Право на життя. Вбити чи народити?

Україна залишається лідером серед країн світу за кількістю абортів. За статистикою МОЗ, щорічно близько 200 тис. українок переривають вагітність. При цьому 60% абортів роблять за бажанням жінки, 40% – за медичними показниками.

На Дрогобиччині лише офіційно за минулий 2016 рік КНП «Дрогобицький пологовий будинок» провів 194 аборти. За словами начальника відділу охорони здоров’я ДМР Володимира Чуби, найчастіше дітей позбавлялися мешканки Дрогобича та Стебника  (загалом на 2 міста – 90  абортів), далі – жінки Дрогобицького району-71 аборт, бориславчанки – 7, трускавчанки- 3, а також мешканки інших територій минулого року зважились на 23 аборти…

Дрогобицькі лікарі не приховують: здебільшого переривають вагітність молоді жінки віком 17-35 років.

Причини абортів

Причини, що штовхають жінок до такого радикального кроку, різноманітні. Практикуючий психолог Марта Приріз пояснює, що складно виокремити якусь одну причину, через яку сучасна жінка вдається до аборту:

“Чинники, що впливають на рішення робити аборт: згвалтування, відсутність підтримки вагітної жінки з боку батька дитини чи її сім`ї, несприятливі прогнози лікарів щодо здоров`я дитини, низький матеріальний стан сім`ї, стан здоров`я жінки, кар`єрні плани чи інші життєві пріоритети (тобто в цей момент дитина може видаватися перепоною для досягнення інших цілей, які вище оцінюються жінкою), психологічна неготовність мати дитину зараз чи небажання жінки взагалі мати дітей. Емоційний стан жінок після аборту також кардинально відрізняється, бо аборт залежить від причини та співпадає або ні з системою цінностей людини. Іноді жінка розуміє, що аборт врятував її власне життя (у випадку проблем зі здоров`ям). Частина жінок вдається до психотерапії, щоб пережити цей досвід та прийняти його. Частина – самостійно намагається зарадити собі в цій ситуації. Проте не всім це вдається: деякі жінки своїми силами не справляються з емоційними наслідками аборту, що призводить до депресії чи алкоголізму”.

Психолог також попереджає, що після аборту жінка може потребувати комплексної допомоги та підтримки, зокрема – психолога чи психотерапевта, а також – інших спеціалістів чи лікарів (за потребою).

Без права вибору

Загалом, аборти заборонені лише у 4 країнах світу із 193-ох. У 119 країнах переривання вагітності допускається тільки у разі загрози життю або здоров’ю матері.

Водночас, 70 країн, до яких поки що належить і Україна, “дають право жінці самостійно зробити вибір і вирішити, чи готова вона подарувати життя новій людині”.

Тим часом, у  Верховній Раді зареєстрували суперечливий законопроект №6239 про заборону абортів в Україні. Автором документу є нардеп від БПП Дмитро Голубов. 

Депутат пропонує у Цивільному кодексі України встановити, що штучне переривання вагітності дозволяється лише в окремих  випадках та коли термін не перевищує 22 тижні.

Крім того, на думку авторів, законопроект має покращити демографічну ситуацію в Україні.

Раніше, згідно із законом, українкам дозволялося робити аборти за власним бажанням, якщо термін вагітності не перевищував 12 тижнів.  В окремих випадках штучне переривання вагітності могли провести при вагітності від 12 до 22 тижнів.

Новим документом пропонується повністю заборонити жінці вирішувати, робити їй аборт чи ні.

У законопроекті хочуть закріпити норми про те, що аборт може бути проведений лише в тому випадку, якщо вагітність несе пряму загрозу життю жінки. Або ж якщо у плода наявні медичні патології, що несумісні із життям дитини після народження. Також дозволяється аборт, якщо зачаття дитини сталося в результаті зґвалтування.

Для того, щоб жінці дозволили операцію з переривання вагітності, їй доведеться пройти комісію відповідних експертів. 

Нардеп аргументує необхідність закону тим, що аборт підриває основи держави, адже виникає демографічна проблема, а наслідки аборту  несприятливі передусім для жінок – виникає велика ймовірність як фізичних, так і психічних травм, зоерема – втрата здатності народжувати дітей у майбутньому.

Церква у Дрогобичі – за життя!

Тим часом, 24 вересня в місті  пройшла Молитовна хода на захист життя та сім’ї під гаслом «Почуй німий крик».  Така хода організовується вже другий рік і має на меті привернути увагу суспільства до того, що є надзвичайно важливим, – цінність подружжя, сімʼї, родини,  та пошанування життя з моменту зачаття до природної смерті.

За словами голови комісії у справах родини УГКЦ СДЄ отця Василя Нестера: «У самому гаслі ходи є заклик «Почуй» – це заохота до того, щоб ми не були байдужими і висловлювали чітку позицію щодо таких руйнівних речей, як пропаганда безвідповідального статевого життя, абортів, контрацепції, евтаназії, алкоголю, наркотиків, штучних репродуктивних технологій. Ми йшли не для того, щоб когось осуджувати, а, насамперед, щоб молитися за зцілення України, щоб наші сімʼї будувалися на фундаменті справжньої і відповідальної любові, щоби кожне подружжя було відкритим для життя, і жодна мама не страждала від душевних ран минулого, бо від цього, ми переконані, насправді залежить доля і добробут всього народу».

Участь у заході, який організувала Комісія у справах родини СДЄ УГКЦ та громадська організація «Рух за життя», взяли: Владика Григорій (Комар), єпископ-помічник СДЄ, священнослужителі, громадські  діячі, християнські спільноти, студентська молодь, дрогобичани та  гості міста.

Невтішна статистика

В Україні за роки її незалежності чисельність дитячого населення зменшилась майже вдвічі.

Такі песимістичні дані озвучив на одній із цьогорічних конференцій Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба. За його словами, Україна зараз посідає 186 місце у світі за показником народжуваності і 13 місце у світі – за показником вимирання нації.

Багатодітні та щасливі

Попри складну економічну ситуацію, тотальну зайнятість жінок кар’єрою та інші несприятливі для народження дітей чинники, знайти по-справжньому щасливих від материнства жінок можна. Дрогобичанка Лідія Кондратик- християнський психолог, соціолог, кандидат соціологічних наук, викладач ЛНУ ім. І. Франка, а за сумісництвом – мама семи (!!!)  дітей – не приховує,  що завжди хотіла бути багатодітною мамою: «Не знаю, скількох хотіла, але точно більше, ніж двох (сміється). Проте реально наважитися було складно. І це навіть не через економічні причини (як думає більшість), бо з другою дитиною переконалась, що видатки на дитину не є критично великими (особливо, якщо є грудне вигодовування). Та й великі покупки, на кшталт візочка, автомобільного кріселка чи гори іграшок просто переходять у спадок наступній дитині. Найважче було відійти від суспільних стереотипів, тобто не зважати на думку багатьох щодо багатодітних. А ця думка дуже часто є іронічно-осудливою (від “Хіба не знаєте, що існує контрацепція?” до “Навіщо плодити голоту?”). Але бажання обіймати та цілувати малюків і щоразу заново пізнавати світ з кожною дитиною перемогло. Визначальною стала підтримка чоловіка і його любов до дітей. Коли наші діти питають, чому їх багато, ми відповідаємо, що в нас є багато Любові і Бог дарує нам діток, знаючи, що Любові вистачить для всіх. Ми щодня дякуємо Богу за дітей та всі ті дари, які Він дає нам. Приказка “Дає Бог дитину – дасть і на дитину” є не просто словами – це чиста правда. І це наша реальність. Перш за все, ми міцна і щаслива сім’я. З Богом можливо все!»

Роксолана Буяк, Медіа Дрогобиччина №11 (25) від 06 жовтня

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *