Розруха у головах?!
Мабуть, не надто приємно читати, що у наших з вами головах розруха. Але як по-іншому назвати те, що коїться навколо?
Гори сміття, , шприци, пляшки… Це тут, у нас, в українському П’ємонті – на Львівщині…
Можна нарікати на комунальників, але жодного комунальника не вистачить на те, щоб стояти біля кожного із нас і піднімати фантики-недопалки і папірчики, яких не можем до смітника донести
Можна нарікати на брак смітників, але жодні урни не справляться з нашим бажанням викинути туди не лише недопалок, але й усе хатнє побутове сміття.
І отак з року в рік, тільки-но зійде сніг – і потопаємо в горах відходів. Тихенько (або голосно) прицмокуємо, мовляв, подивіться, що ж воно таке робиться, на чім світ стоїть «бештаємо» комунальників, владу, уряд, і тихесенько докидаємо до утворених куп своє сміття.
І отак же з року в рік небайдужі закочують рукава і йдуть за нами оце все прибирати. Бо гидко посеред сміття жити. І бо розуміють, що жодна Європа нам не допоможе, якщо самі себе не змусимо тримати порядок.
Кілька тижнів тому загальноміська толока стартувала у Бориславі: і влада, і мешканці чистять, грабають, ріжуть сухостій, фарбують бордюри… Минулого тижня у суботу в день довкілля на толоку вийшли працівники міськради Трускавця. Спільно з міським головою наводили лад в місті, зібрали десятки мішків сміття. Пообіді повернулись до домівках втомлені, але радісні від проробленої роботи. Днем раніше на толоку в парк новонароджених пішли працівники міськради Дрогобича. Памперси, шприци, пляшки – чого лишень там не було! Зібрали, прибрали. Чисельної команда у складі понад 50 осіб очистила придорожню смугу парку від сміття, наскладавши гору мішків з непотребом на контейнерному майданчику поблизу. «Непотреб ряснобарвно сяє з-поміж першої весняної зелені. Його кількість тривожно зростає. Незмінним залишається лише асортимент. Надибати у парку можна все: від медичних шприців до взуття. Учасники толоки постаралися, аби парк не відлякував страхітливим виглядом, і в котрий рік поспіль розійшлися з великим сподіваннями, що ера дикунства нарешті таки стане відходити у минуле», – кажуть учасники акції. Щоправда, у мешканців подекуди виникали питання, мовляв чому працівники ратуші в робочий час на толоку пішли. Але от доєднатися до прибирання – охочих було небагато. Зрештою, і в твердженні що в робочий час працівники мають бути у своїх кабінетах, а прибирати – «у позаурочний» – теж слушне. Хоча найправильніше було б , щоб у парках було чисто і не доводилось заввіділам за кимось памперси зі шприцами збирати.
Свою толоку провели і у Стебнику. У місті калійників зі сміттям не менша біда, тож прибирати є що.
Втім, не лише прицівники міськрад і державних установ виходили на прибирання. Небайдужі мешканці також закотили рукава. От, наприклад,у Трускавці до роботи стала журналістка Ніна Федько. « Думала, до якої б толоки пристати, бо роботи по місту – непочатий край. Але, вирішила далеко не ходити та спершу прибрати територію біля будинку та наближені до неї ділянки. Грушевського 81/1 – в нас реальний смітник за будинком! Неприємно мати вид з вікна на все це.»
Щоправда, допомоги чекати довелось довго. «Три години роботи і ось результат – близько 20 пакетів зі сміттям, пляшки, шприци та ін. І, вуаля – територія прибрана, аж любо глянути. Жаль, що крім мене і 5-річної дитини, до цього долучилась лише одна дівчина Андріана. Молодець, бо побачила мене за прибиранням через вікно і взялась допомагати. Хоча перехожі дивились, як на пришелепкуватих… Потім знайшовся ще один чоловік, який допоміг дотягти ці пакети до смітника і сказав ”Дякую вам”. Відчуваю приємну втому і все ж дуже сподіваюсь, що люди зроблять потрібні висновки…»
Та чи зроблять?
Варто нагадати одну хорошу теорію – теорію розбитих вікон. Як наголошує журналістка Оля Грищенко-Біла, відповідно до цієї теорії, якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться. «Такі, як Ніна, наполегливо вставляють нові вікна, хоч у занедбаній будівлі вже вітер гуляє.»
То, може, досить «вікна вибивати»? Може нарешті час почати будувати? Ніхто нам не зробить «європи», якщо самі не навчимось жити цивілізовано.
Вдало у своєму романі «Собаче серце» підмітив Булгаков, написавши золоті слова: «Що таке ця ваша розруха? Стара з костуром? Відьма, яка вибила усі шибки, загасила всі лампи? Так її зовсім і не існує. Що ви маєте на увазі під цим словом? Це ось що: якщо я, замість того, щоб оперувати щовечора, почну у себе в квартирі співати хором, у мене настане розруха. Якщо я, входячи до вбиральні, почну, вибачте на слові, мочитися повз унітаз і те ж саме будуть робити Зіна і Дарина Петрівна, у вбиральні почнеться розруха. Отже, розруха не в клозетах, а в головах.»
Наведімо у головах порядок! Поважаймо себе, свою вулицю, своє місто, свою країну!
Марія Кульчицька, МедіаДрогобиччина, №3