«Як я з трупом їхав ліфтом» або Скільки коштує померти?

 

Транспортний колапс! Інакше не назвеш те, що діється на під’їздах до кладовищ першого листопада щороку. Доки доїдеш до місця вічного спочинку дрогобичан, і сам ризикуєш спочити у цьому вічному корку. Не допомагають і традиційні безкоштовні маршрутки – більшість мешканців воліють будь-що доїхати якомога ближче до цвинтарних воріт на власних колесах. Під вечір кількість автівок і пішоходів поблизу цвинтарів досягає критичної маси. Рух настільки ускладнюється, що вже ні пройти, ні проїхати. Поліція лише мовчки спостерігає за усім цим поминальним дійством, зрештою, їм не під силу нічого змінити. Раз на рік, на День усіх святих, усі живі приїжджають на цвинтар вшанувати пам’ять тих, кого з нами вже немає…

Здебільшого, люди не надто цікавляться тим, що відбувається за лаштунками ритуальної сфери послуг. Але на початку листопада нам стало цікаво, як функціонує цвинтар, і скільки сьогодні коштує померти? Адже це тема, яка, на жаль, рано чи пізно стане актуальною кожному.

Коли ми почали вивчати це питання, то вельми здивувалися. Кажете: дорого жити? Повірте, вмерти теж недешево. А крім того, це складно і бюрократично. Не вам, звісно. Ви ж померли. Та рідним, яким доведеться вас ховати, буде непросто.

Бо потрібно не лише заплатити за копання ями. Слід зібрати ряд паперів і оплатити ще чимало послуг.

Та про все за порядком.

 

Скільки коштує померти?

Сталася біда, треба поховати людину. Яким саме має бути алгоритм ваших дій? Про це нам розповів директор компанії «Вічність» Степан Піряник.

– Людина померла на вулиці. Хто може забрати тіло і доставити в морг?

Якщо людина померла на вулиці, поліція викликає представника з транспортом комунальної ритуальної служби для перевезення покійника в морг (безкоштовно, тобто за рахунок бюджету міста).

–  Яка процедура оформлення смерті: куди і за якими довідками потрібно звертатися, скільки це коштує?

 У всіх випадках головна і обов’язкова дія- викликати поліцію, яка за зовнішніми  ознаками фіксує наявність або відсутність насильницької смерті. Це теж безкоштовно.

Якщо людина померла вдома, після поліції родичі зобов’язані подзвонити на 103 або до дільничого лікаря, який констатує смерть і видасть лікарську довідку про смерть (офіційно – безкоштовно,  неофіційно- 300 грн).

Транспортування тіла в морг здійснює комунальна ритуальна служба або приватні підприємці, які надають аналогічні послуги (вартість – 250 грн).

Послуги моргу – розтин, омивання, одягання – офіційно безкоштовні, фактично – 500-700 грн).

Наступна дія: на основі довідки з моргу і лікарської довідки про смерть у РАЦСІ здати паспорт і отримати свідоцтво про смерть (безоплатно). Відтак – звернутися в ритуальну службу для виділення землі (ями) під могилу.

–  Отримати місце на цвинтарі, викопати могилу та потім закопати тіло: яка вартість?

–  Копання могили трактором – прибл. 800-1000 грн. Якщо між могилами, вручну – 2000 грн.

– Послуги священика (парастас, похорон): вартість?

Приблизно 500-700 грн.

–  Труна і до труни (хрест, вінки): вартість?

– Вартість товарів для поховання: труна – від 1200 до 2200 грн, хрест-200 грн, вінок-200 грн, костюм-400 грн, мешти-300 грн, майка, білизна, шкарпетки-300 грн.

–  Катафалк: вартість?

Вартість машини-катафалка – 500 грн, автобус для перевезення людей – прибл. 600 грн.

–  Поминки: середня вартість з людини?

Поминки в кафе: 30 люд. × 130 грн. = 3900 грн. (вартість без спиртного і м’ясного). Зі спиртним: 250 грн. × 30 люд. = 7500.

Якщо підсумувати, вартість похорону  у нас в регіоні становить приблизно від 15000 грн. Для порівняння, у Європі – від 4000 €.

 

Приблизно такі ж цифри назвала стебничанка Оксана Радищак, яка нещодавно поховала батька.

“Помер тато в лікарні у Стебнику, треба везти в морг у Дрогобич. Машину або маєш свою, або замовляєш (200 грн).

Морг: за розтин, миття і одягання (це була субота, вихідний) -1000 грн.

Труна, хрест, вінки – 4500 грн.

Яма – 1000 грн, місце на цвинтарі – 50.

Тримали батька в капличці біля храму,бо помер раптово. Священику за все заплатили 1500 грн. + хор (якщо хочеш, але то всі, мабуть, беруть) – 500 грн.

Катафалк – 600 грн.

Поминки – прибл. 8000 грн. (залежить від кількості людей)”.

 

“Відкриєш морг, знайдеш вільну каталку…”

Чи все з вищеописаного просто, чи всі служби працюють оперативно?

Свою історію розповів дрогобичанин Андрій Дудок.

«Було це минулого року. Передзвонила родичка зі Львова, сказала, що у неї померла мама у Дрогобичі, яка жила на вул. Коновальця на восьмому поверсі. Ми  разом з дружиною і тещею поїхали туди. Дочекалися доньки зі Львова, зателефонували, куди треба. Приїхала швидка, оглянула, видала довідку про смерть. Приїхала поліція, зробила огляд, написала протокол й дала дозвіл везти тіло у морг. Сказала: «Виносьте і везіть». Хто це має робити? «Самі й своїми силами, – відповіла слідча. – Привозите тіло у морг, йдете на приймальний покій, берете ключ, відкриваєте, шукаєте вільну каталку, закриваєте морг, віддаєте ключі й документ, який виписала. А наступного ранку приїжджаєте за документами для прокуратури, РАЦСу, соцзахисту, “Зеленого господарства”…».

Пішли ми шукати під’їздом, хто допоможе винести труп, і думаємо, яким транспортом його везти. МНС, поліція, швидка такими питаннями не займаються… Сусіди бояться виносити труп (не кожен таке витримає, враховуючи, що ця родичка лежала у квартирі другий день, вже почала розкладатись)… Нам слідча підказала, що є хлопці, які возять трупів, ми їх видзвонили (вони мають свій магазин з ритуальними послугами, тож знали, що і як робити). Приїхали два брати, разом почали думати, як з восьмого поверху знести тіло. Вирішили його закутати в ковдру і спустити ліфтом, а на першому поверсі підібрати й занести до буса. Я з трупом їхав ліфтом, а хлопці швиденько погнали на перший поверх, щоб, не дай Бог, хтось не чекав ліфт внизу й не побачив неочікувано таке дійство. Але все минуло нормально, тіло ми завантажили в бус і поїхали в морг.

Виявилося, що морг працює до обіду, а далі ключ є у приймальному покої, треба брати – і роби, що хочеш. Хлопці вже знали всю процедуру, труп завезли у морг, залишили на каталці і роз’їхались по домівках. Наступного ранку ми знову приїхали у морг, керуючий виписав папір, рахунок, який треба оплатити, і скерував  у прокуратуру за дозволом отримати тіло. Далі – їхати у «Зелене господарство» (КП «КМГ» – ред.) домовлятися за яму, у РАЦС – за довідкою про смерть, у соцзахист – за допомогою на похорон (виділяється певна сума з бюджету міста). Працівник моргу розповів, що треба купити з одягу, яку купити труну і все до неї. Добре одне –  навпроти нашого моргу є магазин ритуальних послуг і  капличка, де можна відспівати й звідти поховати. У цьому магазині ми вибрали все, крім одягу – за ним пішли на базар. Домовилися за капличку, священика, за катафалк і автобус… Роз’їхались по організаціях, де треба було зібрати документи: прокуратура видала дозвіл на отримання тіла, РАЦС – свою довідку, «совбез» – певну суму грошей, “Зелене господарство” – місце на кладовищі. Покійна мала місце поблизу свого чоловіка, який помер раніше. Ми оплатили чек за копання ями.  Працівниця сказала, що вже є п’ять похоронів, тож наш переноситься на наступний день – ми погодились і поїхали до майстра, який займається копанням ям. У бригаді ямокопів – всього п’ять людей, які обслуговують і цвинтар на 22 січня, і кладовище на Пилипа Орлика. Отож, вони мечуться між ними, залежно, у кого й де є місце… І ще одне: якщо нову могилу копають екскаватором, то ті могили, де вже є пам’ятники, – лише вручну.

Отже, ми про все домовились і поїхали далі –  домовлятися за зал та меню для поминок.

За цілий день всі документи були зібрані, усе підготували. Ввечері  відбувся парастас у капличці біля лікарні, а наступного дня – похорон.

Після пережитого бачу величезну проблему у Дрогобичі: немає служби, яка б виносила покійника з дому й несла його на кладовище до ями. Цим чомусь займаються ті, хто прийшов на похорон.

І ще: добре, що я родом з Дрогобича, знаю, що й де знаходиться,  маю мобільні телефони і своє авто. А хто немає автомобіля? Нелегко, мабуть, доведеться…».

Справді, а як все встигнути?

Комунальне кладовище

Вище йшлося про ситуації, які стосуються окремо кожного, а зараз розповімо про те, що зачіпає майже усіх містян Дрогобича загалом – міський муніципальний цвинтар.
Дрогобицьке комунальне кладовище розкинулося на двох пагорбах. До цих пагорбів провадять вулиці 22 січня та Пилипа Орлика. Некрополь розростається: в середньому у Дрогобичі 5-6 похоронів на день – таку сумну статистику повідомили у комунальній установі «Цех ритуальних послуг», що знаходиться на вул. Тарнавського. За словами працівниці, через цех «проходить» в середньому 600 покійників на рік (це лише ті, яких вони «обслуговують», тобто надають ритуальні послуги, а взагалі мерців більше). До переліку ритуальних послуг, що надаються комунальною структурою, входять: копання могили у ручний або механізований спосіб (виявляється, померти взимку дорожче) і послуги автокатафалка.
Копання могили ручним способом взимку – 1679 грн. 10 к.
Копання могили механізованим способом –1022 грн. 90 к.
Ціни наведені з розрахунком, що довжина могили складає 2 м. 40 см.

У випадку, якщо комунальники взимку копатимуть яму для поховання довжиною в 1 м. 60 см., така послуга обійдеться:
вручну – 830 грн. 50 к.
механізовано – 638 грн. 95 к.
Влітку розцінки “на ями” дещо нижчі:
вручну яму довжиною 3 м. 40 см. викопають за 934 грн. 33 к.
– механізовано – за  562 грн. 50 к.
Ставка копання могили довжиною 1м. 60 см у літній період є такою:
вручну – 456 грн. 79 к
– механізовано – 356 грн. 36 к.
Як бачимо, найдорожче померти людині високо росту, та ще й взимку.
Щоправда, перш, ніж замовляти яму на цвинтарі, у родичів на руках мусить бути свідоцтво про смерть або лікарський висновок (читайте вище).
Також тут можна замовити катафалк (автомобіль «Газель»), обійдеться така послуга у 417 грн. 20 к. 

На місці можна одразу купити труну, вінки, хрест і навіть одяг для покійника. Труна тут коштує від 1500 грн. (найпростіша, бюджетна соснова), а в середньому ціни коливаються від 3000 до 4500 грн. Дорожчих трун, в «цеху» немає, кажуть, що такий товар у них не куплять.

Люди, які працюють на міських кладовищах, отримують зарплату з коштів КП. Яку саме? У відповіді на інфозапит читаємо:

Майстер ритуальних послуг – 1 люд. – 4 830 грн.

Робітники ритуальних послуг (ямокопи) – 5 люд. – 3 763 грн.

Прибиральники кладовищ – 4 люд. – 3 200 грн.

Приймальники замовлень – 2 люд. – 3 226 грн.

На утримання міських кладовищ з міського бюджету було виділено: у 2015 році – 288тис.787 грн., у 2016 році – 288тис.848 грн., за 9 місяців 2017 року – 270 тис.777 грн.

…Підсумуйте бюджетні і ваші особисті кошти, які витрачаєте під час організації похорону, – і порахуйте, які гроші крутяться живими навколо мертвих.

 

Якщо ти геть бідний або бездомний

Якщо у небіжчика зовсім не було ні грошей, ні рідних, держава все одно гарантує, що таку людину поховають. Принаймні, нас запевнила у цьому працівниця «цеху». У переліку гарантованого безоплатного мінімуму ритуальних послуг для найбідніших: труна, хрест і катафалк, що довезе небіжчика від моргу до цвинтаря.

Відповідаючи на наш інформаційний запит,  КП “КМГ” повідомило: “Поховання бездомних громадян проводиться на діючому кладовищі на вул. Пилипа Орлика за бюджетні гроші, згідно акту виконаних робіт”.

Їх вартість у 2014 році – 6012 грн. 26 коп. (кількість померлих бездомних – 5);

У 2015 році –  8561 грн. 62 коп. (кількість померлих бездомних – 1);

У 2016 році – 3813 грн. 26 коп. (кількість померлих бездомних – 2);

За 9 місяців 2017 року – 11731 грн. 40 коп. (кількість померлих бездомних – 5).

 

І наостанок

Стосовно самих цвинтарів: виявляється, окрім міських, у Дрогобичі діють три так звані стихійні кладовища. Знаходяться вони біля церков, на вулицях М. Коцюбинського, І. Франка, а також – на Млинках. Вони не належать  “Комбінату міського господарства”, і по суті є власністю релігійної громади. Аналогічно – практично у кожному місті регіону.

І практично скрізь є однакова проблема: “Те, що нема ритуальних послуг із замкненим циклом – це біда. Бо поки позбираєш усі довідки-папери, поки наготуєш вдома канапок тим, хто сидить вночі біля тіла, поки домовишся за всі процедури, – не те, що про покійника забуваєш, якого оплакати треба, а й самому померти хочеться… От якби зробити один телефонний дзвінок – і фірма взяла б усе на себе (всі довідки, поїздки, оформлення і т.п.), а ти тим часом можеш попрощатися з рідною людиною – тоді б якось все воно інакше виглядало”, – ділиться дрогобичанка п.Оксана.

А ви як гадаєте?

 

Андрій Юркевич, Марія Кульчицька, Медіа Дрогобиччина №14 (28) від 17 листопада

 

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *