Welcome у європейський Дрогобич. З власним памперсом або горщиком…
Ця публікація навряд чи додасть привабливості Дрогобичу як європейському місту, але втім – якщо у вас апендицит, ви ж не лікуєте його зеленкою, а видаляєте хірургічно. Так і тут – без «хірургічного втручання» не обійтись.
Щораз більше спостерігаємо на наших вулицях іноземних туристів, яких впізнати можна за мовою, фотоапаратами, зацікавленим поглядом. Вони з неприхованим ентузіазмом виходять на вежу Ратуші, милуються церквами св..Юра та Воздвиження, розглядають щоразу нові та цікаві експозиції, що раз у раз зявляються у музеї «Дрогобиччина». Тільки от біда – коли починає «говорити» фізіологія – ну хоч сядь та й плач, бо вбиральні днем з вогнем не знайдеш. Тому, мабуть, доведеться їм, пропонуючи екскурсію у Дрогобич, наголошувати: «Ласкаво просимо, ми вам дуже раді, але не забудьте взяти зі собою власний памперс або горщик. Бо, бачте, ми особливе місто – у нас у туалети не ходить ніхто, тому туалетів нам не потрібно. Тож їх у нас нема. Це як з розряду «в СССР секса нет». Ми, мабуть, як квіти розмножувались. Чи як мох. Чи поділом клітин.
Навіть іногородні українці, які приїжджають у Дрогобич, туалету не потребують. А те, що утворилось в «Мозаїці» – то просто якесь непорозуміння. Чи ж родзинка – для європейців, які, на відміну від нас, потребують вбиральні – як наочний приклад того, до чого туалет доводить.
… Смішно, правда? Було б смішно, якби не було грішно. От нема туалету, і нема, здається, на те ради. Чи, вірніше, банальної політичної волі міської влади і депутатського корпусу. Які, вочевидь, вбиральні теж не потребують.
Справа в тім, що у Дрогобичі знайшовся один чоловік, якого відсутність цього «стратегічного місця» просто обурює. Тож він готовий збудувати нормальний туалет, неподалік центру міста. Але зробити цього йому не дають – у земельній комісії міськради не бачать доцільності виділення земельної ділянки під вбиральню. Кажуть: в місті вдосталь закладів громадського харчування, і там відповідне місце «має місце». Щоправда уявити яке кафе чи яка кав’ярня погодиться щоразу впускати у свій туалет по 20-30-40 туристів –нереально. Зрештою, можна і по 40 людей. Головне, щоб присіли, взяли кави, зробили замовлення. Тоді – будь ласка. Дуже тактовно, чи не так?
Дрогобичанина, який вже понад пів року оббиває владні пороги з проханням надати ділянку під будівництво вбиральні, звати Зенон Костів. 25 січня цього року Зенон Костів написав заяву на ім’я секретаря Дрогобицької міської ради Тараса Метика щодо свого наміру будівництва громадської вбиральні в центральній частині міста. В.о. міського голови переадресував документ головному архітекторові. У відповіді Зенонові Костіву було зазначено, що для початку треба віднайти земельну ділянку під будівництво громадської вбиральні. Пан Зенон написав ще одну заяву, в якій вказав на імовірну земельну ділянку, після чого йому повідомили, що це питання розглянуть на земельній комісії, але остаточне рішення – за сесією міської ради.
Три місяці Зенон Костів чекав на рішення земельної комісії. Терпець луснув, і 2 червня чоловік прийшов на її засідання. Почутим був вражений: йому заявили, що туалети є в кожній кав’ярні, а їх багато в центрі міста, так що не треба будувати ще одну громадську вбиральню.
Сталевим нервам Зенона Костіва можна лише позаздрити. Послухав, і продовжив «боротьбу». Каже, від задуму не відступить. Принципово. Йому соромно, коли приїжджають гості і обурюються через таку дрібницю – туалет. На фоні повного сечового міхура всі принади Дрогобича стають дріб’язковими, а сам Дрогобич – провінційно-меншовартісним, диковинним.
«Є ряд депутатів, які думають, що в цьому місті Бога за бороду впіймали. Але ні, друзі. Або ви цивілізовані і вирішуватимете все, що потрібно місту, або вам в місцевих радах не місце.»
Ми проводимо Дні Європи, запрошуємо Послів… А от туалет… Не царська це справа – туалет. Берете памперс або горщик – і Welcome у європейський Дрогобич. Чи не так, панове депутати?
М.Кульчицька