Сара Рамадан: “Кожен з нас має обов’язок покращувати життя довкола, й малі справи – основа великих змін…”

На шпальтах нашого видання ми постійно розповідаємо про людей, чиї  історії є прикладом активної життєвої позиції та стимулом до дій. Інтерв’ю, яке пропонуємо цього разу, знайомить вас із волонтеркою Корпусу Миру (Peace Corps) — урядового  агентства США, створеного з метою зміцнювати мир і дружбу між народами світу, –  Сарою Рамадан. Вона – одна з чотирьох волонтерів цієї організації у Дрогобичі. Їхня присутність в житті міста надзвичайно важлива та знакова, адже така міжнародна співпраця – це безцінний обмін досвідом, своєрідний каталізатор позитивних змін та свідчення  того, що наше прагнення реформ підтримує світова спільнота.

– Розкажи, будь ласка, про себе, про те, чому вирішила приїхати в Україну?

– Мене звуть Сара, я з Флориди, зі Сполучених Штатів. Я – волонтерка Корпусу Миру, який розвиває громади по всьому світу.

Ми приїжджаємо в маленькі міста й села, щоби допомогти місцевим громадським організаціям ефективно провадити  їхню діяльність. Сьогодні  в Україні понад 300 таких волонтерів.

Коли ми подаємо заявку на участь у програмі, то можемо обрати пріоритетну країну, але це не гарантує, що нас скерують  саме туди. Я обрала Україну тому, що вивчала європейські студії в університеті, мене цікавить ця частина світу. Крім того, після Революції Гідності тут відбуваються справді історичні події, я захотіла стати частиною цих змін, докласти зусиль до реформ. Також у мене вдома є близька подруга з України, тому про ваш край я знала досить багато. Мені пощастило – і ось я тут!

Перші три місяці жила в Чернігові, де ми проходили спеціальні тренування, а тоді мене на два роки скерували до Дрогобича.

Я працюю у товаристві «Надія» – волонтерській організації, яка допомагає дітям з особливими потребами.

– У чому полягають твої обов’язки?

– Якщо коротко, то я налагоджую комунікацію, вдосконалюю робочий процес, відповідаю за зв’язки з громадськістю, працюю з родинами, також допомагаю організовувати публічні заходи, писати проекти, зокрема для USAID (Агентство США з міжнародного розвитку – Авт.).

У вересні ми організовуємо медіашколу про інклюзію. Молодь вчитиметься правильно та коректно висвітлювати у пресі події, пов’язані з неповносправними людьми. Сьогодні це надзвичайно важливо.  

Окрім основної діяльності, з радістю долучаюся до різноманітних заходів у місті.

– Ти вже понад рік живеш у Дрогобичі. Чи помітила суттєві зміни, бажання жителів покращити своє місто?

– Безперечно! Я знайомилась із людьми, надзвичайно мотивованими змінювати й змінюватись. Можливо, це пов’язано зі сферою, у якій працюю, адже там все тримається на волонтерстві, на небайдужих активістах. Але хочу вірити, що кожен у цьому зацікавлений.

– Чи плануєш повертатися в Україну після закінчення програми?

– Сподіваюсь, що так. Очевидно, що підтримуватиму зв’язок із моїми українськими друзями, бо вони справді стали моєю другою родиною, особливо працівники товариства “Надія”. Ірина Дзюрах – очільниця організації – мені взагалі як мама. Я дуже люблю їх усіх: ми разом у будні та свята. У мене широке коло спілкування, і це просто чудово. Я пишаюсь тим, що живу в Дрогобичі.

– Що б ти побажала нашим читачам?

– Хочу ще раз наголосити, як це важливо: допомагати своїй громаді на волонтерських засадах, творити спільноту, бути активним громадянином свого міста, країни, цілого світу. Не забувайте: кожен з нас має обов’язок покращувати життя довкола, а малі справи є основою великих змін.

Ірина ВОЛОЩАК, Медіа Дрогобиччина №10 (24) від 21 вересня

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *