацій можна понавигадувати ще дуже багато, але завдання цієї публікації – показати, наскільки все у наших містах двозначно та діалектично: кожна подія має мільйони підтекстів.

 

***

У Новому 2018 році від щирого серця бажаємо нашим краянам бути активними громадянами. Бажаємо вам сили і наснаги змінювати світ навколо себе. Бажаємо вам не залишатися осторонь, не бути байдужими. Бажаємо вам сміливості бути чесними. Бажаємо вам, сідаючи за святковий стіл, підіймаючи келехи та промовляючи гарні душевні тости, замислитися: чи можливі усі ці побажання тут, у наших містах і селах. І взагалі, ці міста і села ще наші? Чи не окупувала їх давно корупція, брехливі чиновники та людська зневіра?..

У Новому році запитаймо себе: скільки так може продовжуватися? І як довго ми витримаємо?

Бажаючи щастя один одному за Новорічним столом, пам’ятайте, що щастя є там, де люди хочуть жити і народжувати своїх дітей, а не там, звідки прагнуть будь-що виїхати і забрати свої родини. У Новому році бажаємо вам більше не терпіти несправедливості, корупції, брехні та зневаги. Бажаємо вам бути вільними, незалежними, щасливими і робити такими ж інших людей.

 

Андрій Юркевич

Олег Дьорка

Медіа Дрогобиччина №16 (30) від 29 грудня

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *