Як тендітна жінка хоче врятувати цілий нафтопереробний завод!

Їй дуже болить, коли про завод поширюють чутки, говорять нісенітниці. Каже: бореться за нього з усіх сил – бо ж це стратегічне підприємство для країни, і одне з ключових для Дрогобича. Тендітна Олена Жуковська – жінка, яка хоче врятувати цілий НПЗ.

 Станом на сьогодні, як зазначила заступник генерального директора Олена Жуковська, на ПАТ «НПК-Галичина» працює не 30 (як розпускають чутки), а 1035 працівників. А це – зарплати робітникам, соціальна захищеність їх родин, податки у місцеву скарбницю, змога розвивати місто. «Ось, зокрема, в березні в місцевий бюджет підприємство перерахувало 1 млн 621 тис. 730 грн, з них тільки земельного податку 652 тис. 319 грн, а також орендної плати за землю 40 тис. 338 грн. Чи платить хтось більше?» – зазначає пані Олена.

 Так, чинне законодавство поставило підприємство на грань виживання: пальне класу Євро 4 і Євро 5 тут наразі виготовляти не можуть, адже для цього у завод має влитись близько півмільярда доларів США, за допомогою яких вдасться провести реконструкцію і досягнути бажаного результату. Таких вільних коштів у акціонерів на даний момент немає – хоча і вкладено вже майже 80 млн. доларів, проте ситуація для інвестиційного бізнесу в країні несприятлива. Та й держава не надто спішить допомогти – бодай «податковими канікулами» на час модернізації.

То що тепер, ставити хрест? З заздрістю спостерігати за Кременчуцьким НПЗ і потихеньку йти на дно? Чи ж таки боротись?

Зважаючи, що левова частка НПЗ України опинилась в руках росіян або проросійського капіталу (Одеса, Лисичанськ), кожен український завод – це
енергетична безпека держави, стратегічне підприємство. Маємо їх в робочому стані лише два – у Кременчуці і у нас, в Дрогобичі. Тому берегти треба як зіницю ока!

«Поки введені в дію технічні умови, які не дозволяють Дрогобицькому НПЗ переробляти нафту, ми, щоб зберегти кадровий потенціал, а не змушувати нафтовиків «втікати» на заробітки до країни-агресора та до інших країн, а також щоб  врятувати Борислав від екологічного лиха,- знайшли вихід: беручи попутній газ з Борислава, виробляємо електроенергію», – розповідає Олена Жуковська. Як наслідок, і робота у людей є, і податки сплачують, і Бориславу дихати легше. «І поки ми шукаємо шляхів виходу з непростої ситуації, яких тільки нісенітниць  не говорили: що завод ріжуть-вивозять-розпродують, що податки і зарплати ми не платимо… А насправді все зовсім не так – по факту, при продовженні дії вітчизняних стандартів, ми готові запустити завод за декілька тижнів. Крім того, задумайтесь, що при відновленні роботи, завод не тільки сплатить акциз в міський бюджет, він виробить сотні тисяч тонн вітчизняних паливно-мастильних матеріалів, які могли б замістити дороге імпортоване паливо на багатьох АЗС, а заразом і те, яке постачається в зону АТО на основі проведених державних тендерів», – наголошує наша співрозмовниця.

То звідки ці чутки, які котились містом і областю? Олена Жуковська  припускає: у когось є злий намір зіпсувати реноме підприємства. Для чого – здогадайтесь самі. «Але ми не здамося, ми ж нафтовики, ми загартовані. Повірте, завод для мене надзвичайно важливий, тому що це не просто моя робота, завод-це люди, яким я щодня дивлюсь в очі, які мені довірились як керівнику, і які часто питають, що нас чекає, чи є хороші новини,- тож мені дуже б не хотілось їх підвести. І тому будемо робити все, що в наших силах, і навіть більше, аби відродити попередню славу нашого НПЗ» 

Марія Кульчицька, Медіа Дрогобиччина, №4