Володимир Кондзьолка: «Вони не розуміють: ми не називаємо прізвищ. Справа в системі, яку треба змінити»
Про 26 млн.грн. на світло і ДЮСШ, 300 тис.грн на «інкубатор» для ГО та про корупцію в земельних питаннях
Хто б що не казав,а постать Володимира Кондзьолки у Дрогобичі – непересічна. Аналітичний склад розуму, стратегічне мислення, вміння планувати, систематизувати, робити правильні висновки – ці якості якнайкраще характеризують цього чоловіка.
Станом на нині Володимир Кондзьолка – керівник КУ «Інститут міста Дрогобича». Працює четвертий місяць. Над чим працює? Про це у нашій розмові.
А ще він – автор проекту, завдяки якому в Дрогобичі запрацював Моніторинговий комітет (керівник Богдан Юзефів). Роль комітету насправді переоцінити важко. Адже роблять те, до чого в усіх нас – незадоволених сучасним станом справ в місті зокрема і країні загалом, руки не доходять – вникають у процеси, вивчають їх, систематизують, роблять висновки, пропонують реальні шляхи виходу з проблемних ситуацій. Отож, наша розмова – і про його роботу та бачення в розрізі боротьби з корупцією.
– Пане Володимире, за неповних чотири місяці на посаді керівника Інститут міста, Ви, окрім того, що отримали механізми вирішення різного роду питань, стикнулися також з перепонами. Які з них найбільші?
– Це навіть не перепони, а часткове непорозуміння.
Річ у тому, що ми змінили роботу Інституту міста. І це, передусім, завдяки міському голові, який правильно зрозумів, що зараз в Україні, як і в цілому світі, фінансування буде проводитись програмно. Тобто,розробка програм,подача на них заявок є ключовим фактором для отримання коштів з різних фондів. Насамперед – з державного фонду, а також з міжнародних, місцевих. Тому Інститут міста різко змінив профіль. Якщо раніше Інститут подавав, наприклад, 4-5 заявок на утеплення, на енергозбереження в садочках,і сам ці проекти робив, то ми домовились, що наше завдання – лише розробка проектів і залучення коштів. Тобто,ми здійснюємо проектний менеджмент, а втілюватимуть в життя ці проекти інші структури. Наша справа – знайти на це кошти.
Водночас, хотів би наголосити також, що комунальна неприбуткова установа Інститут міста займається не лише коштами. Знаємо, що є важливий болючий бич в Україні, який не менш важливий, ніж війна. Це корупція. На сході чітко видно хто ворог, хто друг. А тут ми не бачимо хто – всі мило посміхаються, а насправді … Тому Інститут міста підписав Меморандум з Моніторинговим комітетом з впровадження антикорупційної діяльності. Не всі депутати до кінця розуміють в чому це полягає, і тому маємо певні труднощі, непорозуміння. Але, думаю, найближчим часом ми і це вирішимо.
– Що вдалось досягнути за три – неповних чотири місяці роботи?
– За цей час маємо уже певні хороші показники. Мушу подякувати своєму попереднику – Михайлові Лужецькому,який зібрав добрий колектив професіоналів. З ними мені достатньо легко працювати, бо люди розуміють задачі і мають достатньо високий рівень компетенції.
З досягнень: уже маємо два проекти,які подавали на Фонд державного регіонального розвитку. Загальна вартість проектів – близько 26 млн. грн., які надійдуть в Дрогобич, які ми залучимо в місто. З них вже у цьому році – 6 млн.грн.
– Це які проекти?
– Це реконструкція вуличного освітлення та реконструкція в ДЮСШ.
Слід наголосити,що сама комісія,її результати – дуже спірні. З ними часто не погоджуються депутати обласної ради, Верховної ради України. Адже лише декілька районів отримали левову частку коштів з тих 226 мільйонів гривень. Але взагалі,якщо говорити про міста, то виграли наші проекти сумарною вартістю 26 млн.грн, Трускавець – 2 млн.грн, Стрий, Самбір, Новий Розділ – не отримали жодної копійки з тих фондів. Тому ми можемо стверджувати, що Дрогобич подав якісні проекти.
Крім того, ми подали 22 проекти до участі в обласній програмі мікропроектів. І маємо високі шанси їх отримати.
Водночас, відтепер учасниками проектів можуть бути не лише органи влади, а й громадські організації. Так,зокрема вчинив Стебник: за підтримки обласного депутат зі Стебника такі проекти подала місцева ГО. Львівська ГО, в яку в ходить наш обласний депутат від Дрогобича, подала 5 проектів. Тобто, Дрогобич за кількістю поданих проектів вийшов на друге місце після Львова. Відповідно,Львівська обласна рада на це відреагувала дуже динамічно, і постарається збільшити кошти на ці проекти. Вони не сподівались такої активності
І тому постає питання, що дуже важливим зараз є не саме написання проектів Інститутом міста, а підготовка нашого громадського суспільства,депутатів,розпорядників коштів до того, щоб місто почало писати проекти. Ми розпочали з того,що перед написанням мікропроектів об’їхали усі дошкільні заклади міста Дрогобича,побували в деяких школах. Ми показали людям, що можна це робити самим – таким чином збільшуючи їх шанси на успіх. Ми провели тренінги. Вже люди пишуть і просять провести такі ж тренінги в позаробочий час, бо в робочий час це складно. Отож, ми провели тренінги по стратегії області, щоб наші розпорядники коштів розуміли, що не просто вони пишуть проекти, бо їм це треба, а що вони мають написати проект, на який їм дадуть гроші, і це треба чітко усвідомлювати. Це є теж один з напрямків нашої роботи. Зараз ми розробили Положення, і наступного тижня його презентуємо, про те, що ми би просили депутатів , і це будемо обговорювати з громадськістю, щоб нам кожен рік протягом п’яти років виділяли якісь гроші (орієнтовно до 300 тис.грн), щоб Інститут міста по Стратегії розвитку Дрогобича міг оголошувати гранти для громадських організацій міста.
– Що це дасть? Які очікувані результати?
– Даючи невеликі гранти нашим організаціям, які не мають досвіду, які не мають ще репутації відповідної на те,аби отримати якийсь великий міжнародний грант, ми їм даємо відповідну практику з написання проектів, роботи з проектами, звітності по проектах, історію успіху. Ця ГО відтак зможе написати, що вони виграли грант, його виконали, відзвітували,спрацювали на відмінно. Річ втому,що великим міжнародним грантовим програмам важливо, щоб ця ГО була дієвою і вірогідною До прикладу, розповім про Товариство «Юрій Дрогобич», в якому ми реалізовували міжнародні проекти ЄС. Це фантастично складні проекти, фантастично складні щодо написання звітності. Зокрема, ми мали перекласти документацію на польську мову,звіти з аудиторами, спілкування велось виключно англійською мовою. Крім того, наприклад, по парасольковому проекту, учасником якого ми були, і в якому приймали участь близько 20 організацій, перевірка аудитора закінчилась через півтора року після закінчення проекту. До цього треба бути готовим,треба вчитись. Планується що Інститут міста стане своєрідним «інкубатором» для громадських організацій, громадськості, мета якого – навчання участі в проектах. Бо Європа і світ зараз дуже багато коштів виділяють саме на різні проекти. А в Дрогобичі є лише одиниці ГО, які можуть приймати участь,мають готову структуру, мають експертів. Наше завдання – підготувати оце громадянське суспільство до таких речей. Роботи є багато. Проводили і будемо проводити тренінги. Думаю, що поступово, але неупинно ми будемо будувати оті містки між владою і громадянським суспільством, допомагати ГО ставати на ноги, формувати їх структуру. Адже ГО має мати свій рахунок в банку, свого бухгалтера, має знати де і як знайти кошти, і так далі. Це ми будем готувати, щоб Дрогобич в цьому контексті мав достатньо широке середовище компетентних людей.
– Чи планується в рамках проектів, які виграє безпосередньо Інститут міста, поглиблення співпраці з бізнесом? Якщо так, то як воно виглядатиме?
– Звісно. Але й тут є над чим працювати. От наприклад: ми виграли проект повної термомодернізації житлових будинків. Дуже складно було задовільнити умови, які висував київський центр від ПРОООН – проекту ЄС та ООН (там є ряд обмежень). Ми достатньо потрудились, і наші два будинки уже працюють в проекті по повній термомодернізації. Особливість цього проекту полягає втому, що ПРООН дає 75% коштів, 20% – міська рада, і 5% фінансують самі мешканці. Це 10 будинків на всю Україну, і два з них – у Дрогобичі. Відповідно, ми з міським головою проговорили, і це є його завдання нам, яке він правильно поставив, що якщо ми даємо гроші з дрогобицького бюджету, то максимально в реалізації проекту мають приймати участь дрогобицькі фірми. Тому ми проводимо зустрічі з нашими проектантами, виробниками. Намагаємося знайти «наших», які зможуть. І щоб якість та ціна були прийнятні. Не завжди наразі вдається. Та все ж стараємося і зможемо.
– А що не вдається і чому?
– От наприклад, щодо пропозиції проведення термоаудиту. Ми шукали місцеву фірму, яка зможе це зробити. І начебто знайшли. Місяць тому вони нам сказали, що вартість по термоаудиту складе десь близько 15 тис.грн. Коли ми публічно поширили цю інформацію – що нам потрібен термоаудит, створили певне конкурентне середовище, то фактично виграла, на жаль, львівська фірма, яка запропонувала провести цей же термоаудит за 8 тис.грн. До слова, ціна, можливо, ще опуститься – коли будуть бачити весь об’єм робіт. Хочу підкреслити, що ці кошти – цих 15 чи 8 тис.грн. – це гроші, які має заплатити саме ОСББ, самі мешканці. На жаль, в нас в Дрогобичі ще нема багато проектних організацій, які би могли провести термоаудит. Але, зекономивши практично в два рази, ми показали, що це є цікавим. А також побачили, що певних спеціалістів нам бракує. Тому спонукаємо до створення конкурентного середовища і появи фірм зі специфічними напрямками роботи і у нас.
– Що для цього робиться?
– Ось наприклад: у нас оголошено зустріч з дрогобицькими фірмами, які займаються вуличним освітленням. Місто отримає на вуличне освітлення 3 млн.грн. Якщо ми просто оголосимо тендер, то за той місяць місцевим фірмам буде складно підготуватись до такого масштабного проекту, знайти добру продукцію, добре прорахувати свої можливості і виграти цей тендер. Тож, ми проводимо зустріч – щоб познайомити місцеві фірми, які займаються вуличним освітленням, з проектом. Тендер може бути оголошений і через 3-4 місяці, але ми хочемо , щоб вони були готові. Щоб вони напрацювали обладнання, світильники, технології, і щоб до тендеру підійшли в найкращому своєму становищі. Щоб дрогобицькі фірми були переможцями.
Так же ми будемо робити по всіх інших проектах. Зокрема, з проектантами по мікропроектах ми вже говорили і в першу чергу просили, щоб ці проектанти були нашими місцевими, щоб ці проектанти в своїх проектах використовували матеріали (наприклад, газобетон, пінопласт), які виготовляються в Дрогобичі, якщо це є технологічно можливо і це допускає проект. Щоб штукатурку і інші технології робіт використовувались такі, які можуть робити наші підприємства. Для нас дуже важливо, щоб ці гроші спрацювали на місто.
Так само ми проговорили з підприємствами щодо податків у дрогобицьку казну. От, до прикладу: в Меденичах є потужний, хороший виробник вікон. В попередні роки ці вікна ставили у Дрогобичі, бо це – хороша якість, добрі ціни, добрий виробник. Але в розмові з представником цього підприємства я наголосив, що у них є один досить серйозний мінус – вони платять податки не у Дрогобичі. На що отримав позитивну відповідь, що дотепер їм цього завдання ніхто не ставив. Вони готові працювати через свого представника – зареєстрованого у Дрогобичі підприємця. Готові платити податки тут, а ціна на вікна буде та ж, не зросте. Тобто, якщо ми виділимо 100 тис.грн. на встановлення і заміну енергозберігаючих вікон, то підприємець одразу 5 тис.грн. заплатить Єдиний податок нам в казну. І з цих 100 тисяч хай 5 тисяч, але повернеться в місцевий бюджет. З мільйона це буде 50 тисяч. Тобто, це кошти, які не йшли в Дрогобич. А якщо це будуть робити ще й дрогобицькі фірми, то їх працівники, отримуючи зарплатню за роботи, наприклад, на вуличному освітленні чи ДЮСШ, вони ж не покладуть ці гроші в Швейцарський банк. Вони понесуть їх в дрогобицькі магазини, на ринок – і куплять щось. І це буде вже ефект мультиплікації – вони оживлять економіку. Ще й з того всього завжди якась частка повернеться в міський бюджет. Думаю, що така стратегія, хай не надто серйозно, але таки допоможе наповнювати місцевий бюджет і підвищувати добробут громадян.
– Ми поговорили про економічний аспект роботи Інституту міста. Але Ви також зазначили, що ведете роботу щодо боротьби з корупцією. В чому вона полягає?
– Так, і над цим працюємо. Зокрема, співпраця з Моніторинговим комітетом показала, що є моменти, які треба усувати в роботі депутатського корпусу. Перший момент – той, що треба привести нормативні документи депутатського корпусу, регламенти виконкому, регламенти міської ради, положення про комісії – до норм Закону. У нас банально регламенти комісій, Положення про комісії не відповідають нормами чинного законодавства. Якщо в комісії написано, що вона оприлюднює проекти рішень за 10 днів, земельна комісія робить за це 5 днів, то в законі написано, що це має бути за 20 днів. Це треба зробити так, щоб люди могли отримувати інформацію в законом встановлені терміни. Якщо ми говоримо про те, що на комісію з трьох-чотирьох чи п’яти людей покладено обов’язок трактувати Закон, то на це здорових аргументів не вистачає. От наприклад, виділення земельних ділянок під садівництво, що у Дрогобичі є драстичною темою: виявляється, що у нас немає норм, які би локально аргументували, звужували дію закону до меж Дрогобича, і в нас так виходить, що члени комісії самі трактують закон. Виходить так, що люди, які не є докторами наук з земельного законодавства, які є нашими підприємцями, керівниками або вчителями, мусять трактувати закон і застосовувати його до Дрогобича. Напевно, що буде логічним – і Інститут подав відповідну аналітичну записку міському голові, – потрібно розробити єдині для всіх норми щодо використання земель. Якщо ми говоримо про садівництво, то в Дрогобичі є землі, генпланом передбачені під садівництво. Значить, передбачаємо, що треба розробити ці два квартали, і видавати землю під садівництво тільки в кварталах, які для цього призначені. І не інакше. Бо інакше – це шпарини для корупції. Ви можете запитати, у чому тут вона полягає. А корупція полягає в тому, що я отримав землю під садівництво в кварталі садибної забудови, то як би мені не писала міська рада «без зміни цільового призначення» – це не діє, бо закон каже, що якщо це квартал житлової забудови, то дуже швидко через суд можна здійснити зміну цільового призначення цієї землі. І що виходить: якщо я напишу заяву і отримаю в такий спосіб землю для садівництва, потім перепрофільовую – мені земля дістається по-суті безкоштовно. А коли я напишу, що хочу землю під будівництво (так, як воно є насправді), мені скажуть: «Землю під будівництво виділяємо в кварталах, до яких ми підводимо електрику, воду і так далі. Це коштує таку-то суму» Раніше це коштувало 120 тис. грн., тепер напевно десь 200 тис.грн. І виникає в мене, як громадянина, дилема: чому я маю заплатити гроші і ще чекати на розробку кварталу, якщо я можу, беручи землю під садівництво, потім побудувати хату – і нічого не заплатити. То чи не виникне в мене бажання «простимулювати» так, щоб мені дали цю землю, яка начебто під садівництво, яку я потім перепрофілюю, і буде мені майже задарма щастя.
До речі, під будівництво у нас дають 6 сотих, а під садівництво – 12 сотих. Тобто, люди отримують в кварталах житлової забудови по 12 сотих! Тому ми запропонували: давайте зробим програму під садівництво. І будуть квартали забудови під садівництво – і там земля під садівництво й виділятиметься. Якщо ж у людині в кварталі житлової забудови є земля, і до неї примикає якийсь клаптик-трикутник, на якій ніхто нічого не побудує, то давайте будем це розглядати. Розробимо програму, і якщо з сусідів ніхто на цю землю не претендує – то людині віддамо тоді вже і в кварталі житлової забудови – хай собі використовує ту землю, що межує з його земельною ділянкою. А натомість розробити також Положення і прийняти рішення про те, щоб давати оті пустуючи земельні ділянки в кварталах житлової забудови, наприклад, учасникам АТО. Їм значно менше тоді потрібно буде витрачати коштів, щоб підключитися до комунікацій, електромережі, каналізаційної мережі та ін..
Так же можна зробити з МАФами – створити і затвердити Програму розміщення МАФів. Якщо міська рада приймає рішення, що в центрі МАФів не має бути – центр буде зафарбовано в червоний колір. Окремим кольором буде відзначена зона, де МАФи можна ставити. І тоді на комісії дуже просто приймати рішення: якщо Кондзьолка захотів поставити МАФ у червоній зоні – йому треба відмовити, якщо там, де дозволено – то будь ласка. Так робота комісії значно спроститься.
– Це питання і станом на сьогодні стоїть гостро?
– Так. Бо в ньому немає чіткості, зрозумілості, єдиних правил гри для усіх. До прикладу, в голови земельної комісії на круглому столі я запитав: «Чому своєму сусіду по під’їзду ви виділити в кварталі житлової забудови 12 сотих під садівництво?» У відповідь почув: «Бо я його знаю, він там вирощував роками». Я охоче вірю. Але це не може бути принципом виділення земель. У нас 45 млн.громадян України може у Дрогобичі отримати землю. То яким принципом ми маємо керуватись? Принципом « я його знаю»? Чи має бути чітко написано що, де і під які цілі виділяється?
Скажу більше: я – людина, яка має розуміння у владі, прийшов з бійцем АТО в управління земельних ресурсів. При голові управління я не міг для свого знайомого учасника бойових дій зробити перший крок – подати з ним заяву. Моєму знайомому учаснику бойових дій вже прийшли три листи з міської ради – з відмовами. Тому,що є процедура: подаючи заяву про виділення землі під будівництво, він має додати «кусочок карти», на якій має бути намальовано, на яку земельну ділянку він претендує. Де знайти ту карту з вільними земельними ділянками? А ніхто не знає. Ми звернулись до головного архітектора, він сказав, що не знає. Запитав у нього, до кого маю звернутись, щоб мені на карті показали, що оця земля вільна – мені ніхто не відповів. То просте питання: а звідки з’являються стоси документів на земельну комісію, коли я не зміг офіційно отримати інформацію про наявні пусті земельні ділянки?
– Чия це бездіяльність? Хто має працювати над усіма цими речами, Положеннями, розробкою норм?
– Я думаю, що ми пішли правильним напрямком. Міський голова на основі поданої аналітичної записки утворив робочу групу з депутатів, які мають зобов’язати відповідні управління – комунального майна, земельних ресурсів та ін – розробити, прописати процедури. Все має бути «як годинник»: чітко і без збоїв. Якщо людина хоче землю під садівництво – вона має знати, куди може звернутись, хто їй має надати перелік вільних земельних ділянок, куди далі йти і що робити. Має бути розписано Програми, які мають чітко сказати, де і під що можна взяти землю, як можна орендувати приміщення – чи за гривень в рік, чи ж таки за повною ціною, і так далі. Ці Програми, як Регуляторні акти, мають пройти публічне обговорення, громада міста має з ними познайомитись дати свої зауваження. Відтак, усе це має бути затверджено сесією міськради
І ось коли усе це буде зроблено – у нас не буде «війн» на сесіях, не будуть комісії засідати по 10 годин. Тому, що у нас буде все чітко, регламентовано. Таким чином, і час буде економитись, і буде усунено механізм корупційний.
– Робота над цим уже розпочалася?
– Комісія уже є. Скоро має зібратися. Сподіваюсь, не зволікатимуть. Бо поки нема чітких правил, впильнувати все неможливо.
Так, коли ми розпочинали роботу Моніторингового комітету, коли проводили перші тренінги за участі Віктора Тарана та Тараса Случика, то тоді попередньо планувалось, що буде група людей, яка ходитиме на комісії, сесії, моніторитиме, щоб корупційна мишка не пробігла поряд. В процесі оцієї роботи ми побачили, що депутати керуються чинним законом, який трактують як можуть. Щоб розцінити те, чи правильно вони це протрактували, у нас теж мали б бути доктори юридичних наук. Отож, ми дійшли до розуміння, що треба змінювати механізм. Не має якась одна група, як-от Моніторинговий комітет, яка ходить усюди і старається пильнувати, усюди і ловити щоб хтось щось не вкрав. Це стратегічно неправильно, бо і ресурсу, і сил на все не вистарчить. Натомість, ми можемо і мусимо розробити такі умови, щоб кожен громадянин міг оцінити чи добрим є те чи інше рішення, чи в рамках правил. 14 квітня ми організовуємо круглий стіл за участю Олексія Орловського (фонд «Відродження, який виступить модератором заходу. Будуть присутні експерти Віктор Случик і Тарас Таран. Ми запросимо губернатора, керівників міст, та хочемо проговорити ці процеси, які йдуть в місті,і які варто запровадити.
До слова, оте що я казав – написання Програм і прописання процедур – це управління якістю продукції, система ISO 9001, ISO 9002. Тобто, ми говоримо про те, щоб чітко були прописані посадові інструкції, Положення про відділи, регламенти, як діяти в тій чи іншій ситуації – тоді це і дуже спростить роботу та підвищить якість надання послуг, публічних для громади, і усуне корупційну складову. Тому, якщо ми говоримо про прозорість влади, публікацію проектів рішень за 20 днів до виненсення їх на сесію, то ми до цього хочемо додати «дрогобицьке ноу-хау». В нас є Андрій Константінов,який впроваджував системи ISO 9001. Він є нашим експертом, який наголошує, що нам потрібно описати весь процес. Від початку – коли людина приходить писати заяву, і до моменту отримання результату, вирішення справи. І тоді ми з вами лише слідуватимемо чи дотримались цих процедур, чи не дотримались. А Програми, яким це має відповідати (розміщення земель, МАФів і так далі) – мають бути затверджені міською громадою і радою. Тоді ми підвищуємо якість роботи міської ради, спрощуємо механізми і усуваємо корупційні моменти. Тоді кожен громадянин зможе знати і спитати: «Чому це Кондзьолці дозволили ставити МАФ та, де його ставити заборонено?»
– Як прогнозуєте, коли це може бути реалізовано?
– Скажу так: ряд депутатів від почутого обурились. Особливо коли ми говоримо про корупцію земельної комісії. При чому, не просто обурились – взялись «до дії». Уже майже десяток запитів та звинувачень нас в корупції і в чому лише завгодно ними написано. Вони не розуміють: ми не називаємо прізвищ. Це я говорю вже 2 роки, з часу Майдану: не важливі прізвища, не в прізвищах справа. Справа змінити систему. А коли людина вже в новій системі не впишеться, не буде якісно працювати, тоді вже треба міняти людину. А якщо ми зараз залишимо ту ж систему, а замінимо всіх людей, даю гарантію, що через пів року залишаться одиниці, які не впишуться. Їх, швидше за все, так, як Сакварелідзе, звільнять і викинуть – тому, що вони не вписують в систему. Оце є ключове.
Ми пропонуємо змінювати саме систему. Дуже багатьом це не подобається. Але, вважаю, що ми маємо це робити!
Марія Кульчицька, Медіа Дрогобиччина