МАФи на кістках, шкарпетки на цвинтарі і криваве молоко: як уклалась торгівля по-дрогобицьки

Чи знали Ви, що на вулиці Малий Ринок – на місці, де не так давно поставили МАФи – колись був цвинтар? Як цвинтар був і під ногами тих, хто веде стихійну торгівлю на вулиці Пилипа Орлика. Як і було місце розстрілу на вулиці Ковальській, де сучасники донедавна стихійно продавали сир і молоко. Проведіть аналогію: молоко – і ріки крові, МАФи на кістках, шкарпетки і барахолка на цвинтарі…

Ми часто не знаємо історії міста, в якому живемо. І тому, свідомо або несвідомо, допускаємо недопустимі речі.

Як розповів молодий історик-журналіст, дослідник історії Дрогобича Олег Стецюк, в сучасному місті Дрогобич, буває, не замислюємося по чому ходимо. «Часто «капцеві гупання» відбуваються по трупах. А точніше, по цвинтарях. Старий цвинтар св. Трійці на вул.. Малий Ринок. Саме так, це та вулиця, де стоїть зліва м’ясний ринок, а справа магазин посуду, а далі купа страшилок у вигляді кіосків. Дрогобич тут створив базар на цвинтарі та на залишках церкви 16 ст. – св. Трійці, яку потім перенесли в приміщення колишнього костелу кармелітів, де є Трійця сьогодні. Дехто просив бодай тут поставити капличку, але ні – вгатили “цинамонові мафи”.

На вулиці Пилипа Орлика, вище місця, де стоїть тепер церква Андрія Первозванного, було свого часу єврейське кладовище. Мацеви (єврейські надгробні плити) комуністи взяли на будівництво і укладання доріг, а могили ніхто не переносив. Власне, там теж ведеться стихійна торгівля. І якось одна “комуністочка” на русском бідкалася, що то місце прокляте, бо часто хворіє вона і її родина

А на вулиці Ковальській 16 червня 1944 року під муром разом із 40 чоловіками була розстріляна і одна жінка – Фрузя Франко, дружина наймолодшого сина Захара Франка – рідного брата Івана Франка…

Отак ходимо-торгуємо на могилах та місцях загибелі своїх дідів і б’ємось в християнські вишиті груди, що любимо місто», – зазначає Олег

…Цей дещо ліричний відступ і історичний екскурс ми проведи свідомо – аби пояснити чому торгівлю у Дрогобичі вкрай необхідно впорядкувати, чому певні вулиці варто взагалі «очистити» від базару, які місця мають бути більш гідно пошановані….

Минулого місяця змінилося керівництво на КП «Дрогобицький ринок» – новим очільником комунального підприємства став Володимир Білоган. Одразу після його приходу ринок почав набирати інших обрисів. Видається на те, що обриси ці, коли все вдасться, відповідатимуть вимогам 21 століття та відновлять історичну справедливість.

Зрештою, час покаже.

А зараз про те, з яким настроєм і якими намірами взявся до роботи новий керманич, що прагне зробити, змінити – читайте у нашій розмові.

–       Пане Володимире, ви працюєте уже місяць. Як робота?

–       Стабільно важко

–       Важко в якому плані?

–       Я звик, що період від задуманого до реалізації – короткий, все відбувається швидко і за правилами. А так… Якби були якісь зрозумілі перепони, об’єктивні причини «затягування», якби не було людей, які заважають, все у нас на ринку відбувалося б набагато швидше.

–       А по прізвищах, хто заважає?

–       Кожен потрошки. Партійні сили, партійні лідери, що колишні, що теперішні. Також самі люди, які своїм нерозумінням намагаються внести деструктив. Перепони чиняться за принципом «чим гірше – тим краще», роблячи, як я це називаю, «політику в стакані води». Тож багато часу витрачаю на пояснення. Чи не на кожному кроці роз’яснюю що і як роблю, чому так роблю, що те, що я роблю – правильно. В бізнесі такого нема! Там зрозуміло, що 2Х2 – це чотири. А тут ти мусиш довести, що воно дійсно так, що 2х2 – дійсно 4.

Багато часу витрачаємо на те, що пояснити людям як працювати – бо вони звикли працювати в іншому стилі. Мається на увазі і персонал ринку, і люди, які здійснюють діяльність на ринку, частина з яких – зовсім не підприємці.

Тобто?

– Тобто ведуть діяльність підприємницьку люди незаконно. Начебто і зрозуміло, що якщо нема дозволу – то торгувати не можна. А, втім, зустрічаємося з різним. До прикладу, стоїть людина, дозволів нема. Кажемо, що торгувати не можна без дозволів. У відповідь чуємо: «А чому? Хочу і буду!» Хіба це чесно відносно інших? Судіть самі: приватний підприємець, який веде свою діяльність в законному полі – щомісяця має витратну частину в розмірі близько тисячі гривень: дозволи, податки тощо. А людина, яка торгує «просто так» – цієї тисячі не витрачає. Тобто, вони не в рівних умовах. Кажуть мені: «Треба якось по-людськи». Так, але з усіма треба по-людськи. Не можна з кимось якось більш по-людськи, а з кимось по-простому; не можна «для чужих закон, а для своїх все буде добре» . Справедливість не може бути вибірковою. Вона або є, або її немає. Я вимагаю аби вона була. Це раз. Друге: ті, хто офіційно не веде діяльності – це, вочевидь, люди, які отримують субсидії:вони ж рахуються як непрацюючі суб’єкти, хоча фактично, торгуючи, дохід отримують. Тобто, вони державі нічого не дають, а ще беруть. Також вони можуть стояти на тому чи іншому обліку і отримувати якісь дотації від держави. Як наслідок, нічого не даючи державі, ще двічі щось отримують. А людина, яка офіційно веде діяльність, сплачує податки (щомісяця тисячу гривень різних нарахувань), від держави нічого не отримує (ні субсидій, ні інших допомог), сама годує себе і свою сім’ю – їй в таких нечесних умовах як? І кого треба передусім підтримувати? Я стою на стороні цих людей.Всі повинні бути в рівних умовах.

–       В відсотковому або чисельному відношенні це приблизно яка кількість людей?

–       За нашими підрахунками, якщо не брати до уваги дорогу на вул..Пилипа Орлика, це близького 300 чоловік.

–       Ввести в нормальне русло таку кількість людей буде важко?

–       Все можливо, і це можливо зробити. Біда в іншому – в понятті «влада». Люди не хочуть вникати – стара чи нова, чи ще старіша влада. Зрештою, в цивілізованому світі більшість населення імен чиновників навіть приблизно не знають – воно їм нідочого. А у нас натомість як? Одна влада дозволяє, інша забороняє, ще інша щось трохи дозволяє, щось ні, потім наступна інша все «обрубує». І та, що все «обрубує», наче палачі виглядає. Хоча насправді наше завдання дуже просте: всі платежі – в касу, кожну копійку обліковувати, аби все було чітко, прозоро і за правилами, аби кожен підприємець був в рівних умовах. То чим це неправильно? Тим, що прагнемо впорядкувати торгівлю, ввівши її з рамок стихійної в рамки правового поля? 21 століття надворі, а ми виглядаєм як у 19-му. Є, до речі, гарна картина як виглядав Дрогобич у 1789 році – вози стояли навколо Ратуші. Ми в тому ж керунку хочемо рухатися?

–       Вулиця Малий Ринок – Шолом Алейхема, де стоять «шанси» і автомобілі з овочами-фруктами – яка доля чекає на цю частину ринку?

–       Автомобілі «працюють» в законному полі: є рішення виконкому, згідно з яким ми їх тарифимо і обслуговуємо, вони платять бронювання, прибирання і стоянку. Але є також угода що стоятимуть там лише до громадських слухань, а далі – як громада вирішить.

Щодо «шансів»: їм пропонувався такий же варіант, вони на нього не пристали. Зараз вони знаходяться поза межами правого поля, але над проблемою працюємо, ведемо переговори з підприємцями, аби бодай тимчасово вирішити її – до часу громадських слухань. І відтак громада має чітко визначитись. Бо вигляд міста – це запорука успіху усіх дрогобичан і Дрогобича загалом.

–       А яка доля МАФів, що розмістилися на вул.. Малий Ринок?

–       На місці, де колись був цвинтар, і де під отими будівлями кістки наших пращурів? Їх долю вирішувати, на жаль, не мені – ринок від них свого часу, можна й так сказати, відмовився: зараз від підприємців, що здійснюють там свою діяльність, отримуємо компенсацію за електроенергію, сплату за землю (згідно з договорами сервітуту), однак інших платежів в касу ринку вони не здійснюють..

Якщо відверто, я думаю що на цьому хтось добре заробив. Будучи депутатом попереднього скликання, постійно голосував проти цього питання. Але його лобіювало попереднє керівництво. От вони собі цей пам’ятник на цвинтарі і поставили…

–       Під час зустрічі з журналістами Ви озвучили що маєте на меті збудувати сучасний ринок. Сучасний ринок, на ваш огляд, це який?

–       Це точно не те, що маємо зараз.

В центральній часині міста зробити на продуктовому ринку промисловий ринок – це злочин проти міста. Ще квіти можна зрозуміти. Але поміж рядами продуктів кіоски з дверима, батарейками, лампочками… І договори у цих підприємців укладені аж до 2019-2020 років!.

Я реально в руки взяв базар, а хочу збудувати ринок. По своїй суті, люблю, щоб все було правильно, рівно, в плиточці, в пластикових вікнах, виглядало як цукерка і було таким же за змістом. Якщо продукти – то продукти, а не батарейки і лампочки поміж ними.

Що мені вдасться? Сподіваюсь, що вдасться багато.

–       Над чим працюєте першочергово, які перші досягнення, успіхи?

–       Зараз будую команду, бо все задумане можна зробити, маючи передусім команду. За цей місяць зроблено багато: «почистили» вулицю Ковальську від стихійної торгівлі, збільшили розмір надходжень, ринок почав працювати. Також намагаємось налагодити співпрацю з працівниками поліції, і нарешті, здається, досягли порозуміння.

–       Щодо вулиці Ковальської – багато «галасу» навколо неї…

–       Так, правда. Але ми маємо розуміти що є правила, норми, має бути порядок. Та й, зрештою, продавати сир і молоко на бруківці, на землі, якою півстоліття тому текла кров – дисонанс не відчувається? Там місце скорботи і пам’яті, це вулиця історії міста. Історії, яку маємо пам’ятати.

Казали, що очистити цю вулицю від торгівлі неможливо.. Не буває нічого неможливого. І ми б це набагато швидше зробили, якби нам палки в колеса не ставили.

Так, зараз для підприємців є певні незручності, бо ж «наторговане місце», бо ж дорожать ним. Але й до іншого місця той покупець, який до вас завше приходить, дуже швидко звикне!

Водночас, неприємно, але факт: нам доводилось чути вигуки і від самих покупців, мовляв «Йдіть в АТО, подивіться на себе, ви такі здорові, молоді»

Але мусимо усвідомити: не може 200-300 чоловік «ламати» всю громаду Дрогобича, всіх 80 тисяч дрогобичан, яким оцей «шанхай» не підходить.

–       Як гадаєте, Дрогобич готовий до перезавантаження, дрогобичани «дозріли»?

–       Маю надію, що так. Бо дійсно, багато залежить від самих дрогобичан. Купувати із землі має бути табу. На щастя, торгівлю ми підняли із асфальту, та й покупці самі починають усвідомлювати ризики таких «покупок». Це раз. І друге: от були у нас литовці, вони розповіли: нема у них торгівлі, де будь хто може продавати молоко і м’ясо. Бо у них всі добре розуміють небезпеки, що становить отака «торгівля». Так, зараз у нас держава в занедбаному стані, тому є як є. Але в 2020 році і у нас в Верховній Раді України розглядатимуть питання щодо стихійної торгівлі молоком і м’ясом. Планується зробити так, як воно є у всьому цивілізованому світі: є заводи, які переробляють молоко, і з них можна спитати про якість; худобу можеш вирощувати, але бити її не маєш права – на це є спеціалізована структура, яка це робить, прововодить аналізи, і лише після того це м’ясо можна споживати. Там держава думає за людину! Людина схильна подумати «аби дешевше», а держава бере на себе колосальний вантаж, за яким – реальна турбота про безпеку своїх громадян. Маю надію, що ще трішки – і так й у нас буде.

–       Як Ви вважаєте, на скільки часу Ви тут, на скільки часу Вас вистачить?

–       Батарейки не сядуть, це гарантую (сміється)

Водночас, так вже заведено у нашому місті та в країні, що якщо хтось щось робить правильно – це багато кому не подобається. І так, як зараз шумлять і бігають в міську раду у різні кабінети з різними скаргами…, так, мабуть, не бігали навіть коли оці МАФи на цвинтарі будували.

Втім, впевнений: все буде добре, спрацюємся. Влада розуміє на що йде, мій план дій їм підійшов, обіцяли карт-бланш, і станом на сьогодні його бачу. Тож працюємо на повну!

Марія Кульчицька

На фото:вози і торгівля біля Дрогобицької Ратуші. Поч. ХХ ст. Фото  Polona

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *